Ухвала суду № 62336716, 26.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4091/15-к

Провадження №11-кп/772/1141/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нагорняк Є. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді : Нагорняка Є.П.,

суддів: Зайцева В.А., Слободяна К.Б.,

із секретарем Діденко В.В.,

за участю прокурора Лучка І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 1 липня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, неодружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 402 КК України з призначенням покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні строком 1 рік,

в с т а н о в и в:

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні того, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військової частини - польова пошта В2248 в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 08 вересня 2014 року близько 9 год. 00 хв. в приміщенні Вінницького обєднаного міського військового комісаріату, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 31, умисно, відкрито відмовився виконати наказ військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №351 від 04 вересня 2014 року «Про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта В2248 до місця виконання завдання» про вибуття до постійного місця дислокації військової частини польова пошта В2248, яка дислокується в зоні проведення Антитерористичної операції, який було віддано уповноваженою особою, в межах повноважень, із дотриманням належної форми і порядку віддання, ґрунтувався на законі, й за змістом не суперечать чинному законодавству, та згідно якого ОСОБА_2 був зобовязаний 10 вересня 2014 року прибути до місця постійної дислокації військової частини польова пошта В2248, яка дислокується в зоні проведення Антитерористичної операції. Внаслідок своїх дій ОСОБА_2 підірвав боєготовність та боєздатність вищевказаної військової частини.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вироку суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що в судовому засіданні недослідженими залишились повноваження військового комісара Вінницького облвійськомісаріату на відання наказів обвинуваченому та питання щодо відсутності в наказі чітких вказівок на місце і порядок вибуття, а також питання щодо рекомендаційного характеру припису з нечітким формулюванням та допуском подвійного тлумачення. Крім того, судом, на переконання обвинуваченого, взяті до уваги лише докази сторони обвинувачення, більшість з яких є недопустимими, а докази сторони захисту необґрунтовано відкинуті або їм взагалі не дано оцінки.

Заслухавши доповідь судді, виступи в дебатах обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, прокурора Лучка І.А., який заперечив проти її задоволення, наполягаючи на залишенні вироку суду першої інстанції без зміни, оскільки, на його переконання, він є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, наданих прокурором, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у непокорі, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, обґрунтований, базується на всебічно, повно та обєктивно досліджених у судовому засіданні доказах, належним чином проаналізованих та яким дана у вироку відповідна оцінка.

Так, у ході судового розгляду кримінального провадження достеменно доведена вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 402 КК України, про що свідчать, зокрема, наступні докази.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що вранці 08.09.2014 у фойє Вінницького обєднаного військового комісарату він особисто кільком військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_2, довів наказ військового комісара Вінницького обласного військогового комісаріату № 351 від 04.09.2014, який військовослужбовці відмовились виконувати.

Про доведення ОСОБА_2 і іншим військовослужбовцям вказаного наказу військовим комісаром ОСОБА_4 підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які також наголосили, що згідно статуту Збройних Сил України накази можуть віддаватись як усно, так і письмово і їх виконання для військовослужбовців є обовязковим.

Наведені показання свідків обєктивно узгоджуються між собою та з дослідженими судом письмовими доказами, серед яких витяг з наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_8 №145 від 08.09.2014, згідно якого осіб, у тому числі солдата ОСОБА_2, які перебували у відрядженні за місцем їх призову, вважати такими, що вибули до військової частини, припис вказаного військового комісара, згідно якого солдату ОСОБА_2 запропоновано 08.09.2014 вибути до військової частини № 2248 для проходження військової служби та встановлено строк прибуття 10.09.2014.

Письмові докази, на які посилається суд у вироку, були досліджені в оригіналах, а їх фотокопії залучені до матеріалів кримінального провадження, а тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на те, що названі докази є недопустимими, безпідставні.

Зважаючи на сукупність доказів, які повністю доводять вину ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні, суд вірно відкинув показання свідка ОСОБА_9, який заперечив факт доведення йому, ОСОБА_2 та ще трьом військовослужбовцям змісту наказу військового комісара №351, вручення припису про вибуття до військової частини №2248, вважаючи їх нещирими, спрямованими на введення суду в оману з метою сприяння обвинуваченому уникнути відповідальності.

Таким чином, дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 402 КК України судом кваліфіковані правильно, а призначене обвинуваченому покарання у повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Керуючись ст. ст.405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 1 липня 2016 року щодонього - без зміни.

Ухвала може бутиоскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: (підписи)

ОСОБА_10П ОСОБА_11 ОСОБА_12

Згідно з оригіналом: