Рішення № 62337791, 21.10.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13100/15-ц 2/335/539/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі Школяр К.П., Лєдовій А.С.,

за участю: ОСОБА_1,

позивача

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Лагуна» про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Лагуна» про визнання дій ТОВ «База відпочинку «Лагуна» щодо її звільнення незаконними та поновлення на роботі.

В обґрунтування позову заначила, що 17.08.2015 заступник директора ТОВ«БВ«Лагуна» ОСОБА_5 о 09:00 годині зібрав трудовий колектив та звинуватив її у крадіжці 110000 гривень, які належали відповідачу, спираючись на цю обставину позивача було відсторонено від посади. 24.08.2015 ОСОБА_5 повідомив позивача про її звільнення, проте копії наказу не надав. 04.09.2015 позивач подав заступнику директора заяву про видачу наказу про звільнення. Копію наказу про звільнення позивач отримала лише 04.04.2016. У додаткових поясненнях позивач зазначає, що ніколи ніякого відношення до безпосереднього обслуговування будь-чиїх грошових коштів або ТМЦ позивач не мала. До її обов'язків входило виключно розробка методології та контроль над веденням бухгалтерського та податкового обліку, підготовкою та подання звітності. Позивач зазначає, що додатково виконувала функції керуючої б/в «Кранобудівник» та «Лагуна» на підставі договору від 01.04.2014 б/н, укладеного між ФОПОСОБА_1 та ФОПОСОБА_6 Позивач звертає увагу, що наказ про її звільнення винесений 24.08.2015 р., тобто у святковий (неробочий) в Україні день.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримав, з підстав зазначених у первинному позові, уточненому позові та додаткових письмових поясненнях. На підставі зазначеного просив суд визнати незаконними дії ТОВ«БВ«Лагуна» щодо безпідставного її звільнення та поновити на роботі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав зазначених у письмових запереченнях. При цьому пояснили, що наказом №1 від 01.11.2010 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до відповідача на посаду заступника директора з фінансових питань головного бухгалтера. У день прийняття ОСОБА_1 на роботу з нею був укладений типовий договір про матеріальну відповідальність. Для виконання трудових обов'язків позивачу були передані електронні цифрові ключі та коди доступу до банківських рахунків відповідача, а також, що основним видом діяльності підприємства було надання послуг ФОПОСОБА_7, їй як співробітнику підприємства були передані електронні цифрові ключі та коди доступу до р/р ОСОБА_7 №26006060317978, відкритому у ПАТКБ«Приватбанк». Також зазначили, що ОСОБА_1 обслуговувала грошові кошти ТОВ«БВ»Лагуна», приймала грошові кошти від відпочивальників баз відпочинку «Кранобудівник» та «Лагуна», проводила поточні витрати з цих грошових коштів з подальшим звітуванням директору, про що стверджує сама позивач у додаткових поясненнях від 11.05.2016. У серпні 2015 р. у керівництва бази відпочинку «Лагуна» почали виникати сумніви щодо належного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків. У цей час директором ОСОБА_6 були отримані доповідні записки, у яких зазначено про те, що ОСОБА_1 намагалась відкрити на ТОВ«БВ «Лагуна» додатковий банківський рахунок у банку, а також інформація про перерахування з р/р клієнта відповідача ОСОБА_7 на ім'я ФОПОСОБА_1 ОСОБА_7 підтверджено, що господарських взаємовідносин з ФОПОСОБА_1 він не мав. Стосовно звільнення позивача 24.08.2015 представник пояснив, що дійсно, наказ про звільнення позивача винесено 24.08.2016, проте розрахунки з нею проведені відповідачем 25.08.2015, у відповідності до вимог ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що розрахунки із звільненим робітником проводяться у день звільнення. На підставі зазначеного, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, підтвердили факти, викладені в запереченнях відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 працювала на ТОВ«БВ«Лагуна» з 01.11.2010 на посаді заступника директора з фінансових питань головного бухгалтера.

Трудова книжка позивача до матеріалів справи не надана.

Згідно з посадовою інструкцією заступника директора з фінансових питань ТОВ«БВ«Лагуна» затверджена 04.11.2010, заступник директора з фінансових питань підкоряється безпосередньо заступнику директора ОСОБА_5 та директору ОСОБА_7 До обов'язків посадової особи входить, зокрема: організація бухгалтерського обліку та забезпечення фіксації здійснення операцій в первинних документах; організація податкового обліку та своєчасне подання звітності; здійснення контролю за порядком обліку, надходження та витрат матеріальних цінностей; є матеріально відповідальною особою; здійснює щоденну перевірку звітів касирів та складання зведеного касового обліку; здійснює приймання грошових коштів у касирів; здійснює зберігання грошових коштів, передання замовнику або передачу їх до банку; здійснює операції у банку (здача готівки на рахунок товариства, замовника, здійснює платежі на користь замовників, сплата податків, зборів та обов'язкових платежів). Заступник директора з фінансових питань ТОВ«БВ«Лагуна» несе відповідальність за збереження первинних документів, за збереження бухгалтерських реєстрів, за збереження грошових коштів та касових документів.

Також встановлено, що 01.01.2015 між ППОСОБА_6 (замовник) і ТОВ«БВ«Лагуна», в особі заступника директора ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір про надання послуг. Відповідно до умов договору ТОВ«БВ«Лагуна» виконує для замовника ряд послуг, серед яких бухгалтерське обслуговування (що включає в себе приймання грошових коштів від осіб, що прибувають на відпочинок та їх облік).

24.08.2015 ТОВ«БВ «Лагуна» в особі заступника директора ОСОБА_5 видано наказ №2, яким вирішено на підставі п.2 ст.41 КЗпП України звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора з фінансових питань головного бухгалтера по причині втрати довіри до неї. Також наказом зобов'язано позивача надати трудову книжку для внесення до неї запису про звільнення.

Повноваження ОСОБА_5 на вирішення кадрових питань та підписання винесених наказів судом перевірено, докази містяться в матеріалах справи.

Цього ж дня відповідачем винесено наказ №3, яким вимагалось від ОСОБА_1 відшкодувати шкоду, причинену у зв'язку з самовільним розпорядженням виручки клієнта.

Підставою для винесення вище перелічених наказів №2, 3, стали такі документи, як звернення ПП«ОСОБА_6В.» про самовільне вилучення із виручки приватного підприємця працівником ТОВ«БВ «Лагуна» грошових коштів та копія листа ОСОБА_1, адресованого ПП«ОСОБА_6В.».

Із змісту гарантійного листа ОСОБА_1 від 13.08.2015, адресованого ППОСОБА_6 вбачається, що позивач гарантує повернення грошових коштів, раніше розміщених на депозити на її ім'я задля забезпечення діяльності баз відпочинку «Лагуна» і «Кранобудівник» до 01.01.2016 у наступних розмірах та наступні строки: 50000грн. 21.09.2015, 50000грн. 12.10.2015, 10000грн. 21.12.2015. Додатково позивач повідомила, що відсотки нараховані за умовами договорів будуть також повернуті.

Із змісту листа ПП«ОСОБА_6В.» від 24.08.2015, адресованого заступнику директора ТОВ«База відпочинку «Лагуна» ОСОБА_5, вбачається, що працівник ТОВ«БВ«Лагуна» ОСОБА_1 (згідно її листа) вилучені із каси ПП «ОСОБА_6В.» грошові кошти у розмірі 110000грн., які розміщенні на строкових депозитах ОСОБА_1 у КБ»Приватбанк», без погодження та повідомлення, які позивач відповідно до умов договору про надання послуг між ФОПОСОБА_6 і відповідачем мала передати фізичній особі підприємцю.

24.08.2015 відповідачем винесено наказ №4, яким для забезпечення сталої роботи підприємства у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 за ст.41 ч.2 КЗпПУкраїни, вирішено зобов'язати позивача повернути документи, печатки, штампи, ключі, електронні ключі, паролі та інші документи, техніку та інше.

Розрахунок при звільненні ОСОБА_1.І.О. проведено ТОВ«БВ«Лагуна» 25.08.2015, що підтверджується довідкою та розрахунком відповідача.

04.09.2015 ОСОБА_1 звернулась до директора бази відпочинку «Лагуна» ОСОБА_6 із заявою про видачу їй копії наказу про її звільнення, у зв'язку з викраденням документу.

Разом із тим, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, на виконання ухвали суду від 18.02.2016, надано податкові розрахунки за 2010 2015 роки ТОВ «База відпочинкуЛагуна», у яких головним бухгалтером зазначена ОСОБА_1

Крім того, звільненню позивача з роботи передували наступні дії та обставини.

11.08.2015 головним бухгалтером ТОВ«БВ«Лагуна» ОСОБА_8 доведено до відома директора ОСОБА_6, що у процесі роботи в системі клієнт-банк «Приват24» для бізнесу нею було виявлено, що 05.01.2014 ОСОБА_1 подано до банку заяву на відкриття рахунку 2604, проте право першого підпису їй не надавалось.

12.08.2015 адміністратором-касиром б/в «Кранобудівник» ОСОБА_8 доведено до відома ППОСОБА_6, що з його банківського рахунку на банківський рахунок ППОСОБА_1 на виконання умов договору про надання бухгалтерських послуг від 01.04.2014, перераховуються грошові кошти за 2014 рік 32000грн. та за 2015 рік 34000грн. (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

13.08.2015 ТОВ«БВ«Лагуна» винесено розпорядження «Про створення комісії для службового розслідування» стосовно документів товариства, стосовно належного використання виручки замовника послуг товариства. До складу комісії увійшли: заступник директора ОСОБА_5, головний бухгалтер ОСОБА_8, сестра-господиня ОСОБА_9

18.08.2015 заступником директора та головним бухгалтером ТОВ«БВ«Лагуна» складено акт яким задокументовано, що за адресою смт.Кирилівка, вул.коса Пересип, буд.80 відсутні статут і печатка товариства. Виявлені: договір на 2015 рік з обслуговування бази відпочинку б/н від 01.01.2015, лист-пояснення ОСОБА_1 до прокуратури Якимівського району від 22.04.2013, книга обліку доходів платника ЕПППОСОБА_6 (замовника послуг товариства на 2015 рік).

21.08.2015 головним бухгалтером ТОВ«БВ«Лагуна» ОСОБА_8 на ім'я заступника «БВ «Лагуна» ОСОБА_5 надано письмові пояснення з приводу ситуації, яка склалась. З пояснень випливає, що у 2014 р. з поточного рахунку ППОСОБА_6 перераховувались грошові кошти на банківський рахунок ППОСОБА_1 по договору про надання бухгалтерських послуг. На цю обставину ОСОБА_1 їй пояснила, що усі питання, які стосуються баз відпочинку ОСОБА_1 погоджує з ОСОБА_6 і ОСОБА_4 У середині липня 2015 року ОСОБА_1 зайшла до адміністрації б/в «Кранобудівник» та повідомила, що ОСОБА_4 звинувачує їх у недостачі великої суми грошей (приблизно 500тис.грн.). Цього ж дня після звіряння звітності, не вистачало приблизно 220тис. грн. Наприкінці липня 2015 ОСОБА_8 дізналась, що 220000 гривень розміщенні на депозиті ППОСОБА_1 11.08.2015 ОСОБА_8 отримала розпорядження від ОСОБА_6, щоб у ОСОБА_1 забрати ключі і більше виручку їй не здавати до приїзду ОСОБА_5 18.08.2015 ОСОБА_5 на ранковому зборі колективу повідомив про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з грошовими коштами. На пропозицію ОСОБА_5 повернути ключі від сейфу ОСОБА_1 відмовилась.

22.08.2015 відповідачем у складі зазначеної комісії складені висновки службового розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_1 з моменту прийняття її на роботу (01.11.2010) безпосередньо (була задіяна в прийнятті, збереженні тощо) грошові кошти Замовника ТОВ«БВ«Лагуна»; мала доступ до системи «Банк-клієнт» ПАТКБ«Приватбанк» рахунку як товариства №26004060516555, так і ППОСОБА_6 №26006060317978. Також встановлено, що відсутні печатки ТОВ«БВ«Лагуна», ППОСОБА_6, ТОВ»Металург-Інвест», до яких мала доступ ОСОБА_1 та інше. Висновками документу встановлено, що ОСОБА_1 порушила правила проведення операцій з грошовими цінностями та заподіяла шкоду замовнику (ППОСОБА_6В.), вилучивши з його виручки грошові кошти. Існують факти, що підтверджують перевищення службових повноважень ОСОБА_1, в результаті чого дії позивача визнано такими, що призводять до втрати довіри до неї.

24.08.2015 на базі відпочинку «Кранобудівник» відбулась оперативна нарада робітників ТОВ «БВ«Лагуна», за результатами якої о 20год. 00хв. складено акт б/н. Даний акт підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1 отримавши усне запрошення на збори, була відсутня на нараді робітників, проведеної 24.08.2015 о 14год. 00хв., без пояснення причин, у зв'язку з чим ознайомити її з наказами №2, 3, 4 від 24.08.2015 не виявилось можливим.

25.08.2015 о 09:00 на базі відпочинку «Кранобудівник» відбулась оперативна нарада робітників ТОВ «БВ«Лагуна», за результатами якої о 09год. 00хв. складено акт та доповнення до акту б/н. ОСОБА_3 актами встановлено, що ОСОБА_1 була присутня на оперативній нараді, їй заступником директора ТОВ«БВ«Лагуна» ОСОБА_5 були зачитані тексти наказів від 24.08.2015, разом із листом ППОСОБА_6 від 24.08.2015. Від самостійного читання зазначених документів та їх підписання про ознайомлення ОСОБА_1 відмовилась. Після цього ОСОБА_1 був вручений наказ про її звільнення, після чого вона покинула будівлю.

Ці акти підписали чотири члени комісії.

18.09.2015 ОСОБА_1 звернулась до прокуратури Запорізької області із скаргою (том 1 арк. справи 202), з копії скарги, зокрема убачається, що 31.08.2015 позивач звернулась із заявою до ЯкимівськогоРВГУУМВС України в Запорізькій області за ст.162 ККУкраїни (незаконний обшук та незаконне виселення) та ст.172ККУкраїни (грубе порушення законодавства про працю) відносно неї.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт перевірки головним управлінням Держпраці у Запорізькій області додержання ТОВ«БВ«Лагуна» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.04.2016 №08-04-079/0235. В ході перевірки встановлено, що згідно з наказом заступника директора ТОВ«БВ«Лагуна» від 04.08.2015 №2 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора з фінансових питань головного бухгалтера за п. 2 ст. 41 КЗпП України з підстави втрати довіри. За письмовим поясненням заступника директора ОСОБА_5 підставою для втрати довіри до ОСОБА_1 стало корисливе поводження з коштами клієнта, самовільне їх вилучення на власну користь, наступне їх утримання, створення загрози шкоди товариству. У висновках акту зазначено, що порушення процедури звільнення на ТОВ«БВ«Лагуна» відсутні.

На момент розгляду справи триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015080020003340 від 23.09.2015 Олександрівським ВП Дніпровського ВПГУНП в Запорізькій області за фактом викрадення документів та печаток ТОВ «БВ«Лагуна».

Трудові відносини в Україні регулюються Кодексом законів про працю України.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Верховний Суд України в постанові від 24.09.2014 у справі №6-104цс14 та постанові від 20.04.2016 у справі №6-100цс16 зробив наступні правові висновки щодо застосування п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Так, для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); винна дія працівника; втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Такі висновки Верховного Суду України, відповідно до змісту ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить п. 2 ст. 41 КЗпП України.

З врахуванням цих висновків, перелік посадових обов'язків позивача, визначених посадовою інструкцією, дає підстави суду дійти висновку, що позивач відноситься до кола працівників, які можуть бути звільненні за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Як зазначається в ч.ч.1, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

В п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Як зазначається в ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, представником відповідача надано суду документ (гарантійний лист), який підтверджує факт привласнення коштів та розміщення їх у банку на депозити, відкриті на особу ОСОБА_1

Суд наголошує, що копії документів, поданих до суду представниками позивача не завірені належним чином.

В порядку виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України представникам позивача було роз'яснено необхідність надання даних документів в оригіналі для виконання вимог ч.2 ст.64 ЦПК України.

Оригінали поданих документів для огляду надані не були.

Будь-яким чином позивач, представник позивача, встановлені у судових засіданнях обставини не спростували, як і не надали суду доказів, які свідчили про те, що вилучені позивачем грошові кошти були залучені нею на підставі господарських відносин між ФОПОСОБА_6 і ФОПОСОБА_1, оскільки наданий до матеріалів справи договір підряду від 01.04.2014 та додаткова угода до нього не мають обов'язкових реквізитів, а саме на документах відсутній підпис та печатка ФОПОСОБА_6

Крім того, відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач дізналась, що заступник директора ТОВ«БВ«Лагуна» ОСОБА_5 відсторонив її від роботи 17.08.2015 (про що сама зазначає у текстах первинного, уточненого позовів та додаткових пояснень, лист позивача від 22.08.2015 на адресу ППОСОБА_6В.), то саме з цього моменту розпочинається перебіг тримісячного строку звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору який закінчився 17.11.2015р.

Посилання позивача на те, що вона не знала про її звільнення з роботи, судом до уваги не береться, оскільки такі твердження позивача не підтверджені жодними доказами по справі. Навпаки, позивач сама стверджує, що 24.08.2015 була ознайомлена з текстом наказу, що підтверджується: у текстах первинного, уточненого позовів та додаткових пояснень. А заявою позивача від 04.09.2015 про видачу копії наказу про її звільнення, у зв'язку з викраденням документа, тобто позивач підтверджує, що примірник наказу їй було все ж таки вручено. Також актом комісії від 25.08.2015 підтверджується факт надання їй наказу про звільнення 25.08.2015.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 пропущено тримісячний строк звернення до суду встановлений статтею 233 КЗпП України за захистом своїх прав і позивач не просить даний строк поновити, що є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ«БВ«Лагуна» у зв'язку необґрунтованістю позову, відсутністю доказовою бази позивача та із пропуском позивачем строку звернення до суду, без поважних на то причин.

Керуючись ст.ст. 41, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Лагуна» про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особа, без участі якої було постановлено рішення, має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Вступну та резолютивну частини судового рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику та проголошено в судовому засіданні 21 жовтня 2016 року.

Повний текст рішення виготовлено 28 жовтня 2016 року.

Суддя: І.П. Соболєва