Ухвала суду № 62336558, 26.10.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/564/16-к Номер провадження 11-кп/786/679/16Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст. 286 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого- судді Маліченка В.В.

суддів: Рябішина А.О., Костенка В.Г.

з участю:

секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І.

прокурора Акулової С.М.

захисника обвинуваченого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції з Кременчуцькою виправною колонією УДПтС України в Полтавській області №69 кримінальне провадження №12016170230000108, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.02.2016, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3на вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 13 квітня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, без постійного місця проживання, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

1) вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 09.06.2003 року за ст.ст.185 ч.3, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі, від відбування покарання звільнений з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки;

2) вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 25.12.2003 року за ст. 115 ч.1, ст. 71 ч.1 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 20.05.2011 року на підставі постанови Орджонікідзенського районного суду м. Харків від 12.05.2011 року за ст. 81 КК України умовно-достроково з не відбутим строком 10 місяців 9 днів;

3) вироком Городянського районного суду Чернігівської області від 31.01.2012 року за ст.185 ч.3, ст.71 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 26.10.2015 року по відбуттю строку,

визнано винуватим та засуджено за ч.3 ст.15, ч.2 ст.289 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи в розмірі 351,84 грн.

Зараховано ОСОБА_3 строк попереднього увязнення, починаючи з 20 лютого 2016 року до моменту набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду, 18 лютого 2016 року, близько 19 год., в м. Лохвиця Полтавської області, по вул. Шевченка, біля господарства № 121 ОСОБА_3 маючи умисел на незаконне заволодіння автомобілем ВАЗ 21013 червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 1981 року випуску, вартістю 13338 грн., який належить ОСОБА_4, проник до салону автомобіля, двері якого були не замкнені та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, таємно, умисно пошкодив електричні ізоляційні дроти замка запалення автомобіля та намагався його завести, щоб поїхати до м. Пирятин Полтавської області. В цей час власник автомобіля ОСОБА_5, побачивши ОСОБА_3, намагався його затримати та з метою виклику поліції пішов до будинку за телефоном. ОСОБА_3 не вчинив усіх дій по заволодінню транспортним засобом, так як був виявлений потерпілим та зник з місця події.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок змінити, у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через його суворість та застосувати ст.69 КК України.

На думку обвинуваченого, суд при призначенні покарання не врахував усіх обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на помякшення покарання, а саме: стан його здоровя, зокрема, захворювання на важку форму туберкульозу, щире каяття, визнання вини в повному обсязі, примирення з потерпілим.

Інші учасники процесу вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляції, думку прокурора Акулової С.М. про законність судового рішення та безпідставність апеляції обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у незакінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно, тобто злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 289 КК України за обставин, викладених у вироку суду та правильність правової кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України,апеляційним судомне переглядаються.

Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції, відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи.

Твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого, що при призначенні судом покарання за вчинений злочин залишились не врахованими ряд помякшуючих обставин не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону.

Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_3, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкий корисливий та особливо тяжкий злочини на шлях виправлення не став, не працював.

Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, конкретні обставини справи, дані про особу винного, а також щире каяття у вчиненому, визнання своєї вини, що визнав обставинами, які помякшують покарання, правомірно врахувавши вчинення злочину за наявності рецидиву, як обставину, що обтяжує покарання та призначив винному покарання, необхідне та достатнє для його виправлення, яке за своїм видом та розміром є справедливим та мінімальним, передбаченим санкцією статті КК України, а отже підстави для його помякшення відсутні.

Наведене дає підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 лише у місцях позбавлення волі.

Колегія суддів приймає до уваги дані про стан здоровя обвинуваченого ОСОБА_3, який хоча й має відкриту форму туберкульозу, проте стан хворого задовільний, згідно наданої медичної довідки начальника відділення спеціалізованої туберкульозної лікарні при Кременчуцькій виправній колонії №69. /а.п. 111/

Разом з цим, на переконання колегії суддів, наведене не є таким, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3М злочину та дає підстави для застосування до обвинуваченого положень статті 69 КК України.

Інших обставин, які б характеризували ОСОБА_3 виключно з позитивної сторони та могли б стати підставою для помякшення покарання, не наведено обвинуваченим і під час апеляційного розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підстав для зміни вироку та помякшення обвинуваченому покарання не знаходить.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 13 квітня 2016 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання призначеного судом ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення з 20.02.2016 по13.05.2016 включно, та з 02.08.2016 по 26.10.2016 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя : В.В. Маліченко

Судді : В.Г. Костенко

ОСОБА_6