Постанова № 623370, 26.03.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26.03.07 Справа № 12/834н-ад.

Колегія у складі: Палей О.С. - головуючий, суддів Рябцевої О.В. та Пономаренко Є.Ю. розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Михайлівська", м.Золоте-5

до Державної податкової інспекції у м. Первомайську

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

в присутності представників сторін:

від позивача - Колесніков Ю.О., довіреність № 14 від 01.10.06.;

від відповідача - ГеращенкоО.І., зав.юр.сектору, довіреність № 2492/10-010-485 від 23.06.06, Могильна О.О., заст.нач.від.аудиту, дов. № 42/10-010-15 від 12.01.07; Кудляк Н.М., гол.держ.подат.ревізор-інсп., дов. № 212/10-010-33 від 24.01.07;

Суть спору: заявлені вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Первомайську

від 08.09.2006 р. № 0000762301/0 про визначення ВАТ "Групова збагачувальна фабрика "Михайлівська" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 219066 грн. в т.ч. 146044 грн. основного платежу та 73022 грн. фінансових санкцій;

від 08.09.2006 р. № 0000752301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 105426 грн. в т.ч. 61192 грн. основного платежу та 44234 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 08.09.2006 р. № 0000221700/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1767 грн. в т.ч.589 грн. основного платежу та 1178 грн. фінансових санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

29.08.2006 р. співробітниками ДПІ у м. Первомайську було складено Акт № 374/23-00178554 „Про результати виїзної планової перевірки відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Михайлівська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2002 по 30.06.2006 року", за результатами якої були видані податкові повідомлення рішення № 0000221700 від 08.09.2006 р., № 0000752301/0 від 08.09.2006 р. та № 0000762301/0 від 08.09.2006 р.

Винесені податкові повідомлення рішення, з дотриманням ст.5 п.5.2.2. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", були оскаржені до ДПІ у м. Первомайську (скарга № 54 від 21.09.2006 р.). Листом ДПІ у м. Первомайську від 10.10.2006 р. термін розгляду скарги було продовжено до 20.11.2006 р. Листом ДПІ у м. Первомайську від 17.11.2006 р. у задоволенні скарги було відмовлено.

Позивач вважає, що вищезгадані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки вони винесені відповідно до акту, висновки якого суперечать законодавству з питань оподаткування.

Актом перевірки (пунктЗ.1.1. ) встановлене заниження валового доходу починаючи з 01.07.2003 р. по 30.08.2004 р. в сумі 478 719.03 грн. без ПДВ. Проте, як свідчать додані на перевірку документи:

- наказ Міністерства палива і енергетики України № 496 від 17.10.2001 р. яким керівництво підприємства зобов'язано передати в оренду цілісний майновий комплекс;

- лист Міністерства палива і енергетики України від 8.01.2002г. Ш- 10-1/23, в якому вказано, що 100 % орендної плані повинно поступати до бюджету;

- лист № 7 від 22.01.2002 г., яким узгоджено, що перерахування орендної плати до держбюджету проводить орендар. Дані листи мають статус угоди між сторонами, оскільки здійснені у письмовій формі і підписані кожною стороною, тому є додатковою угодою до договору оренди цілісного майнового комплексу від 29.10.2001г №162/17;

- лист Західно-Донбаської об'єднаної ДП1 від 22.03.2002г. № 5422/10/19-092, про правомірність перерахування орендарем 100% орендної платні до державного бюджету;

- постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду, яким встановлено зміну умов договору, що стосуються порядку сплати орендної платні;

- ухвала Верховного суду України, що залишила в силі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду та підтвердила повноту і правомірність перерахування до бюджету орендної плати орендарем у розмірі 100%., а також дотримання останнім,, зобов'язань за договором оренди цілісного майнового комплексу.

Таким чином, як вказує позивач, підприємство не отримувало та не мало законних підстав на отримання орендної плати, отже не мало й об'єкту оподаткування.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо включення до складу валового доходу несплаченої кредиторської заборгованості перед Державним інноваційним фондом в сумі 78700 грн.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу про порушення обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2005 рік та І півріччя 2006р., посилаючись на те, що за даними бухгалтерського обліку ВАТ «ГЗФ «Михайлівська»залишки запасів по рахункам 203 «Паливо», 209 «Інші матеріали», 281 «Товари», 2811 «Товари на відповідальному зберіганні», 153 «Капітальні вкладення. Малоцінні необоротні матеріальні активи на складі»станом на 1.01.2005рї складають 0 грн. Станом на 1.01.2006р. залишки цих запасів складають 7 343 603,08 гри., у тому числі по рахунку 203 «Паливо»- 1282,5грн.

Згідно до пункту 5.4.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.1997р. № 283/97-ВР «не включаються до складу валових витрат ....витрати, пов'язані зі стоянкою та чаркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів (ПММ) для легкових автомобілів...». Тому із податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості ПММ вилучено 50 відсотків їх вартості, тобто залишок на рахунку 203 «Паливо»складав 641,25грн. (1282,5*50%). Загальна сума вартості залишків ТМП, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат станом на 01.01.2006р. складала 7342961,83грн. Згідно наведених даних балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує балансову вартість на початок цього ж періоду на суму 7342 961,83грн.

У розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2005 рік залишки запасів на кінець звітного періоду відображено помилково у сумі 0 грн.

У виправлення помилки до ДПІ у м.Первомайськ було надано уточнюючий розрахунок до декларації за 2005 рік (вх. № 6158 від 31.05.06р.). в якому по рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів»відображено 7 342 962 гри.

До складу валових витрат згідно пункту 5.2.1. «включаються будь-які витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

Матеріальні витрати, придбані у 2005 році у повному обсязі включені до складу валових витрат, окрім паливно-мастильних матеріалів, які обліковуються па рахунку 203 «Паливо». Так у 2005 році придбано ПММ на суму 1662,5грн., та враховуючи вимоги пункту 5.4.10 Закону України до складу валових витрат віднесено лише 50 відсотків вартості, а саме 831,25грн.

За даними бухгалтерського обліку виграти ПММ для легкових автомобілів обліковуються за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати». У головній книзі за 2005 рік за дебетом рахунку 92 з кредиту рахунка 203 відображено суму 190 грн., що теж становить 50 відсотків використаного палива.

Таким чином позивач вважає, що при веденні податкового обліку балансової вартості залишків матеріальних запасів заниження валового доходу або завищення валових витрат за 2005 рік, не було. Аналогічні доводи викладені також позивачем щодо правильності обліку за 2006 рік.

Не погоджуючись з визначенням податковим органом податкового зобов"язання з податку на додану вартість, позивач посилається на те, що ним не отримувався дохід від надання в оренду майна (ЦМК) за договором від 29.10.2001р. № 162/17, у зв"язку з чим не виникли податкові зобов"язання по перерахуванню ПДВ до бюджету.

Позивач вважає також неправомірним визначення йому податкового зобов"язання за податковим повідомленням – рішенням від 08.09.2006р. № 0000221700/0 в сумі 589 грн. податку з доходів фізичних осіб та 1178 грн. фінансових санкцій, оскільки на 01.01.2004р. факту нарахування доходів у підприємства не було, а нарахування зарплати головному бухгалтеру Никифоровій О.Ю. було проведено в період з квітня по грудень 2005р., коли діючою ставкою податку було 13 відсотків.

Податковий орган не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що:

- позивачем неправомірно до складу валового доходу не включені суми нарахованої орендної плати за договором оренди від 29.10.2001р., 30 відсотків від суми якої, згідно приписів чинного законодавства, мали перераховуватися на рахунок балансоутримувача, яким є позивач;

- у порушення п.п.4.1.6 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до складу валового доходу не включена сума заборгованості перед Державним інноваційним фондом в сумі 78700грн., що залишилося нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- позивачем невірно здійснювався розрахунок приросту (убутку) балансової вартості товарів;

- база оподаткування податком на додану вартість, відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.07 № 168/97-ВР, повинна була визначатися з повної вартості орендної плати, незалежно від того, хто (орендарче підприємство) здійснює процедуру розмежування орендної плати у розмірах, визначених п.17 Методіки розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" від 04.10.95р. № 786;

- позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 588 грн. 88 коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

І. Податкове повідомлення-рішення від 08.09.2006р. № 0000752301/1.

Податкове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 61192 грн. (решта суми –становлять штрафні фінансові санкції) було визначено позивачеві за такими основними операціями:

143615 грн. 38 коп., що становить суму невключеної до складу валового доходу орендної плати за оренду цілісного майнового комплексу;

78700 грн., що становить суму безнадійної заборгованості, по якій минув термін позовної давності;

1466 грн., що становить суму невірно проведеного розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

За висновками перевірки встановлені порушення:

1. пп. 4.1.5 п. 4.1., п. 5.9. ст.. 5, п.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями),в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005 рік на суму 1307 грн., в тому числі по періодах; IV кв. 2005р. -1307 грн.

2.пп. 4.1.5 п. 4.1., п. 5.9. ст.. 5, п.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств»в редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями)

в результаті чого занижено (завищено) податок на прибуток за 2003,2004,2006 рік на суму 88928

грн., в тому числі по періодах::

ІІІ кв. 2003р.- 30580 грн.;

IV кв.2003р.- 8408 грн.;

І кв.2004р. - 7249 грн.;

ІІ кв.2004р. - 7381грн.;

ІІІ кв.2004р.- 7380 грн.;

І к в. 2005р. - 27437 грн. ;

ІІ кв.2006р.- 493 грн.

Судом встановлено, наступне.

29 жовтня 2001р. між позивачем та ТОВ "Кассіопея-ГЗФ "Михайлівська" був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу № 162/17 за умовами якого ТОВ "Кассіопея –ГЗФ "Михайлівська" прийняла у строкове платне користування ЦМК ГЗФ "Михайлівська" ДП ДХК "Луганськвуглепереробка", склад та вартість якого визначено, у відповідності з актом оцінки, протоколом про результати інвентаризації та передавального балансу, в сумі 8314875 грн.

Договір оренди був затверджений 25.11.01 Міністром палива та енергетики.

Дійшовши висновку про заниження валового доходу за цією операцією, податковий орган не врахував, що Постановою Верховного суду України від 27 грудня 2005р. встановлений факт, що орендар, на підставі п.1 ст. 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік", листів Міністерства палива та енергетики України від 8 січня 2002р. № 10-1/23, Західно-Донбаської об"єднаної державної податкової інспекції від 22 березня 2002р. № 5422/10/19-092 та за узгодженням з позивачем, який листом від 22 січня 2002 року № 7 погодив зарахування орендної плати за договором оренди до держбюджету, сплачував орендну плату в період з 2001-2004 років у встановленому розмірі на користь Державного бюджету України.

З 2005 року орендна плата сплачувалася орендарем на користь позивача –ДВАТ ГЗФ "Михайлівська".

Встановлений цим судовим рішенням факт має суттєве значення для вирішення даної справи, оскільки саме господарська операція (умови договору, порядок розрахунків) є підставою для визначення як об"єкта оподаткування, так і бази оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до ст.1 Закону про прибуток продаж результатів робіт (послуг) –будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об"єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об"єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згаданим законом об"єктом оподаткування визначений прибуток, який обчислюється від валового доходу –суми отриманого платником податків доходу від усіх операцій.

Податковим органом сума валового доходу обчислена "віртуально", оскільки від операції оренди позивач до 2005 року не отримував будь-якого доходу.

Слід зазначити, що терміни "продаж результатів робіт, послуг", як суть господарської операції для цілей оподаткування та "доход від такої операції" не тотожні.

В п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999р. № 84 і зареєстрованого в Мінюсті України 21.06.99р. за № 391/3684, визначено, що "доходи" –це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов"язань, що обумовлюють збільшення власного капіталу.

На порушення приписів ч.1 п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону про прибуток податковим органом не доведено ні отримання орендних платежів, не визначені дати виникнення у позивача валових доходів за спірною операцією.

Суд вважає неправомірним самостійне здійснення відповідачем розрахунку доходу, отриманого позивачем від здійснення операції по переданому в оренду майна.

Відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.3 Закону про прибуток датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку –дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої –дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З огляду на приписи вищевказаної норми, та фактичні обставини справи, будь-яка подія, з якою Закон пов"язує дату збільшення валового доходу, не відбулася.

За висновками перевірки на балансі підприємства, станом на 01.07.2003р. значиться кредиторська заборгованість перед державним інноваційним фондом, яка виникла у 2000 році у сумі 78700 грн. та була попередньо включена до складу валових витрат підприємства. Вказана заборгованість станом на 30.06.2006р. перед державним інноваційним фондом залишилась не стягненою і складає 78700 грн., у зв"язку з чим вона підлягає включенню до валового доходу, як така, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п. 1.22.1. ст.1 «Визначення термінів»Закону України «Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності».

Слід зазначити, що податковим органом не обгрунтовано належними доказами наявність у позивача простроченої заборгованості строк давності за якою сплинув.

Не зрозуміло, про який строк давності йдеться, оскільки статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251 збір до Державного інноваційного фонду визначений як загальнодержавний збір (обов"язковий платіж), цивільний кодекс України, а, саме яким визначений "інститут" позовної давності, до податкових відносин не застосовується.

Між сторонами виникли розбіжності щодо правильності ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів.

Як зазначено в акті перевірки та поясненнях відповідача, згідно даних бухгалтерського обліку , що підтверджено даними Головної книги , відомості обліку по рах. 203 «Паливо»209 «Інші матеріали», 281 "Товари на складі" , 281/1 «Товари на відповідальному зберіганні»за 2005р. залишки запасів станом на 01.01.2005р. складають 0 грн. Станом на 01.01.06 р. залишки запасів складають 7343603 грн.

Згідно наведених даних балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує її балансову вартість на початок цього ж періоду на суму 7343603 грн. (7343603 - 0 ).

У розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2005 року залишки запасів на кінець звітного періоду відображено у розмірі 0 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку до декларації за 2005р. , наданої до ДПІ у м. Первомайську (вх. № 6158 від 31.06.06р.) у рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів»відображено у сумі 7342962грн.

Фактично, приріст балансової вартості запасів складає 7343603 грн. В результаті вказаного порушення занижено суму валового доходу у розмірі 641 грн. (7343603 -7342962).

Згідно даних бухгалтерського обліку , що підтверджено даними Головної книги, відомості обліку по рах. 203 «Паливо»209 «Інші матеріали», 281 "Товари на складі" , 281/1 «Товари на відповідальному зберіганні»за 2005р. залишки запасів станом на 01.01.2006р. складають 7343603 грн. На кінець звітного періоду , станом на 01.07.2006р. залишки запасів складають 7344429 грн. Приріст балансової вартості запасів складає 825 грн. (7344429 - 7343603).

Таким чином до складу валового доходу відноситься 825 грн.

Підприємством у складі валового доходу до проведення коригування приріст залишків запасів було відображено у сумі 153 грн. Після надання уточнюючого розрахунку у сумі 0 грн.

Сума заниження склала 825 грн. (825-0).

За результатами перевірки встановлено , що підприємство за результатами року має від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 26506 грн. Фактично підприємством від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток відображено у розмірі 27236 грн.

За результати перевірки зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005 рік на суму 730 грн.

Позивач вказує на те, що із податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості паливо-мастильних матеріалів у 2005 році вилучено 50 відсотків їх вартості, тобто залишок на рахунку 203 "Паливо" складав 641,25 грн. (1282,5 х 50%). Матеріальні активи, придбані у 2005 році, у повному обсязі включені до складу валових витрат, окрім паливно-мастильних матеріалів, які обліковуються на рахунку 203 "Паливо". Так у 2005 році придбано ПММ на суму 1662,5 грн. та, з врахуванням вимог п.п. 5.4.10 Закону про прибуток, до складу валових витрат віднесено лише 50 відсотків вартості, а саме 831,25 грн.

Заданими бухгалтерського обліку ВАТ «ГЗФ «Михайлівська»залишки запасів по рахункам 203 «Паливо», 209 «Інші матеріали», 281 «Товари», 2811 «Товари на відповідальному зберіганні», 153 «Капітальні вкладення. Малоцінні необоротні матеріальні активи на складі»станом на 1.01.2006р. складають 7 343 603.08 грн., у тому числі по рахунку 203 «Паливо»- 1282.5грн. Станом на 1.07.2006р. залишки цих запасів складають 7 344 169,07грн., у тому числі по рахунку 203 «Паливо»- 2108,49грн.

Згідно до пункту 5.4.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.1997р. № 283/97-ВР не включаються до складу валових витрат в т.ч. витрати, пов'язані зі стоянкою та чаркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів (ПММ) для легкових автомобілів. Тому із податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості ПММ вилучено 50 відсотків їх вартості, тобто залишок на рахунку 203 «Паливо»складав на 1.01.2006р. - 641,25грн. (1282,5*50%), на 1.07.2006р. - 1054,25 (2108,4950%). Загальна сума вартості залишків ТМІ1. витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат станом па 1.01.2006р. складала 7 342 961,83 гри., на 1.07.2006р. - 7 343 114,83грн. Згідно наведених даних балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує балансову вартість на початок цього ж періоду на суму 153 грн.

У розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 1 півріччя 2006 року залишки запасів на початок звітного періоду відображено помилково у сумі 0 грн., а на кінець звітного періоду - у сумі 153 гри. Але ця помилка не призвела до заниження валового доходу за півріччя 2006р.

До складу валових витрат згідно пункту 5.2.1. «включаються будь-які витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

Матеріальні витрати, придбані у січні-червні 2006 року у повному обсязі включені до складу валових витрат, окрім паливно-мастильних матеріалів, які обліковуються на рахунку 203 «Паливо».Так у січні-червні 2006 року придбано ПММ на суму 6666,66 грн., та, враховуючи вимоги пункту 5.4.10 Закону України до складу валових витрат віднесено лише 50 відсотків вартості, а саме 3333,33грн. Крім того, частка ПММ була використана на цілі, по яким підприємство не може надати докази, щодо їх приналежності до виробничої діяльності, тому 246,72 грн. було виключено зі складу валових витрат і не включено до розрахунку прирослу (убутку) балансової вартості запасів.

За даними бухгалтерського обліку витрати ПММ для легкових автомобілів обліковуються за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати». У головній книзі за січень-червень 2006 року за дебетом рахунку 92 з кредиту рахунка 203 відображено суму 2673,61 гри., що теж становить 50 відсотків використаного палива за вилученням ПММ. які були використані на цілі, по яким підприємство не може надати докази, щодо їх приналежності до виробничої діяльності (246.72 грн.).

Проаналізувавши доводи позивача та відповідача та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що причина розбіжностей за правильністю ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів і запасів становить в тому, що пере-

рахунок приросту (убутку) балансової вартості невикористаних на кінець року паливо-мастильних матеріалів, що придбавалися для заправки легкового автомобілю, здійснювався позивачем у відповідності з дозволеним, згідно роз"яснення ДПА України від 07.11.2006р. № 16816/8/15-118-129, методом оперативного обліку тої частки ПММ, яка включена до складу валових витрат (50 відсотків), при цьому враховувалися залишки невикористаних ПММ з метою перерахунку їх приросту (убутку), згідно з п.5.9 Закону про прибуток.

Суд вважає, що перевіряючи, під час перерахунку приросту балансової вартості невикористаних на кінець року ПММ та враховуючи їх залишки лише за даними Головної книги, безпідставно не враховували дані оперативного обліку підприємства, що і вплинуло на дорахування спірної суми за податковий період 2005 року.

Суд вважає такий порядок розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів методологічно вірним, та здійсненим з врахуванням приписів п.п.5.4.10 п.5.4 ст.10 Закону про прибуток, щодо віднесення до валових витрат лише 50 відсотків витрат на придбання ПМ для легкових автомобілів ( тобто у цій же частині має бути проведений і розрахунок приросту або убутку).

За період 2006 року перевіряючими також не були враховані дані оперативного обліку, внаслідок чого прирост склав 825 грн. замість 413 грн.

Суд також вважає безпідставним обчислення податковим органом приросту (убутку) балансової вартості малоцінних необоротних матеріальних активів ( модем вартістю 260 грн., що був придбаний у жовтні 2005р.) лише з врахуванням станом на 01.01.06 залишків по рахунку "Капітальні інвестиції. Придбання малоцінних необоронних матеріальних активів", а станом на 01.07.06 по рахунку 112 (МНМА в експлуатації) та без врахування фактичного убутку цих активів в сумі 260 грн.

Як вказує позивач, він діяв у відповідності з листом ДПА України від 12.01.01 № 286/7/15-1117 "Відносно відображення в податковому обліку витрат на придбання малоцінних предметів", а у цьому випадку, згідно з п "д" п.п.4.4.2 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків не може бути притягнутий до відповідальності і слід вважати, що він діяв правомірно.

Решта суми заниження об"єкту оподаткування відповідачем не доведена.

Зазначене дає суду підставу для висновку про відсутність порушень з боку позивача Закону про прибуток у зв"язку з чим відсутні підстави і для нарахування, згідно з п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44234 грн.

На підставі вищевикладеного, суд визнає недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.09.2006р. № 0000752301/0.

ІІ. Податкове повідомлення –рішення від 08.09.2006р. № 0000762 301/0

Зазначеним рішенням позивачеві, на підставі п.п. "б" п.п.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 218-ІІІ визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 219066 грн. в т.ч. 146044 грн. основного платежу та 73022 грн. штрафних фінансових санкцій.

За висновками перевірки, позивачем, у порушення п.3.1.ч.3, п.4.1 ст.4 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97 ( далі –Закон про ПДВ) не вірно визначена дата збільшення податкових зобов"язань з наданих послуг з оренди цілісного майнового комплексу, що призвело до заниження податкових зобов"язань.

Позивач вказує на те, що до травня 2005 року об"єкти оподаткування податком на додану вартість був відсутній, оскільки позивачем не надавалися послуги з передачі майна в оренду.

Згідно ст.2, 3 Закону про ПДВ підприємство підлягає обов"язковій реєстрації як платник ПДВ у разі, коли загальна сума від здійснення операцій по постачанню товарів, нарахована (сплачена) протягом останніх 12 місяців сукупно перевищує 300000 грн. Такий об"єм операцій був набраний за період з січня по квітень 2005р. по сумах орендної плати, отриманої на розрахунковий рахунок. Тому, за ствердженням позивача, лише з 06.05.2005р. підприємство знов стає платником ПДВ.

Як вказано в акті перевірки передача об"єкту оренди від орендодавця (ДВАТ ГЗФ "Михайлівська" ДП ДХК "Луганськвуглепереробка") орендарю (ТОВ фірма "Кассіопея-ГЗФ "Михайлівська") оформлена актом прийому передачі основних фондів, передаваємих в оренду без номеру та дати, який є додатком до договору оренди ЦМК № 162/17 на загальну суму 8314875 грн.

Відповідач вважає, що у разі відсутності попередньої оплати за оренду першою з подій буде подія фактичного надання (використання у звітному періоді об"єкта оренди).

Проте суд вважає такий висновок податкового органу помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.3.1. Закону про ПДВ об"єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об"єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об"єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно приписів п.п.7. 3.1.п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов"язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У порушення вищевказаної норми відповідач не визначив дату виникнення податкових зобов"язань з надання послуги по договору оренди, та не врахував, що за період, за який позивачеві донарахований ПДВ в сумі 146044 грн. позивач не отримував доходу від надання послуги з оренди, орендна плата в розмірі 100 відсотків перераховувалася до бюджету, а за період з жовтня 2004р. по квітень 2005р. підприємство не було платником ПДВ.

З письмового розрахунку донарахованого податкового зобов"язання з ПДВ вбачається, що податковий орган самостійно визначив базу оподаткування податком на додану вартість,

виходячи з встановленого розміру орендної плати та її частки, яка на думку податкового органу, підлягала перерахуванню безпосередньо на рахунок позивача, як орендодавця. Втім, відповідачем не враховано, що податкові накладні або акти приймання-передачі у підтвердження факту надання позивачем послуг з оренди позивачем не виписувалися, як і не було події надходження коштів на рахунок позивача від послуг з оренди.

Після перереєстрації у Відкрите акціонерне товариство з жовтня 2004р. грошові кошти за оренду майна надходили на розрахунковий рахунок підприємства з урахуванням сум ПДВ. За ІІ квартал 2004р. підприємством нарахована сума орендної плати 147110 грн. ПДВ в сумі 20883 грн.

За період з січня по квітень 2005р. підприємством нарахована орендна плата та включена до складу валового доходу в сумі 147110,26 грн., сума ПДВ становить 29422 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період з травня 2005р. по червень 2006р. підприємством самостійно виправлено помилку, надані уточнюючі розрахунки та донараховані податкові зобов"язання з ПДВ.

На підставі вищевикладеного, суд визнає податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2006р. № 0000762301/0 недійсним.

У зв"язку з відсутністю порушень Закону про ПДВ, відсутні й підстави для нарахування, на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, фінансових санкцій в сумі 73022 грн.

ІІІ. Податкове повідомлення-рішення від 08.09.2006р. № 0000221700/0.

Відповідно до п.22.6 ст.22 "Прикінцеві положення" Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІУ (чинний з 01.01.2004р.) доходи платника податку, нараховані за наслідками податкових періодів до 1 січня 2004 року, оподатковуються за ставками, що діяли до 1 січня 2004 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

В порушення цих вимог ВАТ «ГЗФ «Михайлівська»при нарахуванні та виплаті головному

бухгалтеру Нікіфоровій О.Ю. заробітної плати в травні 2005р. за наслідками податкових періодів ХІІ-2001р., І-ХІІ 2002р., І-ХІІ 2003р., , не оподаткувала, тобто не утримало податок з доходів фізичних осіб за ставками, що діяли до 1 січня 2004р., а фактично утримало податок з доходів фізичних осіб по ставці 13%, яка діє з 01.01.2004р., а саме:

- в травні 2005р. із каси підприємства була виплачена заробітна плата головному бухгалтеру Нікіфоровій О.Ю., нарахована за наслідками податкових періодів з 01.12.2001р. по 31.12.2003р., згідно наказу ОАО ГЗФ «Михайлівська»від 01.04.2005р. №3, по видатковому касовому ордеру від 05.05.2005р. №1 в сумі - 12742,62 грн.

Виплачена заробітна плата за податкові періоди з 01.12.2001р. по 31.12.2003р. (XII 2001р. 501,90грн., І-ХП 2002р. - 6120,36грн., І- XII 2003р. - 6120,36грн.) підлягає оподаткуванню прибутковим податком з громадян на підставі діючого у той час Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»за ставками прогресивного оподаткування, встановленими Указом Президента України від 13.09.1994р.№519 «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян»( в редакції Указу Президента України від 21.11.1995р. №1082/95. ), а фактично підприємство утримало податок з доходів фізичних осіб по ставці 13%, яка діє з 01.01.2004р.

Таким чином висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в розмірі 588грн. 89 коп. відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.п.17.1.9п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов"язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов"язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов"язання з такого податку, збору (обов"язкового платежу).

Таким чином позивачеві правомірно нараховано суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1178 грн.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.09.2006р. № 0000221700/0.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати суд присуджує йому з держбюджету пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 грн. 27 коп.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 94,160,163,167,186,254 КАС України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Первомайську від

08.09.2006р. № 0000762301/0 про визначення ВАТ "Групова збагачувальна фабрика "Михайлівська" податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 219066 грн. в т.ч. 146044 грн. основного платежу та 73022 грн. фінансових санкцій.

3. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Первомайську від

08.09.2006р. № 0000752301/0 про визначення ВАТ "Групова збагачувальна фабрика

"Михайлівська" суми податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 105426 грн. в т.ч. 61192 грн. основного платежу та 44234 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4. В решті вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Групова збагачувальна

фабрика "Михайлівська", 93294, Луганська область, Золоте-5, код 00178554 судові витрати в сумі 2 грн. 27 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 02.04.2007р.

Судді О.С.Палей

О.В.Рябцева

Є.Ю.Пономаренко

Помічник судді Є.С. Бубен

Надр. 3 прим.

1- до справи

2- позивачу

3- відповідачу