Рішення № 62339780, 18.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5669/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 5

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Сєвєрової Є.С., Процик М.В.,

при секретарі судового засідання Гармац Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконуючого обовязки керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 Харлампієвни до Іллічівської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області, (третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області) про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

22.04.2015 року до Іллічівського міського суду Одеської області звернулася ОСОБА_2 Харлампієвназ позовною заявою до Іллічівської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області, (третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області) про визнання права власності (а.с.2-5).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16.06.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 Харлампієвни було задоволено. Визнано за ОСОБА_2 Харлампієвною право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Старе Бугово, буд. 31, який в цілому складається з: - житловий будинок (літ. «А»), загальною площею 666,5 кв.м., який складається з: підвальний поверх: 20 коридор площею 9,7 кв., 21 пральня площею 11 кв.м., 22 гардеробна площею 20,6 кв.м., 23 гардеробна площею 20,5 кв.м., 24 більярдна площею 45,8 кв.м., 25 допоміжне приміщення площею 4,8 кв.м., 26 кімната відпочинку площею 24,7 кв.м., 27 коридор площею 5,3 кв.м., 28 туалет площею 2,5 кв.м., 29 сауна площею 6,5 кв.м., 30 комора площею 35,5 кв.м., 1 поверх: 1 гараж площею 36,4 кв.м., 2 житлова площею 25,6 кв.м., 3 санвузол площею 7,7 кв.м., 4 коридор площею 7,4 кв.м., 5 тамбур площею 4,9 кв.м, 6 - хол 46,4 кв.м., 7 кухня їдальня площею 21,9 кв.м., 8 веранда площею 36,8 кв.м., 2 поверх: 9 хол площею 24,7 кв.м, 10 житлова площею 20,8 кв.м., 11 санвузол площею 3,7 кв.м., 12 житлова площею 17,5 кв.м., 13 житлова площею 41,3 кв.м., 14 санвузол площею 6,1 кв.м., 15 веранда площею 33,4 кв.м., тераса площею 12,5 кв.м., тераса площею 3,7 кв.м., мансардний поверх: 16 сходова клітина площею 5,3 кв.м., 17 тренажерний зал площею 108,9 кв.м., 18 комора площею 6,8 кв.м., 19 санвузол площею 4,3 кв.м., балкон площею 3,5 кв.м.; - котельня (літ. «Б») площею 16,7 кв.м.; - навіс (літ. «В») площею 27,1 кв.м.; - ворота (№ 1) площею 5,01 п.м.; - хвіртка (№ 2) площею 1,12 п.м.; - огорожа (№3) площею 13,27 п.м.; - фонтан (№ 4) 1 шт.; - басейн (№ 5) 40,5 кв.м.; - покриття (І) площею 245 кв.м. (а.с.70-73).

16.06.2016 року не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції виконуючим обовязки керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було подано апеляційну скаргу. Зокрема, апелянт вважає, що заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2015 року прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що приймаючи рішення по справі судом не прийнято до уваги той факт, що були порушені інтереси держави в особі Департаменту Державної архітектурної інспекції Одеської області, яка є органом уповноваженим здійснювати насамперед державний контроль у сфері містобудування. Оскільки цей орган був позбавлений можливості брати участь у справі, судом не було прийнято до уваги факт самовільного будівництва на земельній ділянці, не надано оцінку законності проведення будівництва обєкта нерухомості. Тому, апелянт просить скасувати заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 Харлампієвни відмовити в повному обсязі (а.с.79-84).

В судове засідання представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача,доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі договору суборенди землі від 26.01.2012р. в довгостроковому платному користуванні Споживчого кооперативу «Престижний» перебуває земельна ділянка, загальною площею 1,6867 га, кадастровий номер 5110800000:02:003:0042, несільськогосподарського призначення, із земель житлової та громадської забудови, що надана для розташування житлової забудови за адресою: м. Іллічівськ, район вулиці Старое Бугово та вулиці Паркова, в 5-ому мікрорайоні м. Іллічівська Одеської області (а.с.12-16).

Згідно довідки про членство в СК «Престижний» за вих. № 11 від 20.04.2015р. (а.с.11) ОСОБА_2 є членом Споживчого кооперативу «Престижний» згідно з рішенням загальних зборів членів СК «Престижний», протоколом № 1/2 від 12.03.2012р., яка користується земельною ділянкою № 3, площею 0,1 га, в СК «Престижний» в 5-му мікрорайоні м. Іллічівська Одеської області.

17.07.2012 року, з метою поліпшення житлових умов, ОСОБА_2 було вирішено розпочати будівництво житлового будинку на закріпленій за нею земельній ділянці, за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Старе Бугово, 31, про що нею, у відповідності до вимог ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», було подано до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області декларацію про початок виконання будівельних робіт (а.с.23), яка зареєстрована 19.07.2012 року за № ОД 08212122660.

Після завершення будівництва житлового будинку, в порядку, передбаченому чинним законодавством, було проведено технічну інвентаризацію обєкта нерухомості та отримано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Старе Бугово, 31, який виготовлений КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Іллічівська станом на 13.10.2014р. (інвентарний № 86645) (а.с.29-38).

Згідно вказаного технічного паспорту (інвентарний № 86645), після виконання будівельних робіт з будівництва, садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Старе Бугово, 31, складається з: - житловий будинок (літ. «А»), загальною площею 666,5 кв.м., який складається з: підвальний поверх: 20 коридор площею 9,7 кв., 21 пральня площею 11 кв.м., 22 гардеробна площею 20,6 кв.м., 23 гардеробна площею 20,5 кв.м., 24 більярдна площею 45,8 кв.м., 25 допоміжне приміщення площею 4,8 кв.м., 26 кімната відпочинку площею 24,7 кв.м., 27 коридор площею 5,3 кв.м., 28 туалет площею 2,5 кв.м., 29 сауна площею 6,5 кв.м., 30 комора площею 35,5 кв.м., 1 поверх: 1 гараж площею 36,4 кв.м., 2 житлова площею 25,6 кв.м., 3 санвузол площею 7,7 кв.м., 4 коридор площею 7,4 кв.м., 5 тамбур площею 4,9 кв.м, 6 - хол 46,4 кв.м., 7 кухня їдальня площею 21,9 кв.м., 8 веранда площею 36,8 кв.м., 2 поверх: 9 хол площею 24,7 кв.м, 10 житлова площею 20,8 кв.м., 11 санвузол площею 3,7 кв.м., 12 житлова площею 17,5 кв.м., 13 житлова площею 41,3 кв.м., 14 санвузол площею 6,1 кв.м., 15 веранда площею 33,4 кв.м., тераса площею 12,5 кв.м., тераса площею 3,7 кв.м., мансардний поверх: 16 сходова клітина площею 5,3 кв.м., 17 тренажерний зал площею 108,9 кв.м., 18 комора площею 6,8 кв.м., 19 санвузол площею 4,3 кв.м., балкон площею 3,5 кв.м.; - котельня (літ. «Б») площею 16,7 кв.м.; - навіс (літ. «В») площею 27,1 кв.м.; - ворота (№ 1) площею 5,01 п.м.;

- хвіртка (№ 2) площею 1,12 п.м.; - огорожа (№3) площею 13,27 п.м.; - фонтан (№ 4) 1 шт.; - басейн (№ 5) 40,5 кв.м.; - покриття (І) площею 245 кв.м.

Судом встановлено, що після завершення будівництва вищевказаного обєкту, загальна площа житлового будинку значно збільшилась порівняно з тією площею, що була вказана в декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.07.2012 р., таким чином, проведені позивачкою будівельні роботи з будівництва садибного (індивідуального) житлового будинку № 31 по вул. Старе Бугово в м. Іллічівську Одеської області були здійснені без затвердженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідних дозвільних документів на будівництво та виконання будівельних робіт, а тому таке будівництво, згідно ч.1 ст.376 ЦК України, вважається самочинним будівництвом.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 749/2015 від 25.05.2015 р. (а.с.53-61), вказане вище самочинне будівництво не відповідає вимогам державних будівельних норм, а саме, ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень»: відстань від найбільш виступаючої конструкції стін котельні літ. «Б» до меж сусідніх земельних ділянок менше 1,0 м. для догляду за будовами і здійснення їх поточного ремонту п. 3.25*.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що є підстави для застосування до спірних відносин ст. 376 ЦК України, а також наявні обставини передбачені законом для задоволення позовних вимог про визнання права власності.

