Ухвала суду № 62337525, 02.10.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

02.10.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів Дідика В.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, з участю прокурора Міцовди К.Д., секретаря судових засідань ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляцією засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Тячівського районного суду від 20.06.2014 року.

Даною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2а, зареєстрованого в тому ж смт. по вул. Народній, 192, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні 5 неповнолітніх дітей, судимого 05.07.1999 року за ч. 3 ст. 81, ст. 208 КК України (в редакції Закону 1960 року) на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, 11.11.1999 року за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України (в редакції Закону 1960 року) на 4 роки позбавлення волі, 07.12.2004 року за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, 17.11.2006 року за ст. 395 КК України на 1 місяць арешту, 16.11.2010 року за ч. 1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік, 03.06.2011 року за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, вироком від 22.10.2013 року, який ухвалою апеляційного суду від 12.03.2014 року змінений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, від відбування покарання за вироком Тячівського районного суду від 22.10.2013 року на підставі Закону України „Про амністію у 2014 році.

В обґрунтування свого рішення суд послався на п.п. „б, „в ст. 8 Закону України „Про амністію у 2014 році, згідно якої амністія не застосовується до осіб, які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин, а також осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

В апеляції вказується на незаконність та необґрунтованість ухвали суду. Зазначається, що оскільки засуджений під час іспитового строку та умовно-дострокового звільнення нових злочинів не вчиняв, на утриманні має 5 неповнолітніх дітей та відбув більше половини призначеного покарання, суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання. Апелянти просять ухвалу суду скасувати та винести нову, якою звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі Закону України „Про амністію у 2014 році.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора про безпідставність апеляційної скарги та обґрунтованість ухвали суду, розглянувши справу та обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п. „в ст. 4 Закону України „Про застосування амністії в України вона не застосовується до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких злочинів.

Матеріалами справи підтверджується наявність у ОСОБА_4 таких судимостей, відповідно 11.11.1999 року за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України (в редакції Закону 1960 року) та 22.10.2013 року, змінена ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12.03.2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України.

Тобто, вищевказана норма закону дійсно перешкоджає звільненню ОСОБА_4 від відбування покарання за вироком Тячівського районного суду від 22.10.2013 року на підставі Закону України „Про амністію у 2014 році.

Що стосується доводів апеляції, то такі хоча і спростовують мотиви суду першої інстанції, на які той хибно послався у оскаржуваному рішенні, оскільки ОСОБА_4 злочинів під час іспитового строку та умовно-дострокового звільнення не вчиняв, однак його звільнення на підставі цього Закону є неможливим в силу п. „в ст. 4 Закону України „Про застосування амністії в України.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на неможливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі Закону України „Про амністію у 2014 році враховуючи вимоги п. „б ст. 8 цього Закону, оскільки останній 25.04.2002 року був звільнений умовно-достроково від відбування покарання призначеного вироком Тячівського районного суду від 11.11.1999 року, а вироком від 22.10.2013 року, зміненим ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12.03.2014 року засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Всі вищезазначені мотиви апеляційного суду позбавляють можливості задоволення апеляції і зумовлюють необхідність залишення ухвали суду першої інстанції в силі.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляцію засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, ухвалу Тячівського районного суду від 20.06.2014 року, якою відмовлено у задоволенні їхньої заяви про звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 за вироком Тячівського районного суду від 22.10.2013 року на підставі Закону України „Про амністію у 2014 році без змін.

Судді: