Рішення № 62338641, 27.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1329/2583/12 Головуючий у 1 інстанції: Воробель М.М.

Провадження № 22-ц/783/4197/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, з участю третьої особи - приватного нотаріуса Яворівського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з врахуванням уточнених вимог, прийнятих судом, про визнання недійсним заповіту ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3, посвідченого 5 травня 2011 року секретарем Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_9, та стягнення судових витрат з відповідача на користь позивачів. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в 2002 році ОСОБА_8 заповів дочці ОСОБА_5 - ОСОБА_10 приватний будинок № 567 на вулиці Топольній у с. Страдч Яворівського району. 9 жовтня 2011 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті позивачі звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У нотаріальній конторі вони дізналися про існування оспорюваного заповіту від 5 травня 2011 року. Вважають, що на час складання заповіту спадкодавець страждав хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії, а тому не усвідомлював фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій та не міг керувати ними. Крім цього, при складанні заповіту секретарем Порічанської сільської ради не дотримано Інструкції по складанню заповітів. Просять позов задовольнити.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року позов задоволено. Ухвалено визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11, посвідчений 5 травня 2011 року секретарем Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_9 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 судові витрати в сумі 107,30 грн.

Рішення оскаржила ОСОБА_3, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Заперечує наявність психічного захворювання ОСОБА_8 на час складання оспорюваного заповіту. Вважає, що порушень при складанні заповіту не допущено. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Представник позивачів ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, яке просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, оскільки суд першої інстанції зробив свої висновки без належних підстав, справу вирішено без достатньої перевірки обґрунтованості позовних вимог; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим на підставі повної і всебічної перевірки доказів, їх дослідження і правильної оцінки; тому з висновками суду погодитися не можна.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.3, ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що ОСОБА_8, який помер 9 жовтня 2011 року, є батьком позивачів (т.1 а.с.2,6-8,21-22,29-30,35,5; т.2 а.с.34,43); відповідач - пережила його дружина. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу Ш-СГ № 280810, виданого 12 листопада 1993 року, цього числа ОСОБА_8 та ОСОБА_11 уклали шлюб. Після укладення шлюбу їм присвоєно прізвища ОСОБА_8 (а.с.20, т.2 а.с.36,44).

5 травня 2011 року секретарем Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_9 посвідчено заповіт ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно цього заповіту все своє майно, яке йому буде належати чи на яке він має право, ОСОБА_8 заповів ОСОБА_11 (т. 1 а.с.19, т.2 а.с.37). Заповіт зареєстрований у реєстрі вчинення нотаріальних дій ( т.1 а.с.159) та Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ України у Спадковому реєстрі (т.1 а.с.150).

Відповідно до квитанції № 984410 від 5 травня 2011 року цього дня Порічанською сільською радою від ОСОБА_8 одержано 0,85 грн. за заповіт (т.1 а.с.148).

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20 березня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що заповіт ОСОБА_8 від 5 травня 2011 року належить ОСОБА_3 (т.1 а.с.36).

ОСОБА_12 і ОСОБА_3 звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 (т.2 а.с.27,29). ОСОБА_4 подала заяву про відмову від спадщини в користь ОСОБА_12 і ОСОБА_6 (т.2 а.с.28).

Відповідно до розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у звязку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України. Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила (п. 16 постанови).

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 3 ЦПК України. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Заповіт є одностороннім правочином. Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст.ст. 1247,1251 ЦК України заповіт складається у письмовій формі і має бути посвідчений нотаріусом або іншими уповноваженими посадовими службовими особами відповідного органу місцевого самоврядування. Статтею 1254 цього Кодексу передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що спадкодавець міг не усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки він потрапив в аварію, отримав травму голови, страждав хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії, оспорюваний заповіт склав у віці 84 роки. Зокрема, у рішенні зазначено, що актом № 203 судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_8 страждав психічним захворюванням.

Чинним ЦПК України передбачений порядок призначення експертизи судом (ст.ст. 141-145). Відповідно до ст. 66 ЦПК України висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

У матеріалах справи відсутня ухвала про призначення судово-психіатричної експертизи. У наданій незасвідченій копії акту № 203 експертизи від 19 грудня 2012 року відсутні відомості за чиєю ініціативою така проведена і за ухвалою чи постановою якого органу; не зазначено питання, які поставлені перед експертами; відсутня описова та мотивувальна частина (а.с.72).

Колегія суддів вважає, що такий висновок експертизи не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, хоч всупереч наведеному зазначений висновок прийнятий судом першої інстанції.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» розяснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоровя не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Для забезпечення змагальності процесу за приписами ст. 10 ЦПК України апеляційний суд вживав заходів для сприяння всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснив особам, які беруть участь у справі, їх права, обовязки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема, право на призначення експертиз. Сторони не виявили бажання скористатися такими правами.

Такожсуд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначає, що оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Зокрема, запис про час посвідчення заповіту виготовлений на компютері і говорить про те, що секретар сільської ради, яка посвідчувала заповіт за місцем проживання ОСОБА_8, заздалегідь знала у якій годині посвідчуватиметься заповіт; у заповіті відсутня відмітка причини складання і посвідчення заповіту за місцем проживання заповідача, хоч за загальним правилом посвідчення відбувається у приміщенні установи, уповноважена особа якої здійснює посвідчення заповіту; сплата збору за вчинення нотаріальної дії здійснена після вчинення такої дії, а не до цього; заповіт посвідчений у подвірї господарства заповідача, біля якого є вулиця; по ній проходили мешканці села, що порушує таємницю складання заповіту. Задовольняючи позов, суд керувався ст.ст. 203,215,225,236,1257 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до норм ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними в ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення.

Вимоги до форми заповіту, передбачені нормами ст. 1247 ЦК України (письмова форма, нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом) є мінімально необхідними, а їх недотримання є підставою для визнання заповіту нікчемним. Ці вимоги названі загальними, тому що вони стосуються як випадків посвідчення заповіту нотаріусом, так і іншими особами, яким законом надані такі повноваження, специфіка ж посвідчення заповітів установлюється в нотаріальній процедурі, тобто Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вимоги щодо заповіту, посвідченого іншими посадовими особами, передбачені у постанові Кабінету Міністрів України № 419 від 15 червня 1994 року «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених».

Відповідно до вказаного Порядку заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, дати і місця народження заповідача, підписується заповідачем власноручно у присутності посадової, службової особи. Заповідач може написати заповіт власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. Посадова, службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.

Заповіт ОСОБА_8 від 5 травня 2011 року міститься всі відомості із перерахованих.

Наведені судом доводи, зокрема, що запис про час посвідчення заповіту (17.25 хв.) свідчить про те, що секретар сільської ради, посвідчуючи заповіт поза межами приміщення сільської ради (за місцем проживання заповідача), заздалегідь знала про час посвідчення заповіту; у заповіті відсутня відмітка про причини складання заповіту за місцем проживання заповідача; - не є підставою недійсності заповіту у звязку з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Такий висновок виходить з того, що відсутність у тексті заповіту вказівки на причину вчинення нотаріальної дії за місцем проживання заповідача, не є істотною умовою для визнання заповіту недійсним, якщо судом буде встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України і волевиявлення заповідача було вільним.

Доводи про порушення при посвідченні заповіту таємниці нотаріальних дій колегія суддів оцінює критично, оскільки на підтвердження цього позивачами не наведено доводів та не надано належних доказів.

Викладене вище свідчить про те, що посилання суду на недотримання вимог щодо форми та посвідчення заповіту ОСОБА_8 є безпідставними.

На підставі аналізу наявних у справі доказів у їх сукупності та кожного окремо, колегія суддів прийшла до висновку, щопри складанні оспорюваного заповіту дотримано вимоги щодо форми та посвідчення такого, заповіт посвідчено уповноваженою особою. Заповідач на свій розсуд вирішив питання про умови складеного ним заповіту та наслідки, які з нього випливають. Докази на обґрунтування відсутності вільного волевиявлення заповідача для укладення заповіту не надані.

Підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним немає. Заповіт ОСОБА_8 не має ознак нікчемності.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не входять до кола осіб, які мають право оскаржити заповіт ОСОБА_8

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року про визнання недійсним заповіту ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11, посвідченого 5 травня 2011 року секретарем Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_9, стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_12 судових витрат, - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді