Ухвала суду № 62339791, 26.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5306/16

Головуючий у першій інстанції Николайчук В. О.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненка В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» - Римаря Андрія Вікторовича на заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Ширяївського районного суду Одеської області з позовом до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживача та стягнення коштів посилаючись на те, що 30.11.2010 року у м. Одесі він уклав з відповідачем - ТОВ «Авто Просто» угоду № 332514 з додатками, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах.

Угода була укладена з метою придбання легкового автомобіля CheryTiggo на суму 110320 грн.

Певний час позивач сплачував внески за автомобіль, однак, так і не отримавши його, подав заяву про розірвання угоди та повернення сплачених внесків.

Згідно умов угоди, а також п.п. З, 17, 19, 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідач виступає виконавцем певних послуг, а позивач є їх споживачем.

Керуючись ст. 4 угоди та п. 13.1 ст. 13 додатку № 2 до угоди, 30.09.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання угоди та вимогою про повернення сплачених коштів.

Листом від 21.10.2015 року відповідач повідомив, що угода вважається розірваною, однак кошти не повернув, посилаючись на те, що перед ним в черзі є 21 учасник, які розірвали угоду раніше, а кошти повертаються згідно пріоритетів, зазначених у п.п. 13.4 та 13.5 додатку № 2 до угоди з Фонду для повернення коштів, який складається з 5% загальної суми, яка надходить щомісяця до Фонду групи. При цьому відповідач зазначив, що з усіма учасниками він діє виключно на умовах обопільно укладеної угоди та чинного законодавства України. Відповідно до п. 14.1 ст. 14 додатку № 2 до угоди сторони домовляються, що наслідки невиконання зобов'язань сторін за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства. Пунктом 13.4.2 ст. 3 додатку № 2 до укладеної угоди визначено порядок повернення коштів учаснику, за яким формуються черги учасників, відповідно до дати подання заяви про розірвання угоди, тобто пріоритет надасться тому учаснику, який перший подав заяву про розірвання угоди, У ст. З угоди зазначено, що Авто Просто зобов'язується надавати учаснику системи послуги в порядку та строки, передбачені угодою.

Натомість у договірних умовах встановлено лише порядок повернення, а строк виконання зобов'язання з повернення учаснику чистих внесків у зв'язку із розірванням угоди - не зазначено. При цьому, строку повернення коштів зазначено не було. Водночас, ні в угоді ні у додатках до неї строк виконання зобов'язань по поверненню чистих внесків за розірваною угодою не встановлено, а тому просив відповідача повернути чисті внески на протязі тридцяти днів з моменту отримання повідомлення про розірвання угоди, але не пізніше 31 жовтня 2015 року.

Встановлюючи строк повернення коштів, позивач керувався положеннями ст. 530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із актів цивільного законодавства. Встановлені у п. 13.4 додатку № 2 до угоди пріоритети (черговість) повернення коштів учасникам, що розірвали угоди, не можна вважати встановленням строку або терміну такого повернення, так як відповідно до визначення законом (ст. 251 ЦК України) цих понять, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка мас юридичне значення. Згідно ст. 252 ЦК України строки та терміни визначаються роками, місяцями, тижнями, днями або годинами та календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, відповідно. Відтак пріоритети або черговість повернення коштів не є ані строком ані терміном у розумінні цих понять, встановлених законом.

Відповідач у строк, встановлений законом, сплачені внескі не повернув і до сьогодні не вчинив жодних дій з виконання своїх договірних зобов'язань в цій частині.

Як вбачається з даних угоди та підтверджується відомостями державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр, які можна отримати на його сайті -http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v- YeDR.html. місцезнаходженням ТОВ «Авто Просто» є м. Київ, вул. Воровського, 24, корп. 1, третій поверх. В той саме час угоду укладено у м. Одеса, що у ній і відображено. Будь-яких відокремлених підрозділів як-то філії або представництва, у тому числі у м. Одесі, за ТОВ «Авто Просто» не зареєстровано. Отже, угоду укладено поза офіційно зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, яке знаходиться у м. Києві, а відтак поза офісним або торговельним приміщенням ТОВ «Авто Просто».

Права споживачів у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями регулюються ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, частинами 4 та 9 зазначеної норми закону передбачено, що у разі реалізації продукції поза торговельним або офісним приміщеннямпродавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг.

Окрім вище зазначених порушень відповідач порушує Ліцензійні умови з частині формування фонду для повернення коштів, який, як зазначено у його листі, формується за рвхунок 5% відрахувань із коштів, сплачених учасниками системи до фонду групи, в той час як за вимогами закону цей фонд має формуватись виключно за рахунок адміністратора придбання у групах. Так, Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно зо якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 112 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування ; фінансових активів для придбання товарів у групах"). Пунктом 3 прикінцевих положень Закону України від 2 червня 2011 року № 3462-ІУвід 2 червня 2011 року № 3462-IV „Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання фінансових послуг", фінансовим установам надано термін протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону. Отже, з 9 січня 2013 року діяльність ТОВ «Авто Просто» має відповідати вимогам закону, які конкретизовані у Ліцензійних умовах та визначають у цій частині наступне: відповідно до п.п. 5.11, 5.12 ст. 5 Ліцензійних умов Ліцензіат повинен сформувати та підтримувати резервний капітал у розмірі, встановленому установчими документами ліцензіата, але не менше 15 відсотків його статутного капіталу. До досягнення встановленого установчими документами ліцензіата розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків від суми чистого прибутку ліцензіата за рік. Резервний капітал ліцензіата може бути використаний виключно на покриття можливої нестачі коштів для придбання товарів у групах у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань учасниками групи; на повернення коштів учаснику групи у разі розірвання договору про адміністрування. Окрім порушення відповідачем прав споживача, неповерненням належних коштів згідно умов договору та у порядку, передбаченому законом, ТОВ «Авто Просто» одночасно створює обмеження користування позивачу цими коштами, порушує право на захист власності, яке полягає у вільному її володінні та заборону в обмеженні цього права, що передбачено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до ст. 26, ч. 1 ст. 27 Віденської Конвенції 1986 року «Про право міжнародних договорів», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

Заочним рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ТОВ «Авто Просто» (03045, м. Київ, вул.. Столичне шосе, 90, 4-й поверх) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, НОМЕР_1 виданий 11.06.1998 року Ширяївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 100826,50 грн., що є - чисті внески, що підлягають поверненню у зв'язку з розірванням Угоди № 332514. Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» (03045, м. Київ, вул.. Столичне шосе, 90, 4-й поверх) відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судовий збір в сумі 1008,30 грн. призначення платежу Ширяївський районний суд (код ЄДРПОУ 02897916): отримувач коштів УДКСУ у Ширяївському районі Одеської області, 22030001, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977060, Банк отримувача ГУДКУ в Одеській області, Код банку отримувача (МФО) 828011, Рахунок отримувача 31219206700509, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ТОВ «Авто Просто» - Римарь А.В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 30.11.2010 року у м. Одеса позивач уклав з відповідачем - ТОВ «Авто Просто» угоду № 332514 з додатками, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах. Угода була укладена з метою придбання легкового автомобіля CheryTiggo на суму 110320 грн.

Певний час позивач сплачував внески за автомобіль. Згідно умов угоди, а також п.п, 3. 17, 19, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач виступає виконавцем певних послуг, а позивач є їх споживачем.

Керуючись ст, 4 угоди та п, 13.1 ст. 13 додатку № 2 до угоди позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання угоди та вимогою про повернення сплачених коштів. Відповідач своїм листом повідомив, що 21.10.2015 року угода вважається розірваною, Однак кошти не повернув покладаючись на те, що в черзі с інші учасники, які розірвали угоди раніше. Кошти повертаються згідно пріоритетів, зазначених у п.п. 13.4 та 13.5 додатку 2 до угоди з Фонду для повернення коштів, який складається з 5% загальної суми, яка надходить щомісяця до Фонду групи. Пунктом 13.4.2 ст. 13 додатку № 2 до укладеної угоди визначено порядок повернення коштів учаснику, за яким формуються черги учасників, відповідно до дати подання заяви про розірвання угоди, тобто пріоритет надається тому часнику, який перший подав заяву про розірвання угоди.

Таким чином згідно до укладеної угоди встановлено лише порядок повернення грошових коштів, а строк виконання зобов'язання з повернення учаснику чистих внесків у зв'язку із розірванням угоди - фактично не зазначено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'яз'ку не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком с певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно ст. 252 ЦК України строки та терміни визначаються роками» місяцями, тижнями, днями або годинами та календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, відповідно.

Встановлені у п. 13.4 додатку № 2 до угоди пріоритети (черговість) повернення коштів учасникам, що розірвали угоди, не є встановленням строку або терміну такого повернення, так як пріоритети або черговість повернення коштів не є ані строком ані терміном у розумінні цих понять, встановлених законом.

Сторони навели судову практику вирішення спорів даної категорії, і вона є досить різною. У зв'язку з цим є доречним звернутися до практики Європейського суду з прав людини. При неоднозначності судової практики Європейський суд дотримується позиції стосовно пріоритету інтересів позивача. Так, по справі Сєрков проти України у рішенні від 07.07.2011 року Європейський суд дійшов висновку про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом, та, у зв'язку з тим, що судами всупереч національного законодавства не було застосовано підхід, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення. Той принцип, що суд має виходити із інтересів споживача, які гарантуються державою, враховуючи юридичну вразливість громадян порівняно із юридичними особами- контрагентами, слідує і з принципу верховенства права, передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 ЦК України у вигляді таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, а також ст. ст. 5, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» про забезпечення захисту прав споживачів державою та здійснення такого захисту судом. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.02.2009 року по справі Христов проти України, зазначено: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті б Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав».

За таких умов суд вважає, що в даному випадку слід застосувати положення Закону України «Про захист прав споживачів» та зважити на те, що встановлені у п.-13.4 додатку № 2 до угоди пріоритети (черговість) повернення коштів учасникам, що розірвали угоди, не є встановленням строку або терміну такого повернення.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг.

Відповідно до ч. ч. 5, 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача - споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 додатку № 2 до угоди сторони домовляються, що наслідки невиконання зобов'язань сторін за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа; та обов'язку продавця (виконавця) щодо повернення сплачених грошей без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. В даному випадку представник відповідача пояснив та надав суду докази того, що хоча ТОВ «Авто Просто» і не мас жодних філій або представництв в розумінні ст. 95 ЦК України, однак Угода була укладено між позивачем та продавцем-консультантом ОСОБА_5 у приміщенні салону, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Зазначене приміщення було робочим місцем продавця-консультанта ОСОБА_6, що підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення № А/Ж-0103 року, а сама продавець-коисультант діяла на підставі доручення, відповідно до якого її було уповноважено підписувати Угоди, предметом яких с надання послуг з придбання автомобіля через систему «АвтоТак» з клієнтами, що в цьому зацікавлені. З наведеного вбачається, що Угоду було підписано на робочому місці нродавця-консультанга ТОВ «Авто Просто» в приміщенні автомобільного салону.

Щодо підстав для повернення коштів позивачеві, то судом було наведене відповідне обгрунтування прийнятого рішення.

За викладних обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, правильно визначив характер правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неправильне розуміння судом термінів розірвання договору та черговості виконання зобов`язаня в частині повернення коштів при розірванні угоди, неврахування судом обставин формування фонду для повернення внесків учасникам, що розірвали угоди, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» - Римаря Андрія Вікторовича - відхилити.

Заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко