Ухвала суду № 62338748, 25.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/3988/15 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Провадження № 22-ц/783/4158/16 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 33

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю прокурора Заяць І.Є., представника ОСОБА_1., представника Державної казначейської служби України - Стегнія А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами прокуратури Львівської області та Державної казначейської служби України на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Пустомитівського району Львівської області, Пустомитівського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 41412 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 липня 2016 року стягнуто з Державної казначейської служби України на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Рішення суду оскаржили прокуратура Львівської області та Державна казначейська служба України.

В апеляційній скарзі прокуратура Львівської області стверджує, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Стверджує, що судом не обґрунтовано у чому полягають протиправні дії відповідачів за період з 09.03.2012, тобто з часу винесення постанови про порушення кримінальної справи і до часу винесення постанови про закриття кримінального провадження 21.05.2015. Зокрема у рішенні не обґрунтовано чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю), яких органів чи службових осіб вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить. Крім цього, вважає, що судом безпідставно було прийнято рішення про відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідачі у справі можуть відповідати за завдану моральну шкоду, заподіяну особі лише за час проведення ними заходів, пов'язаних із проведенням досудового слідства, а не під час перебування справи у судах, яка не розглядалась у строки, визначені процесуальним законодавством. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Державна казначейська служба України вважає рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи. Зазначає, що позивач шляхом самообмови, підписавши явку з повинною, перешкоджав з'ясуванню істини і цим сприяв незаконному притягненню його до кримінальної відповідальності, а відтак закриття кримінальної справи проти нього у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення є підтвердженням неправомірності його дій. Стверджує, що судом безпідставно завищено розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би міг допомогти суду при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Звертає також увагу на те, що досудове розслідування здійснювалось із порушенням строків, від так шкода заподіяна позивачу у цей період підлягає відшкодуванню за рахунок органу МВС, а не за рахунок коштів державного бюджету. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Заяць І.Є., представника Державної казначейської служби України - Стегнія А.В. на підтримання апеляційних скарг, пояснення представника ОСОБА_2. про заперечення вимог апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

09 березня 2012 року слідчим СВ Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області Коробейник С.В. було порушено кримінальну справу №124-0593 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.с. 6).

23 червня 2012 року позивача ОСОБА_2 притягнуто в якості обвинуваченого та пред»явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України. (а.с.9)

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2013 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України направлено прокурору Пустомитівського району Львівської області для проведення додаткового розслідування (а.с.10).

Згідно з витягом з кримінального провадження відомості за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2013 року за №12013150270000244 (а.с.11).

Постановою слідчого СВ Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області Дацко Г.В. 21 травня 2015 року за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування №12013150270000244 кримінальне провадження, внесне до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150270000244 від 05.03.2013 року, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України у зв»язку з відсутністю складу кримінального правпорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що позивачу завдано моральну шкоду, внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратри, тому він набув право на відшкодування моральної шкоди.

Висновки суду достатньо мотивовані та відповідають встановленим обставинам.

Відповідно до п.1ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"підставами відшкодування шкоди, завданої громадянинові, крім іншого, є незаконне засудження, незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконне взяття і тримання під вартою, незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно п.2 ч.1ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п.5ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"у наведених встатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовується (повертається): моральна шкода.

Відповідно до ч.5,6 ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди N 4 від 31.03.1995 р.під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.9 вказаної вище постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Позивач по справі незаконно перебував під судом і слідством в період з 23.06.2012 року до 21.05.2015 року, що в загальному становить більше ніж тридцять чотири місяці, відтак розмір відшкодування становить: 1218 грн. (мінімальна заробітна плата станом на день подання позову) Х 34 (кількість місяців перебування під слідством) = 41142 грн.

В зв»язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з врахуванням обставин справи, характера та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характера немайнових втрат та тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану у зв»язку з довготривалим перебуванням під слідством, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди в мінімальному розмірі - 41142 грн.

Вищенаведене спростовує покликання в апеляційній скарзі прокуратури Львівської області на те, що судом не обґрунтовано у чому полягають протиправні дії відповідачів за період з 09.03.2012, тобто з часу винесення постанови про порушення кримінальної справи і до часу винесення постанови про закриття кримінального провадження, що у рішенні не обґрунтовано чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю), яких органів чи службових осіб вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить.

Також не приймається до уваги твердження в апеляційній скарзі прокуратури Львівської області, що судом безпідставно було прийнято рішення про відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідачі у справі можуть відповідати за завдану моральну шкоду, заподіяну особі лише за час проведення ними заходів, пов'язаних із проведенням досудового слідства, а не під час перебування справи у судах, яка не розглядалась у строки, визначені процесуальним законодавством, оскільки ці обставини не визначені Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" як обов»язкові для відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку посиланню представника відповідача Державної казначейської служби України на те, що позивач не має права на відшкодування, оскільки його було притягнуто до кримінальної відповідальності внаслідок самообмови, та з врахуванням того, що оскільки згідно з постановою слідчого СВ Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області Дацко Г.В. від 21 травня 2015 року за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування №12013150270000244 кримінальне провадження внесне до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150270000244 від 05.03.2013 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України у зв»язку з відсутністю складу кримінального правпорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України і в ході досудового слідства встановлено, що позивачем знайдено сумку з певними предметами, про це ствердив в судовому засіданні сам позивач, і саме неналежне виконання обов»язку органом досудового розслідування дії позивача було кваліфіковано як крадіжку, обґрунтовано не взяв до уваги цього посилання.

Відповідно ч.1 ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктом 5 статті 3 цього Закону,(в даному випадку моральної шкоди) провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно пп.5 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України №460/2011 від 13 квітня 2011 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безпірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

А відтак, враховуючи зазначені положення закону, колегія суддів вважає безпідставним твердження в апеляційній скарзі Державної казначейської служби України, що досудове розслідування здійснювалось із порушенням строків, в зв»язку з чим шкода, заподіяна позивачу у цей період підлягає відшкодуванню за рахунок органу МВС, а не за рахунок коштів державного бюджету.

Оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокуратури Львівської області та Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Павлишин О.Ф.

Судді : Мікуш Ю.Р.

Ніткевич А.В.