Ухвала суду № 62339872, 05.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1386/16

Номер справи місцевого суду: 522/17704/16-к

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Слободяник І. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Слободяника І.К,

суддів: Бойченка М.Є., Балабана В.Ф.,

при секретарі Подуст Т.П.,

за участю:

прокурора Чорного О.Д.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

підозрюваного в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 та ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 та ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 296 КК України.

20.09.2016 ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 та ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 296 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2016 року було задоволено клопотання слідчого СВ СУ військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_4 та обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, виклавши всі обставини по справі, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України про обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнити ОСОБА_3 з-під варти.

Апелянт вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, посилається на порушення вимог КПК України, а також грубе порушенням Конституції України, невідповідність судовим рішенням Європейського суду з прав людини.

Звернув увагу суду на те, що з наведених в ухвалі доказів, а саме з протоколів огляду документів, а саме протоколів, складених за результатами НСРД від 06.07.2016 року не вбачається дані, які можуть свідчити про скоєння підозрюваним кримінальних правопорушень.

На його думку ніяких дій з боку підозрюваного, що свідчили б про його участь у зазначених злочинах, стороною обвинувачення в судовому засіданні суду першої інстанції не доведено. Крім того, прокурором не названа реальна сума кожної з викрадених речей, не вказана сума викрадених грошових коштів.

Також апелянт звернув увагу на те, що захисником ОСОБА_1 був заявлений відвід слідчому судді Попревич В.М., але заява про відвід була залишена без розгляду.

Захисник ОСОБА_1 в своєї апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою або відмовити в задоволенні клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно її підзахисного ОСОБА_3, або задовольнити частково та обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово чи у певний час доби (з 22.00 до 06.00 годин), з покладенням обовязків строком на 2 місяці, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Звернула увагу суду на те, що слідчим суддею були порушенні вимоги КПК України, а саме ст. 34 цього Кодексу. Так, ОСОБА_3 підозрюється в рамках кримінального провадження № 12016162500000562 від 17.03.2016 року, зареєстрованого за заявою ОСОБА_5, який на даний час є головою Приморського районного суду м. Одеси, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України. ОСОБА_5 в даному провадженні є потерпілим, а згідно п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження.

Крім того на її думку, слідчий суддя не звернув уваги на те, що у присутності захисника ОСОБА_3 повідомлення про підозру не вручалось, його право мати захисника під час відповідної процесуальної дії забезпечено не було, що є грубим порушенням права останнього на захист.

Апелянт вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, доведено не було, та слідчий суддя зобовязаний був постановити ухвалу про відмову в застосуванні щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Заслухавши доповідача, захисників та підозрюваного, які просили задовольнити апеляційні скарги, прокурора, який заперечував в задоволенні апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, вона належним чином мотивована та прийнята у відповідності з вимогами ст.ст.177, 178, 183, 197 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, в повній мірі досліджених судом першої інстанції, вони дозволили зробити обґрунтований висновок про вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні підозрюваним ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 та ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 296 КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, а також вік та соціальне положення підозрюваного, сімейний стан та наявність утриманців, тяжкість покарання що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що існують наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею були дотримані вимоги ст. 178 КПК України, а саме сімейний стан та стійкість соціальних звязків, тяжкість покарання що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоровя, розмір матеріальної шкоди у завданні якої підозрюється ОСОБА_3, та характеру вчинених кримінальних правопорушень, не зважаючи на позитивні характеристики із місця роботи, ОСОБА_3 на даний час, ставляться у підозру вчинення не тільки корисливих злочинів, а і злочинів проти життя та здоровя особи, проти громадського порядку, що він, як представник правоохоронного органу повинен був захищати.

Крім того, слідчий суддя врахував положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для предявлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.

Враховуючи обставини злочину, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_3 , та характер скоєного, що це є особливо тяжкий злочин, колегія суддів обґрунтовано вважає, що більш мякі запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.

Зазначене вище свідчить про правильне застосування слідчим суддею вимог КПК України, що надало ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та є підставою у відмові у задоволенні апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2016 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.К.ОСОБА_6ОСОБА_7Балабан