Ухвала суду № 62338523, 25.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/533/16 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/4728/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Бохонко Е.Р.

з участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача Оганяна Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання недійсним додаткового договору № 1, укладеного до кредитного договору та повернення коштів, -

встановила:

В січні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Банк Форум», просила визнати недійсним додатковий договір № 1 від 18.08.2013 року, укладений до кредитного договору № 0090/07/6.10-СL від 20.12.2013 року, зобов»язати відповідача повернути безпідставно стягнутий платіж за укладення додаткового договору в розмірі 1158,35 грн. із сплатою інфляційних втрат та відсотків за користування коштами в розмірі 1006,5 грн.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року у позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання недійсним додаткового договору № 1 від 16.08.2013 року, укладеного до кредитного договору № 0090/07/6.10-СL від 20.12.2013 рокута повернення коштів - відмовлено.

Рішення оскаржила представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, вважає рішення необґрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального і процесуального права.

При цьому покликається на те, що 20.12.2007 року між сторонами по справі укладено кредитний договір № 0090/07/6.10-СL, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 70000 дол. США, із строком повернення до 19.12.2017 року. Додатковим договором № 1 від 16.08.2013 року внесено зміни до основного кредитного договору, внаслідок чого уточнено суму зобов»язання за договором, яка на момент підписання додаткового договору становила 57964,82 дол. США та внесено зміни у п. 2.3. та п. 2.6. договору, внаслідок чого змінено порядок та розмір повернення основної суми заборгованості, а також рахунки банку, на які необхідно перераховувати платежі та код банку. При укладенні додаткового договору, жодного графіку погашення кредитної заборгованості сторони не складали та не підписували. Покликається на те, що позивач була позбавлена можливості на отримання повної та достовірної інформації про умови кредитування та загальну вартість кредиту, яку повинна в кінцевому варіанті погасити.

Судом не взято до уваги вимоги ч. 2 та ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно з якою перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов»язаний повідомити споживача про окремі обставини, серед яких орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів та їх частоту, обсяги, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, а також надати детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Умови додаткового договору є незрозумілими для виконання і не несуть повної інформації для позичальника про остаточну суму, яку він повинен сплатити внаслідок укладення кредитного договору, спрогнозувати свої ризики та доцільність в отриманні кредиту на умовах, запропонованих відповідачем.

Також, на переконання апелянта, умови додаткового договору № 1 від 16.08.2013 року є несправедливими в розумінні ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів".

З врахуванням наведеного, на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, оспорюваний додатковий договір підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи із наступного.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у визначений законом спосіб.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що жодних зауважень чи застережень щодо умов оскаржуваного додаткового договору, на момент його укладення, у позивачки не було, вона добровільно погодилася на такі умови кредитування, відтак посилання на те, що відповідач був зацікавлений в укладенні спірного договору, не є підставою для визнання такого недійсним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0090/07/6.10-СL, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 70000 дол. США, кредитні кошти надаються строком до 19.12.2017 року(а.с. 11-15).

Також, 16.08.2013 року між сторонами по справі укладено додатковий договір № 1 до основного кредитного договору № 0090/07/6.10-СL від 20.12.2007 року, яким сторони домовилися провести реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором та повернути частину основної кредитної заборгованості в сумі 6451,82 дол. США, що підлягала сплаті з січня 2013 року по липень 2013 року з обліку простроченої заборгованості на рахунок строкової заборгованості за кредитом.

Пункт 1.1. основного кредитного договору викладено у наступній редакції: «банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 57964 дол. 82 центи».

Викладено п. 2.3. та 2.6. кредитного договору від 20.12.2007 року в наступній редакції:

Пункт 2.3. «позичальник здійснює повернення основної заборгованості по кредиту частинами протягом кожного місяця, починаючи з вересня 2013 року по серпень 2014 року в сумі не менше 400 дол. США. Починаючи з вересня 2014 року не менше 1330 дол. США на відкритий йому рахунок для погашення кредиту та процентів № 29092501074962 в ПАТ «Банк Форум».

Пункт 2.6 «проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно на рахунок для погашення кредиту та процентів № 29092501074962 в ПАТ «Банк Форум», щомісячно, не раніше 1-го та не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів за користування кредитними коштами.

За внесення змін до кредитного договору № 0090/07/6.10-СL від 20.12.2007 року в день підписання цього додаткового договору № 1 позичальник сплачує банку комісію в сумі 1158,35 грн.

Інші умови кредитного договору № 0090/07/6.10-СL від 20.12.2007 року залишаються без змін. Сторони підтверджують цим свої зобов»язання (а.с. 16-17)

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Судом встановлено, що як основний кредитний договір № 0090/07/6.10-СL від 20.12.2007 року, так і додатковий договір № 1 від 16.08.2013 року підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення додаткового договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до основного договору кредиту є документи «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, в яких міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Що стосується доводів апелянта про необхідність складання нового графіку погашення кредитної заборгованості після укладення додаткового договору, як норми чинного законодавства, так і підзаконних нормативно-правових актів, не містять таких вимог, при цьому п. 2.3. та 2.6. кредитного договору в новій редакції передбачають розмір та порядок сплати як тіла кредиту, так і відсотків за користування таким.

Отже, у цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним додаткового договору № 1 від 16.08.2013 року, правильно застосувавши положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин