Ухвала суду № 62337393, 09.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого: Квятковського А.С.,

Суддів: Маринича В.К., Іващука В.Я.,

З участю прокурора:Бернадської-Ісаєвої С.П.,

Секретар судового засідання: Вегери М.М.

Засудженого ОСОБА_1

Захисника: ОСОБА_2,

Потерпілої: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, його захисника-адвоката ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утримані двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого,

-засуджений за ч. 2 ст.121 КК України на сім років позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 88282грн. 60 коп. майнової шкоди та 100000 грн. моральної шкоди.

Як визнав суд, ОСОБА_1 2 вересня 2012 року приблизно о 22 год. біля приміщення сільського клубу с. Зелень Дубровицького району Рівненської області після суперечки під час в гри в карти з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в ході силового конфлікту з останніми, бажаючи помститись за їхню протиправну поведінку щодо нього, умисно завдав один удар кулаком правої руки в ділянку голови зліва ОСОБА_4, спричинивши йому тілесні ушкодження у виді синця лобно-скроневої ділянки зліва з переходом в м'які тканини лівої навколо-орбітальної ділянки, садно зовнішнього кута лівої брови, крововилив в м'які тканини голови з боку внутрішньої поверхні лобно-скроневої ділянки зліва, крововиливи під м'які мозкові оболонки, найбільш інтенсивно виражені в ділянці лівої півкулі головного мозку з внутрішньочерепним лівостороннім крововиливом з вогневищевим інфільтративним крововиливом з вираженими реактивними ознаками в судинах основи головного мозку, крововиливи під м'які мозкові оболонки правої гемісфери, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з фактом смерті ОСОБА_4, яка настала 05 вересня 2012 року.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини, вважає вирок незаконним через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Доводить, що ОСОБА_1 раніше судимий та має схильність до протиправних проявів поведінки, будь-якої медичної допомоги після нанесення удару потерпілому не надавав. При цьому судом не в повній мірі оцінено суспільну небезпеку вчиненого злочину.

Просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у виді девяти років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 вважає вирок незаконним та необґрунтованим та таким, що увалений на підставі неналежних та недопустимих доказів, з істотним порушенням кримінального процесуального законодавства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції не виконав вказівку апеляційного суду Рівненської області, а саме, що вирок не містить формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним. Також зазначає, що суд не взяв до уваги те, що саме потерпілий був ініціатором конфлікту, та який перший, в приміщенні клубу, наніс удар головою ОСОБА_1, проте останній не знав, що в потерпілого була травма голови. Крім того зазначає, що ні органами досудового слідства, а ні судом першої інстанції не було зясовано чи ОСОБА_1, наносячи удар потерпілому, передбачав та бажав настання таких наслідків. Доводить, що зважаючи на доведеність факту заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень обвинуваченому є повністю доведеним факт перебування ОСОБА_1 в стані необхідної оборони. При цьому, ні в ході досудового слідства, ні під час судового розгляду не здобуто жодного доказу, який спростував би показання ОСОБА_6. Вказує, що під час розгляду справи не здобуто жодних доказів, що смерть потерпілого виникла саме від удару обвинуваченого, а не від його удару головою, чи від падіння з висоти власного росту, а тому висновок суду про доведеність вини є припущенням. Зазначає, що судом взято до уваги пояснення свідків, які не є доказом вини обвинуваченого, натомість покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про те, що бійку спровокував сам ОСОБА_4, і на вулиці першим розмахував руками,- суд відкинув. Окрім того доводить, що ні постанова про предявлення обвинувачення ні обвинувальний висновок не містять субєктивну складову злочину - мету злочину. Водночас зазначає, що у справі не доведено, що завдаючи один удар потерпілому, ОСОБА_1 не передбачав і не міг передбачити настання таких наслідків як смерть потерпілого. Тому вважає, що немає даних, які б вказували на умисну форму вини.

Просить вирок скасувати, а справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (в ред.1960р.).

