Ухвала суду № 62340319, 27.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 759/138/16 № апеляційного провадження:22-ц/796/12371/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Миколаєць І.Ю. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

27 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за спожиту електричну енергію, 3% річних, інфляційної складової боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу щодо вимог про стягнення заборгованості до 21 червня 2013 року.

Не погодившись з рішенням суду, представник заявника подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у червні 2016 року заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу та просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Київенерго» 2803,35 грн. боргу за спожиту електроенергію, 1333,94 грн. 3% річних та інфляційну складову боргу.

Згідно п.3 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з положень п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України, з посиланням на те, що грошова вимога заявника нарахована за період з 1 червня 2012 року по 21 червня 2013 року виходить за встановлені ст. 257 ЦК України строки позовної давності.

З такими висновками колегія суду погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до викладених у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення.

Таким чином, суд не може з власної ініціативи застосовувати строк позовної давності без наявності в матеріалах справи відповідної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України, у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження,суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. У разі, якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник просив стягнути з ОСОБА_3 борг з червня 2012 року по листопад 2015 року, 3% річних від суми боргу з урахуванням індексу інфляції, тобто, вимоги про стягнення боргу, 3% річних з урахуванням індексу інфляції стосуються всього періоду заборгованості, взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий.

Разом з цим, суд першої інстанції не врахував положень ч. 5 ст. 100 ЦПК України та відмовив у прийнятті заяви в частині вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд питання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд питання.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді