Ухвала суду № 62338458, 24.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/1002/15 Головуючий у 1 інстанції: Пещук Р.Й.

Провадження № 22-ц/783/4467/16 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Береза В.І., Бойко С.М.,

секретар - Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на ухвалу Бориславського районного суду Львівської області від 21 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Бориславської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, третя особа Управління Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень Бориславської міської ради, висновку відділу Архітектури та містобудування Бориславської міської ради, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

21 квітня 2016 року від представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просила суд постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і заборони на вчинення будь-яких дій по відчуженню житлового будинку та земельної ділянки площею 788 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, котрі належить відповідачу ОСОБА_8 - до вирішення спору по суті. Крім цього, просила постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і заборони на вчинення будь-яких дій по відчуженню 51/100 частини житлового будинку та земельної ділянки площею 783 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 котрі належать відповідачу ОСОБА_3 - до вирішення спору по суті.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 21 квітня 2016 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила позивач ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на приписи ст. ст. 151, 153 ЦПК України та зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив вимоги процесуального закону, а тому така підлягає скасуванню.

Зазначає, що в провадженні Бориславського міського суду Львівської області перебуває цивільна справа № 438/1002/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Бориславської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, третя особа управління Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, висновку відділу архітектури та містобудування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії.

З уточненого позову та наявних у справі письмових доказів вбачається факт очевидної протиправної передачі спірних земельних ділянок відповідачам, що супроводжувалось численними порушеннями вимог земельного законодавства.

Станом на 1991 рік співвласниками будинку АДРЕСА_2 були ОСОБА_7 та ОСОБА_9, де ОСОБА_7 належало на праві власності 49/100 ідеальних частин будинку, а ОСОБА_9 - 51/100 ідеальних частин будинку.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Схематичного плану розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 31.10.1991 року, у користуванні попередніх власників вказаного будинку перебувала земельна ділянка загальною площею 1705 кв.м., в тому числі: під забудовою - 129 кв.м., під двором - 190 кв.м., під фруктовим садом - 1038 кв.м., під городом - 348 кв.м..

Між вказаними співвласниками у 1991 році виник спір з приводу поділу земельної ділянки. Так, рішенням Бориславського міського народного суду Львівської області від 06.12.1991 року по справі № 2-278/1991 р. позов ОСОБА_7 було задоволено та проведено поділ земельної ділянки при будинковолодіння по АДРЕСА_2 згідно варіанту технічної експертизи Дрогобицького кооперативу «Варіант» від 01.11.1991 року.

Вказаним рішенням в користування ОСОБА_7 виділено земельну ділянку площею 852,5 кв. м., в т.ч. під будівлями 40, 5 кв. м., з них лід жилими 40,5 кв. м., частину двору загального користування - 37 кв. м., під фруктовим садом - 600 кв. м., під городом - 175 кв. м., розмірами по периметру в метрах 33,3;22,7; 33,5; 23,6. В користування ОСОБА_9 виділено земельну ділянку площею 852 кв. м., в т.ч. під будівлями 88,5 кв. м., в т.ч. під жилими 40,5 кв. м., не жилими 48 кв. м., під двором - 116 кв. м., частину двору спільного користування - 37 кв. м., під фруктовим садом - 438 кв. м., під городом - 173 кв. м., розмірами по периметру 38,0; 23,6; 34.5 пм. 12.45: 9,10; 8,95; 13,0; 4,5 погонних метрів.

В розумінні приписів ст. ст. 22, 35, 36 ЗК України, що діяли під час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, призначені для садівництва, а також земельні ділянки для городництва відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

З оскаржуваних рішень та державного акту на право власності, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 отримала земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будинків та господарських будівель. Відповідач ОСОБА_7 також отримав земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будинків та господарських споруд.

Відповідно до приписів ст. 40 ЗК України, що діяли під час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки з призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва, відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи письмові докази дають підстави вважати, що надання відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у приватну власність спірних земельних ділянок із земель комунальної власності відбулося без розроблення проекту землеустрою, а тому, на думку апелянта, такі є безумовною підставою для визнання недійсними відповідних оскаржуваних позивачем рішень щодо передачі вказаних ділянок.

В результаті безпідставного заволодіння спірною земельною ділянкою, ОСОБА_7 побудував будинок на землі, яка йому не належала, та на якій, в силу її правового статусу, пов'язаного з її цільовим призначенням, взагалі не дозволено проведення такого будівництва.

Крім цього, було порушено відповідачами й саму процедуру отримання земельних ділянок у власність.

Наслідками скасування оскаржуваних рішень, буде відновлення порушених прав позивача, шляхом однозначного усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що вимагатиме не лише знесення побудованих на такій землі будівельних об'єктів, але й необхідність приведення земельних ділянок у попередній стан.

З огляду на те, що мотиви, наведені в уточненому позові є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, зазначає, що у позивача є усі підстави вважати, що відповідачами будуть вчинятися дії спрямовані на унеможливлення виконання в подальшому рішення суду, в тому числі й дії з відчуження будинків та земельних ділянок третім особам.

Апелянт вважає, що в даному випадку, необхідно вжити заходи для забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і заборони на вчинення будь-яких дій по відчуженню вказаних вище житлових будинків та земельних ділянок.

Просить ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 21 квітня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Встановлено, що в провадженні Бориславського міського суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Бориславської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, третя особа Управління Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень, висновку відділу Архітектури та містобудування, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання до вчинення дій. Розгляд вказаної справи триває.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подана представником позивача заява та докази, надані ним на підтвердження своїх вимог, в основному ґрунтуються на припущеннях заявника щодо можливості відчуження відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_7 нерухомого майна . Крім того, в тексті заяви про забезпечення позову заявника ОСОБА_6 містяться також ряд припущень щодо змісту судового рішення у даній цивільній справі, при цьому цей зміст ще не існуючого судового рішення пов'язується вже з його майбутнім виконанням, а відтак, і з неможливістю чи утрудненням такого виконання, що до постановлення судом рішення у цій справі та набрання ним законної сили не може бути належним аргументом заявника щодо підставності питань, які порушуються в заяві про забезпечення позову.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись у повній мірі не можна з огляду на таке.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За приписами ст.151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії. Частина третя вказаної статті передбачає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Як роз'яснюється в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду в частині відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, про котрі йдеться в оскаржуваних правовстановлюючих документах, оскільки спір немайнового характеру, а питання про визнання права власності на такі об'єкти не ставиться. Відповідно, немає й підстав для накладення на них арешту в порядку п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе та доцільне вжити заходів забезпечення позову у спосіб накладення заборони на вчинення будь-яких дій по відчуженню земельних ділянок - до вирішення спору по суті, оскільки оспорюється правомірність надання таких у власність і наявність реєстрації та права власності на такі дасть відповідачам можливість відчужити їх до вирішення даного спору по суті судом, що значно може ускладнити виконання рішення суду, ухваленого у майбутньому.

Такі заходи забезпечення позову є співмірними до заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали Бориславського міського суду Львівської області від 21 квітня 2016 року та постановлення нової ухвали - про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 209, ч. 3, 303, 304, 307 п. 2 ч. 2, 312 п. 2 ч. 1, 313, 314 ч. 1 п. 6, ст. ст. 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 21 квітня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони на вчинення будь-яких дій по відчуженню:

-земельної ділянки площею 788 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_7;

-земельної ділянки площею 0,0783 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, які належать відповідачу ОСОБА_3.

У задоволенні решти вимог заявника - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає її виконанню і подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що в силу вимог ст. 324 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред'явлення ухвали до виконання один рік, тобто до 24 жовтня 2017 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.