Постанова № 623393, 23.03.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23.03.07 Справа № 8/66н-ад.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля», місто Краснодон Луганської області,

до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції, місто Краснодон, -

про визнання неправомірним і нечинним податкового повідомлення-рішення та його скасування, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Перепьолкін С.О. –помічник генерального директора з правових питань, - довіреність №1 від 29.05.06 року;

від відповідача – Тарабановський Є.Л. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №25 від 05.03.07 року; П'ятницькій В.В. –державний податковий інспектор, - довіреність №13 від 29.12.06 року, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання неправомірним, нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001362340/0 від 23.10.06 року, прийнятого Краснодонською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області (далі – ОДПІ, - відповідач), –про самостійне визначення нею суми податкового зобов’язання у розмірі 163171,51 грн. та штрафних санкцій у розмірі 67667,78 грн., а всього –230839,29 грн.;

стягнення з відповідача державного мита.

Позивач звернувся з цим позовом до суду, оскільки вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим.

Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 16.02.07 року, за участю представників сторін.

У судовому засіданні представниками сторін заявлено клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому судом його задоволено.

Представник позивача 16.02.07 року звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №12/560 від 14.02.07 року, в якій просить визнати неправомірним, нечинним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ №0001362340/0 від 23.10.06 року;

податкове повідомлення-рішення тієї ж ОДПІ №0001362340/2 від 29.01.07 року;

рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА у Луганській області №1413/25-08 від 27.01.07 року;

стягнути з відповідача державне мито.

23.03.07 року представник позивача знову звернувся до суду з заявою про доповнення підстав заявленого позову (вих. №12/596 від 23.03.07 року), в якій просить визнати неправомірним, нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ №0001362340/2 від 29.01.07 року –про застосування щодо позивача штрафних санкцій у сумі 67667,78 грн., оскільки термін для їх застосування та стягнення скінчився.

Суд, розглянувши ці заяви та враховуючи, що вони відповідають вимогам ст.ст. 49, 51 та 133 КАСУ, долучив їх до справи та врахував при прийнятті кінцевого рішення по ній.

Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму запереченні на нього (вих. №2634/10-015 від 16.02.07 року), стверджуючи, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення ОДПІ діяла у повній відповідності до чинного законодавства та з урахуванням порушень у діяльності позивача, виявлених під час перевірки.

У своєму додатковому поясненні по справі №8/66н-ад (вих. №4692/10-015 від 22.03.07 року) відповідач підтверджує таку ж думку щодо предмету спору.

Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.

І.1. 14.06.2004 року виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області Відкрите акціонерне товариство «Краснодонвугілля»(далі - ВАТ «КВ»), ідентифікаційний код 32363486, зареєстроване в якості суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв’язку з чим вчинено реєстраційний запис №25371460ю0010509 та видано відповідне свідоцтво.

Згідно пункту 3.5 Статуту ВАТ «КВ»є правонаступником майнових прав та зобов’язань Державного підприємства «Краснодонвугілля».

До складу ВАТ «КВ»входить структурний підрозділ –Групова збагачувальна фабрика «Самсонівська», про що сказано у преамбулі Положення про Групову збагачувальну фабрику «Самсонівська»Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля»(далі –СП ГЗФ «Самсонівська»); він не є юридичною особою (п. 3.2 Положення).

2. Виробнича діяльність СП ГЗФ «Самсонівська»пов’язана з наявністю відходів виробництва, які належать до небезпечних відходів, що забруднюють навколишнє природне середовище.

Так, згідно довідкам, наданим ГЗФ «Самсонівська», нею за результатами виробничого процесу (збагачування вугілля) здійснено викиди до спеціально відведеного сховища флотохвостів:

у 2005 році –187.779 тонн;

у 2006 році – 89.413 тонн.

У зв’язку з цим СП ГЗФ «Самсонівська»ВАТ «КВ»відповідно до статті 55 Закону України від 25.06.91 року №1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі –ЗУ №1264-ХІІ) щорічно отримує дозвіл на розміщення відходів, у тому числі:

дозвіл №8.19 від 26.08.04 року –про розміщення відходів у 2005 році;

дозвіл №8.19 від 03.06.05 року –про розміщення відходів у 2006 році;

дозвіл №8.19 від 30.06.06 року –про розміщення відходів у ІІ півріччі 2006 року;

дозвіл №8.19 від 13.07.06 року –про розміщення відходів у 2007 році.

2.1.Частиною 1 статті 44 ЗУ №1264-ХІІ встановлено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України (частина 3 ст. 44).

2.2.Відповідно до пункту 39 статті 9 Закону України від 01.06.2000 року №1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі –ЗУ №1775-ІІІ) ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Частиною 8 статті 34 Закону України від 05.03.98 року №187/98-ВР «Про відходи» (далі –ЗУ №187/98-ВР) передбачено, що розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів діяльності, не пов’язаних з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.

За розміщення відходів з суб’єктів підприємницької діяльності стягується плата.

Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі (частини 1 та 2 статті 39 ЗУ №187/98-ВР).

2.3.Розмір плати за забруднення навколишнього природного середовища встановлено Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 року №303 (далі –Порядок №303).

Згідно пункту 4 цього Порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо обсягів викидів, скидів і відходів), виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 та 2.

Як сказано у таблиці 2.4 «Коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі»Додатку 2 до Порядку №303:

в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них коефіцієнт становить 3;

за межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від їх межі) –коефіцієнт становить 1.

2.4.Контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщенням відходів здійснюється органами Мінприроди (п. 14 Порядку №303).

Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби (п. 15 Порядку №303).

3.В період з 21.08.06 року по 02.10.06 року фахівцями Краснодонської ОДПІ здійснено виїзну планову перевірку ВАТ «КВ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05 року по 30.06.06 року, - за результатами якої 12.10.06 року складено акт №2002/23-32363486, - в якому, крім низки порушень, які не мають відношення до предмету спору по цій справі, встановлено порушення природоохоронного законодавства з боку ВАТ «КВ» в особі СП ГЗФ «Самсонівська»(розділ 3.1.15 Збір за забруднення навколишнього природного середовища), які полягають у тому, що фабрика, всупереч вимогам Порядку №303, при визначенні суми збору за забруднення навколишнього природного середовища застосовувала коефіцієнт «1», - замість коефіцієнта «3», як то передбачено вищецитованою таблицею 2.4 до Додатку 2 до Порядку №303.

Такого висновку ОДПІ дійшла з урахуванням того, що згідно листа Краснодонського районного відділу земельних ресурсів від 29.08.06 року №242, діюче об’єднане хвостосховище та промисловий майданчик СП ГЗФ «Самсонівська»ВАТ «КВ»розташовані на території, що знаходиться на відстані 920-2720 метрів від меж міста Суходольська, а промисловий майданчик СП ГЗФ «Самсонівська»- на відстані 920-1200 метрів від меж села Самсонівка Краснодонського району. З огляду на ці обставини при нарахуванні збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідач в особі СП ГЗФ «Самсонівська»повинен був застосовувати коефіцієнт «3», а не коефіцієнт «1».

Незастосування коригуючого коефіцієнта призвело до заниження величини суми збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Акт перевірки керівником та головним бухгалтером підприємства підписано з заявою про незгоду з його результатами.

3.1. 23.10.06 року Краснодонською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0001362340/0, згідно якому:

на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та згідно підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ),

за порушення вимог п. 4 Положення №303; статті 44 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»; пункту «і»ст. 17 ЗУ «Про відходи», -

ВАТ «КВ»донараховано податкове зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальній сумі 230839,29 грн., з яких: основний платіж - 163171,51 грн. та штрафні (фінансові) санкції –67667,78 грн.

3.2.Факт отримання цього податкового повідомлення-рішення позивач не оспорює, але з ним він не погодився та розпочав процедуру адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної скарги ВАТ «КВ»Краснодонська ОДПІ своїм рішенням №17138/23-542 від 20.11.06 року відхилила доводи скаржника та прийняла податкове повідомлення-рішення №0001362340/1 від 21.11.06 року, яким первинне податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

За результатами розгляду повторної скарги ВАТ «КВ»Державною податковою адміністрацією Луганської області 27.01.07 року прийнято рішення №1413/25-08, яким доводи скаржника також відхилено, а на його підставі Краснодонською ОДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення №0001362340/2, яким також залишено без змін первинне податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погодився з жодним з цих рішень та звернувся з цим позовом до суду, спочатку стверджуючи, що ВАТ «КВ»не повинно сплачувати податкове зобов’язання, визначене у спірних рішеннях, оскільки флотохвости, які ВАТ «КВ»в особі СП ГЗФ «Самсонівська»скидає до хвостосховища, визнані безхазяйними та продані ОДПІ як безхазяйне майно.

Однак у судовому засіданні, яке відбулося 23.03.07 року, представник позивача змінив свою позицію щодо спірних рішень та стверджує, що він згоден з сумою основного платежу, але сума штрафних (фінансових) санкцій за І та ІІ квартали 2005 року відповідачем вирахувана невірно, - з порушенням вимог підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ№2181-ІІІ, тобто з перевищенням 50 відсотків від суми донарахованого податкового зобов’язання; в той же час він наполягає на задоволенні своїх позовних вимог у повному обсязі.

ІІ.Заслухавши представників сторін, проаналізувавши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

1.Право Державної податкової служби України в особі Краснодонської ОДПІ на здійснення перевірок стану додержання суб’єктами підприємницької діяльності вимог податкового законодавства передбачено пунктом 1 ст. 10 Закону України від 05.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі – ЗУ №509-ХІІ), а право на прийняття нею спірного податкового рішення - пунктом 11 ст. 10 цього Закону.

Результати перевірки ОДПІ оформлено відповідно до наказу ДПА України від 17.07.06 року №416 «Про затвердження форми Акту про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів»(далі –Наказ №416).

2.Що стосується законності визначення ОДПІ позивачу податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на підставі податкового повідомлення-рішення (основний платіж та штрафні (фінансові) санкції), то, враховуючи наявні у справі докази, а також норми, викладені у вищецитованих нормативно-правових актах, суд вважає, що правові підстави для винесення кожного з трьох вищезгаданих рішень –маються.

Спірні рішення винесені ОДПІ з додержанням вимог:

а)підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ, яким встановлено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо:

б)дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Факт заниження позивачем своїх податкових зобов’язань належним чином документально доведено матеріалами справи.

Позивач визнав факт заниження податкового зобов’язання саме на суму 163171,51 грн. та не оспорює її.

2.1.Визначаючи розмір штрафних (фінансових) санкцій, ОДПІ керувалася підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, згідно якому у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь період недоплати, незалежно від кількості податкових періодів.

Як видно з розрахунку фінансових санкцій по збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.01.05 року по 30.06.06 року по ВАТ «КВ», ОДПІ, розраховуючи названі санкції, припустилася завищення їх розміру за І та ІІ квартали 2005 року.

Так, сума донарахованого збору за І квартал 2005 року становить 25061,20 грн.; 10 відсотків від цієї суми становлять 2506,12 грн.; помножена на 7 ця сума дає 17542,84 грн., в той час, як її належало помножити на 5, що дало б вірну суму штрафних санкцій у розмірі 12530,60 грн., - тобто зайво нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 5012,24 грн.

Сума донарахованого збору за ІІ квартал 2005 року становить 20601,17 грн.; 10 відсотків від цієї суми становлять 2060,12 грн.; помножена на 6 ця сума дає 12360,70 грн., в той час, як її належало помножити на 5, що дало б вірну суму штрафних санкцій у розмірі 10300,60 грн., - тобто зайво нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 2060,10 грн.

Штрафні (фінансові) санкцій за наступні п»ять періодів 2005-2006 років вирахувані правильно.

Таким чином, загальна сума зайво нарахованих штрафних (фінансових) санкцій становить 7072,34 грн., - у зв’язку з чим її належить визначити у розмірі 60595,44 грн., а не 67667,78 грн., як вказано у спірних рішеннях.

На цю суму спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню неправомірними, нечинними та скасуванню.

Таким чином, правильно визначеною сумою податкового зобов’язання по вищезгаданих рішеннях слід вважати:

загальна сума зобов’язання –223766,95 грн. (163171,51 грн. + 60595,44 грн.):

основний платіж –163171,51 грн.;

штрафні (фінансові) санкції –60595,44 грн.

3.Суд не погоджується з доводами позивача щодо того, що термін для стягнення штрафних (фінансових) санкцій по спірних рішеннях, відповідно до вимог ст.ст. 241 та 250 Господарського кодексу України, - скінчився - з наступних підстав.

а)як сказано у абз. 3 частини ст. 239 ГКУ, органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

(..) адміністративно-господарський штраф;

б)частина 1 ст. 241 ГКУ надає визначення поняття адміністративно-господарського штрафу:

адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності;

в)визначення поняття господарської діяльності викладено у частині 1 статті 3 ГКУ:

під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;

г)що стосується поняття штрафна санкція (штраф) у розумінні пункту 1.5 ст. 1 ЗУ №2181-ІІІ, то воно носить зовсім інший характер, а саме:

штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

ЗУ №2181-ІІІ, надаючи у п. 1.3 ст. 1 того ж Закону поняття податкового боргу, визначає його як податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Тобто законодавець НЕ ОТОТОЖНЮЄ ці два види штрафних санкцій, вони носять різну правову природу; підстави їх застосування НЕ Є ТОТОЖНИМИ;

д)крім того, Законом України №2181-ІІІ у пункті 17.3 ст. 17 встановлено, що:

сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум;

е)і, насамкінець, згідно підпункту 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 ЗУ №2181-ІІІ:

за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду у адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з наявних у справі доказів, штрафні (фінансові) санкції позивачу визначені за період з 01.10.05 року по 30.06.06 року, - тобто з 01.01.05 року до часу розгляду цієї справи не пройшов термін у 1095 днів, - він становить близько 811 днів.

З названого дня до дня складення акту перевірки (12.10.06 року) також не минув термін у 1095 днів (тобто фактично минуло близько 665 днів).

є)З урахуванням викладених положень чинного законодавства та наявних у справі доказів, у суду немає підстав вважати, що при вирішенні цього спору належить застосовувати правило ст. 250 ГКУ, якою встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення терміну сплати до бюджету податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища повністю врегульовано ЗУ №2181-ІІІ, - а тому посилання позивача на те, що ОДПІ у даному випадку порушила вимоги ст. 250 Господарського кодексу України, - є неправомірним та безпідставним.

Таким чином, відповідач як суб’єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, значною мірою виконав вимоги частини 2 ст. 71 КАСУ, - тобто довів у більшій частині законність та обґрунтованість своїх дій та прийнятих рішень.

Позивач належним чином НЕ довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись частиною 1 ст. 94 КАС України суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача частку державного мита, яка припадає на розмір задоволених позовних вимог, а саме: 0 грн. 10 коп., - тому, що:

загальна сума податкового зобов’язання згідно спірним рішенням становить 230839,29 грн.; судом вони визнані неправомірними та частково скасовані на суму зобов’язання у розмірі 7072,34 грн.; ця сума становить 3,06 відсотка від загальної суми зобов’язання; звідси: 3,40 грн. х 0,0306 = 0,10 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 10, 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”; ст. ст.44 та 55 Закону України від 25.06.91 року №1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 34 Закону України від 05.03.98 року №187/98-ВР «Про відходи»; п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 року №303, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Податкові повідомлення-рішення №0001362340/0 від 23.10.06 року та № 0001362340/2 від 29.01.07 року, прийняті Краснодонською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області, - визнати частково неправомірними та частково скасувати у частині розміру штрафних (фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, визначивши їх у сумі 60595,44 грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 23.03.07 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 28.03.2007 року.

Суддя А.П.Середа