Між тим повністю погодитись з таким порядком застосування норм матеріального права до спірних правовідносин колегія суддів не може виходячи з наступного.

Обєкт щодо якого були заявлені позовні вимоги є обєктом самочинного будівництва, що на заперечується сторонами, та відповідає практиці ВСУ в частині визначення обєкту самочинного будівництва (постанова ВСУ по справі № 6-130 цс 13 від 4.12.2013 р., постанова ВСУ від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180 цс14). Зокрема, відповідно до частини першої статті 376 ЦК України обєкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

У справі, рішення за якою переглядається, йдеться про відсутність належного дозволу на будівництво; відсутність належним чином затвердженого проекту. Копія декларації про початок будівельних робіт видана на обєкт іншої площі (а.с. 23-28).

Умови застосування ст. 376 ЦК України були предметом розгляду ВСУ, зокрема, були відображені в постанові ВСУ № 6-135 цс14 від 5 листопада 2014 року, а також розяснені в постанові пленуму ВССУ України № 6 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)». Зокрема, в п. 14 цієї постанови звернено увагу судів на те, що на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Приймаючи рішення по справі суд посилався на чч. 4, 5 статті 376 ЦК України, якою передбачено, що у разі відсутності заперечень власника (користувача) земельної ділянки проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, на вимогу такої особи суд може визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, за умови якщо це не порушує права інших осіб. В контексті вищевказаних розяснень слід виходити з того, що відсутність доказів того, що питання додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК), на що фактично і посилається прокурор унеможливлює застосування вказаних частин ст. 376 ЦК України до цієї справи.

Одночасно відхиляючи посилання представника позивача на те, що субєкт оскарження прокурор, не має компетенції щодо розглянутого судом питання, та звернувся до суду в інтересах субєкту, якого не існує, то процесуальний аспект цього питання було вирішено відповідної ухвалою колегії суддів від 18.10.2016 року. Щодо посилань прокурора на порушення інтересів держави, то колегія суддів виходить з наступного. Згідно з п. 4 рішення КСУ від 8 квітня 1999 року справа N 1-1/99 № 3-рп/99 відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. ОСОБА_3 держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, порушення порядку здійснення будівництва та оформлення його результатів, за відсутності звернення позивача та відмови компетентного органу в оформленні цих прав, свідчить про наявність обставин, що були не досліджені та не враховані судом при вирішенні спору. Судовий захист надається у випадку порушення, невизнання та оспорення права (ст. 1, 3 ЦПК України), а не з метою спрощення (обходу) існуючих адміністративних процедур встановлених національним законодавством.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції також помилково посилався на ст. 331 ЦК України, вважаючи за можливе застосувати її до спірних правовідносин

Разом з тим, ВСУ було зроблено акцент на прийнятті в експлуатацію новоствореного обєкту нерухомого майна в постанові № 6-135 цс14 від 5 листопада 2014 року, тобто вказана норма не може застосовуватись до обєктів не прийнятих в експлуатацію.

В справі, яка переглядається, новостворений обєкт, який є обєктом самочинного будівництва, в експлуатацію не приймався, докази цього в матеріалів справи відсутні.

В справі, яка переглядається, докази прийняття в експлуатацію новоствореного обєкта, який є обєктом самочинного будівництва в матеріалах справи не містяться.

Таким чином, судом першої інстанції не повному обсязі враховані обставини справи, невірно засновані норми матеріального права, що є підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення та прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу виконуючого обовязки керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2015 року задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2015 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 Харлампієвни до Іллічівської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області, (третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області) про визнання права власності - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_4

ОСОБА_3

ОСОБА_5