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає вирок незаконним, необґрунтованим, ухваленим без врахування всіх обставин справи та з істотним порушенням матеріального процесуального права. В обґрунтування зазначає, що суд не взяв до уваги те, що він був побитий братами ОСОБА_4, а врахував лише покази обвинувачення та залишив поза увагою доводи захисту. Вказує, що саме потерпілий першим спровокував конфлікт, а про травму голови ОСОБА_5 він не знав і настання смерті останнього не бажав. Зазначає, що даний конфлікт підтвердили в суді свідки ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та висновок експертизи, яким підтверджено наявність у нього тілесного ушкодження у вигляді садна верхньої повіки. Доводить, що судом також не взято до уваги висновок судово-медичної експертизи №148 від 16.10.2012 року, що свідчить про наявність травми у потерпілого ще до виникнення конфлікту. Вказує, що у нього був відсутній умисел на спричинення таких ушкоджень потерпілому, та спростовує висновок судово-медичної експертизи, а його дії були викликані необхідною обороною. Вважає, що судом не виконані вказівки , викладені у попередній ухвалі апеляційного суду.

Просить вирок скасувати, а кримінальну справу закрити.

Потерпіла ОСОБА_3, у запереченні на апеляційну скаргу захисника та ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість доводів, викладених у скаргах. Крім того зазначає, що посилання засудженого ОСОБА_1 про неналежне розслідування кримінальної справи та оформлення протоколу огляду місця події було предметом апеляційного розгляду.

Виходячи з наведеного просить вирок місцевого суду відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подані апеляції про закриття справи за відсутністю складу злочину, думку прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П., яка підтримала доводи своєї апеляції і просить призначити більш суворе покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 367-369 КПК України 1960 року доводи захисника та засудженого щодо неналежних та недопустимих доказів, істотні порушення кримінального процесуального законодавства та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, та доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання через його мякість є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України 1960 року має право на скасування вироку із зазначених підстав.

Виходячи з наведеного усі, викладені в апеляційних скаргах доводи сторін перевірені в ході проведення частково судового слідства при апеляційному розгляді справи. Доводи щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та необхідності закриття справи за відсутності в його діях складу злочину, колегія суддів визнає такими, що не відповідають зібраним у справі доказам.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.2 ст.121 КК України, за який його засуджено, за наведених у вироку обставин ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Так, в ході досудового і судового слідства та при апеляційному розгляді сам обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив про виникнення сутички в клубі с. Зелень Дубровицького району між ним та братами Чудіновичами через гру в карти на гроші та не заперечив факт нанесення ним удару ОСОБА_4 кулаком в обличчя, коли вони вийшли на подвіря, проте вказував, що не мав наміру позбавляти його життя та спричинити тяжкі тілесні ушкодження, оскільки діяв з метою самозахисту під час бійки. Також визнав факт нанесення ударів брату ОСОБА_5, покликаючись на те, що діяв з метою захисту від їх протиправних дій.

Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_5 який показав у судовому засіданні і ці обставини підтвердив при апеляційному розгляді, що між ОСОБА_1 та потерпілим - його братом ОСОБА_4 в приміщенні клубу дійсно був конфлікт, проте їх розборонили. Після цього, коли ОСОБА_4 виходив з клубу за ним вийшов ОСОБА_1 та умисно завдав удар потерпілому ОСОБА_4 від якого той впав, тоді наніс удар і йому, внаслідок чого він втратив свідомість.

Крім того, вказані показання узгоджувалися з показаннями свідка ОСОБА_8, що був очевидцем подій на подвірї і який ствердив, що зі слів йому відомо про сутичку, яка відбулась в клубі с.Зелень між братами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Потім на дворі, перед ганком клубу ОСОБА_4 викрикував в адресу ОСОБА_1, а той підійшов і наніс удар рукою зжатою в кулак в обличчя ОСОБА_4, від якого потерпілий впав, а після цього з ганку впав і ОСОБА_5 Після цього викликали лікаря.

Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Про відомі обставини події в суді показала потерпіла ОСОБА_3, зокрема про те, що 2 вересня 2012 року увечері медсестра їй повідомила, що чоловіка побили. Коли вона приїхала до клубу, там був ОСОБА_1, біля якого була купа грошей, чоловік ОСОБА_3 Л лежав на землі без свідомості, а неподалік його брат ОСОБА_5. Після цього їх обох доставили в лікарню. Згодом чоловік від нанесеного удару ОСОБА_1 помер у лікарні.

Протягом усього часу досудового й судового слідства показання потерпілої, свідків у справі були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, в тому числі й способу заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Показання потерпілої, обвинуваченого і свідків об'єктивно підтверджені даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 № 148 від 21 жовтня 2012 року згідно якого на його тілі виявлено при дослідженні тілесні ушкодження у виді синця лобно-скроневої ділянки зліва з переходом в м'які тканини лівої навколо-орбітальної ділянки, садно зовнішнього кута лівої брови, крововилив в м'які тканини голови з боку внутрішньої поверхні лобно-скроневої ділянки зліва, крововиливи під м'які мозкові оболонки, найбільш інтенсивно виражені в ділянці лівої півкулі головного мозку з внутрішньочерепним лівостороннім крововиливом з вогневищевим інфільтративним крововиливом з вираженими реактивними ознаками в судинах основи головного мозку, крововиливи під м'які мозкові оболонки правої гемісфери, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння і є локальним (т. 1, а. с. 100-104).

Таке ушкодження, згідно з висновком судово-медичної експертизи №148, могло утворитися в результаті однієї травматичної дії тупим предметом, у тому числі й удару рукою (кулаком), про що стверджувала експерт ОСОБА_16 у судових засіданнях, - і саме по собі має ознаки тяжких за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння та знаходиться в прямому причинному звязку з фактом настання смерті потерпілого (т. 1, а. с. 104).

Крім цього, за вказаним висновком відсутні судово-медичні дані про отримання даних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного росту з подальшим співударом о твердий тупий предмет.

Висновку проведеної у справі судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 суд першої інстанції дав належну оцінку з точки зору повноти, всебічності дослідження, наукової обґрунтованості й відповідності матеріалам справи. Сумніви, що виникали при дослідженні таких висновків, вирішені шляхом допиту в судовому засіданні та повторно при апеляційному розгляді справи експерта ОСОБА_16, яка підтвердила свій попередній висновок, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 стала саме черепно-мозкова травма в скроневій ділянці зліва, що характеризувалась масивними крововиливами під мякі мозкові оболонки, а також крововилив субдуральний, сформований в скроневій ділянці зліва з переходом на основу головного мозку. Механізмом заподіяння такої травми була дія твердих тупих предметів в область лівої скроневої ділянки, що і викликало настання таких наслідків, не дивлячись на те, що раніше у потерпілого фактично у цьому ж місці була черепно-мозкова травма. При цьому експерт зазначила, що фактично ударів було не менше трьох, і два з них були ковзаючими, а головний удар був у скроню.

Ці показання підтверджують фактичні дані про те, що під час сутички у приміщенні клубу ОСОБА_4 лобною частиною наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 у вигляді садна лівої верхньої повіки, згідно висновку судово-медичної експертизи №352 від 16 жовтня 2012року. На ці обставини вказував і суд першої інстанції у своєму вироку, спростовуючи твердження захисту, які викладені і в апеляційних скаргах про те, що потерпілий міг отримати тяжке тілесне ушкодження від якого настала його смерть і за інших обставин, або його причиною була попередня травма голови, отримана не внаслідок удару обвинуваченого.

Виходячи із змісту висновку судово-медичної експертизи та пояснень судового експерта ОСОБА_16, яка ствердила, що відповідно до п. 4.7 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» ушкодження тканин хворобливих органів може бути розцінено як ушкодження здорових органів, якщо між такими ушкодженнями і смертю існує причинний зв'язок, а в даному випадку такий зв'язок присутній.

Наявна травма у ОСОБА_4 не призвела до настання таких наслідків у виді смерті, а причиною отриманого тяжкого тілесного ушкодження було саме нанесення удару кулаком руки ОСОБА_1

Нанесенню такого удару ОСОБА_1 не перешкоджала й та обставина, що ОСОБА_4 був значно фізично слабший і нижчого зросту від засудженого, що підтвердили в судовому засіданні і сам ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_3, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_5 Даними судово-медичної експертизи №148 від 21 жовтня 2012 року підтверджується, що тілесне ушкодження виникло внаслідок однієї травматичної дії тупим предметом і знаходиться в прямому причинному звязку з фактом настання смерті (а.с.104)

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року "Про судові практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи", у випадках, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав чи свідомо не припускав настання таких наслідків, дії винного залежно від змісту суб'єктивної сторони злочину можуть кваліфікуватися як вбивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При цьому злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 121 КК України у випадку, коли до заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особа ставиться умисно, а до настання наслідків у виді смерті потерпілого - необережно. Якщо ж навіть заподіяння такого ушкодження умислом особи не охоплюється, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність.

На підставі зібраних у справі доказів суд правильно встановив, що характер дій ОСОБА_1 свідчив про спрямованість його умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Бачачи та усвідомлюючи, що ОСОБА_5 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння і за фізичними даними є слабшим, засуджений умисно та цілеспрямовано наніс йому удар кулаком в обличчя, причому в скроневу ділянку голови з певною силою, достатньою для заподіяння черепно-мозкової травми, що характеризувалась масивними крововиливами під мякі мозкові оболонки, а також крововиливу у скроневій ділянці зліва з переходом на основу головного мозку, що викликало набряк набухання головного мозку з утворення лівобічної гематоми потерпілого. Безпосереднім наслідком удару стало тілесне ушкодження, яке вже саме по собі було тяжким, що спричинило його смерть. Наведене категорично стверджується висновком судово-медичної експертизи та додатковими поясненнями судмедексперта ОСОБА_16.

Відповідно до встановлених судом першої інстанції та перевірених при апеляційному розгляді при проведенні частково судового слідства фактичних обставин справи дії потерпілого не мали ознак суспільно небезпечного посягання, яке би становило об'єктивну загрозу для життя чи здоров'я ОСОБА_1 або інших осіб та могло би викликати в засудженого стан необхідної оборони. Натомість, достовірно встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникла сварка з приводу гри в карти на гроші, що переросла у конфлікт. Після чого засуджений, за протиправну поведінку потерпілого і спричинення йому ушкодження повіки, заподіяв йому тілесні ушкодження з мотивів особистої неприязні, Обєктивно, матеріали справи свідчать про те, що інцидент в клубі завершився, і сварка та неприязнь між учасниками конфлікту перед приміщенням клубу за допомогою присутніх фактично була припинена, що підтвердили ряд свідків, у тому числі й безпосередньо в апеляційному суді свідок очевидець ОСОБА_14, а тому за цих обставин у ОСОБА_1 не було підстав та необхідності наносити такої сили удари ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від яких обоє знепритомніли і були доставлені у лікарню.

Виходячи з вищенаведеного та за таких обставин дії ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.

Доводи прокурора про призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, так як він раніше притягувався до кримінальної відповідальності є не обґрунтованими, оскільки, відповідно до ст. 89 КК України ОСОБА_1 судимості немає. Тобто, особа, судимість якої погашена вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла. Врахування погашення судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КК України, суд першої інстанції у відповідності ст.50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які помякшують покарання, зокрема наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також врахував протиправну поведінку потерпілого. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Таким чином призначене ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Доводи апеляційних скарг і матеріали справи не містять вказівок на порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення.

Підстав для зміни чи скасування вироку суду, та призначення більш суворого покарання, як і закриття кримінальної справи не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в ред. 1960 року), п.11, 15 Розділу Х1 «Перехідних положень КПК» колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2015 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції ОСОБА_1, захисника-адвоката ОСОБА_2 та прокурора без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з моменту оголошення ухвали, яка оскаржується, а засуджений, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуючий: А.С. Квятковський

Судді: В.К. Маринич

В.Я Іващук