Ухвала суду № 62337680, 26.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/816/2016(м)

263/14167/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Хараджа Н.В.

Суддя-доповідач Биліна Т.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів - Сороки Г.П., Лопатіної М.Ю.

при секретарі - Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 червня 2016 року по цивільній справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський банк розвитку» ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа: ТОВ «Торговий дім «Маліновські молочні продукти», -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 червня 2016 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, та в солідарному порядку з кожного поручителя, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку"(надалі ПАТ «ВБР») заборгованість за кредитним договором №МКLNF3.11409.001 від 19.09.2011 року в розмірі 1247807,39 гривень. Крім того з кожного відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3 743,41 грн. грн. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2, посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просив рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 639217,47грн.

Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_5, за договором від 01.10.2015 року, укладеним з ТОВ «Торговий Дім «Малинівські молочні продукти» набув право вимоги належних останньому грошових коштів в розмірі 608589,92грн., які перебувають на рахунку позивача. Тобто, відповідач ОСОБА_5 одночасно є і кредитором(за договором відступлення права вимоги) і боржником(за кредитним договором). На час направлення відповідачем ОСОБА_5 повідомлення позивачу про зарахування однорідних вимог, останній вже перебував у стадії ліквідації, внаслідок чого суд першої інстанції безпідставно не застосував положення п.8 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В судове засідання представник позивача та відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 ОСОБА_8 не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, відповідно положень ч.3 ст.76 ЦПК України.

Від представника позивача ОСОБА_9 надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_10 підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Як вбачається зі справи, відповідач оскаржує рішення суду в частині солідарного стягнення на користь ПАТ «ВБР» боргу в розмірі 608589,92грн., які вже перебувають на рахунку позивача, право вимоги на які відповідачу ОСОБА_5 відступлено ТОВ «Торговий Дім «Малинівські молочні продукти», на підставі протоколу загальних зборів учасників вказаного ТОВ.

Задовольняючи частково позовні вимоги та не приймаючи до уваги обставин щодо відступлення відповідачу ОСОБА_5 права вимоги грошових коштів в сумі 608589,92грн. ТОВ «Торговий Дім «Малинівські молочні продукти», розміщених на поточному рахунку позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно положень п.4-1 ч.1 ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком з наступних підстав.

Внаслідок укладення 01.10.2015 року ТОВ «Торговий Дім «Малинівські молочні продукти» договору відступлення прав вимоги, до нового кредитора перейшло право вимоги первісного кредитора у зобов'язанні, проте заміна сторони договору не здійснилася. Тобто, позивач при укладенні договору цесії не став власником рахунку N 26009019543886, а виключно набув права вимоги за договором банківського рахунку.

Таким чином, укладення лише договору відступлення права вимоги від 01.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Малинівські молочні продукти» і відповідачем ОСОБА_5 не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед боржником на суму коштів, розміщених на рахунку.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Матеріали справи не містять доказів відкриття поточних та/або депозитних рахунків, на підставі укладених між боржником ОСОБА_5 та банком договорів.

Обставини, що банк є неплатоспроможним визнаються сторонами тому доказуванню у відповідності до положень ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають.

Як вбачається із матеріалів справи, боржником ОСОБА_5 не надано доказів того, що у нього перебували кошти на поточних та/або депозитних рахунках позивача на дату початку тимчасової адміністрації. Крім того договірне списання з вказаного відповідачем рахунку передбачено умовами договору, укладеному між ТОВ «Торговий Дім «Малинівські молочні продукти»" і банком.

Виходячи із викладеного, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

Отже, банк позбавлений можливості виконувати розпорядження боржника за поточним рахунком, власником якого є ТОВ «Торговий Дім «Малинівські молочні продукти», внаслідок чого у боржника не виникло грошових вимог до банку.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 910/8058/15-г.

Усі доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів переглянула і дійшла висновків, що судом першої інстанції фактичні обставини з`ясовані повно та всебічно, висновки суду відповідають встановленим фактам. Суд розглянув цивільну справу з дотриманням загальних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що передбачено ст. 11 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, згідно п.п.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів суду вбачається, що позивач виконуючи ухвалу суду першої інстанції від 03.12.2015 року сплатив судовий збір за подачу позову в розмірі 22461,37грн.(а.с.36, 39)

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 20589,80грн., хоча повинен був сплатити 24707,51грн.(22461,37грн. х 110%) : 100, різниця між вказаними сумами дорівнює 4117,71грн., яку апелянт повинен доплатити на користь держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь держави суму судового збору в розмірі 4117 (чотири тисячі сто сімнадцять)гривень 71копійку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Г.П. Сорока

М.Ю. Лопатіна