АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
_________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
№ апеляційного провадження:22-ц/796/7680/2016Головуючий у суді першої інстанції: Жук М.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
встановила:
у серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «Грибник» 2 454 681 грн. 54 коп. заборгованості.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 28 листопада 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 41.1/05/07, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 3 774 690 грн. строком до 27 листопада 2030р. та сплатою 12,7 % річних за користування кредитом.
У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 28 листопада 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Грибник» та ОСОБА_1 були укладені окремі договори поруки.
Позивач стверджував, що 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким до нього перейшло право вимоги за кредитним договором № 41.1/05/07, укладеним 28 листопада 2007 року з ОСОБА_2
Позивач посилався на те, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим станом на липень 2015р. виникла заборгованість, яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 2 342 929,53грн., заборгованості за відсотками у сумі 104 830,55грн., пені у сумі 6 187,22грн., та 3% річних у сумі 734,24грн.
Ухвалою суду від 21 березня 2016 року провадження у частині позовних вимог, заявлених до ТОВ «Грибник», закрито.
Заочним рішенням суду від 21 березня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто на користь ПАТ «Дельта Банк» з ОСОБА_1 відповідно до договору поруки № 2 (41.1/05/07-Z) від 28 листопада 2007 року, укладеного з Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 41.1/05/07-Z , укладеним 28 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, 82 923грн. 84коп. заборгованості за процентами, 6 754 грн. 08 коп. пені, 801 грн. 51 коп. - 3% річних, а всього 90 479грн. 43коп. В решті позовних вимог відмовлено.
- 2 -
У поданій апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить заочне рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Позивач посилається на необґрунтованість рішення суду та неправомірність висновку суду про відсутність у банку права вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості, так як з лютого 2015р. позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом.
Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, чотири рази у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія судів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 28 листопада 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 41.1/05/07-Z, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 3 774 690 грн. строком до 27 листопада 2030р. та сплатою 12,7 % річних за користування кредитом.
У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 28 листопада 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки.
Під час судового розгляду ні відповідач, ні третя особа не заперечували отримання грошових коштів за кредитним договором.
Відповідно до пункту 4.1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався, починаючи з сьомого місяця, забезпечити погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок, вказаний в п. 2.2. цього договору, або на умовах, передбачених п. 2.9. цього договору, у період з 1 по 10 число включно кожного календарного місяця, таким чином, щоб станом на 11-те число календарного місяця заборгованість за кредитом не перевищувала вказані у пункті розміри
Пунктом 4.3. кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом щомісячно до 10-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 11 листопада 2030р. або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів зі свого поточного/карткового рахунку на рахунок, вказаний у п. 2.5. цього договору, або на умовах, передбачених у п. 2.9. цього договору.
Згідно пункту 1.1. договору поруки поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 41.1/05/07-Z від 28 листопада 2007р.
26 червня 2013р. між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким позивач набув право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі укладеними з відповідачем та третьою особою.
Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги поточна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 26 червня 2013р. складала 2 623 044,06грн., прострочена заборгованість була відсутня.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з лютого 2015р. позичальник не вносив платежів на погашення процентів за користування кредитом у нарахованому банком розмірі.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не має заборгованості по погашенню тіла кредиту, а відтак, у позивача не виникло право на вимогу про дострокове повернення кредитної заборгованості.
Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.
- 3 -
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Пунктом 6.6. кредитного договору сторони погодили, що у разі недотримання позичальником умов цього договору, а також у разі погіршення фінансового стану позичальника, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування ним.
Отже, як умовами укладеного кредитного договору, так і нормами матеріального права визначено підстави, за яких банк має право вимагати дострокового повернення всього кредиту та сплати процентів за користування ним.
З наданих позивачем документів вбачається, що позичальник з лютого по квітень 2015р. допустив прострочку у сплаті процентів за користування кредитом, вказану заборгованість на день звернення позивача до суду у повному обсязі не погасив, а відтак позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплату процентів за користування ним.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28 липня 2015р. заборгованість позичальника за тілом кредиту становить 2 342 929грн. 53 коп., за відсотками 104 830грн. 55коп.
Пунктом 4.9. кредитного договору сторони визначили, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, позичальник зобов'язався сплачувати банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 2.4. цього договору (12,64%), від суми простроченого платежу, залежно від валюти кредиту, за яким виникло таке прострочення.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку пеня за період з липня 2014р. по липень 2015р. становить 6 754грн. 08коп.
Розрахунок заборгованості ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду апеляційним судом відповідачем та третьою особою оспорений не був, тому колегія суддів вважає його правильним.
Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 6 187грн. 22коп., що не суперечить нормам матеріального та процесуального права, так як визначення розміру позовних вимог є правом позивача.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи
- 4 -
сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, за законом у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником - за кредитним договором; між кредитором і поручителем - за договором поруки, або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин.
Таким чином, позивач має право вимагати стягнення заборгованості тільки із поручителя. При цьому, суду не було надано доказів припинення поруки, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час судового розгляду і підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання зобов'язань по сплаті процентів у сумі 734грн. 24коп. підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, проте неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Частиною 3 даної норми передбачено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
При зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, тому він підлягає стягненню у відповідача у сумі 3 654грн. у дохід держави.
При подачі апеляційної скарги позивачем був оплачений судовий збір у сумі 4019грн. 40коп., і так як позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір на користь позивача підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 3130-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 2 454 681грн. 54коп., 4019грн. 40коп. судового збору, а всього 2 458 700грн. 94коп.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 3 654грн.
- 5 -
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Судове рішення № 62340239, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 18.10.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 756/10859/15-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: