Рішення № 62335867, 26.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7317/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/3563/16 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 24 26.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 15 липня 2010 року на автодорозі Київ-Чоп в с. Мила мала місце дорожньо-транспортна пригода із участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, "Сітроен", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 та БМВ 535 державний номер НОМЕР_3, водій ОСОБА_5 В результаті ДТП завдані матеріальні збитки, оскільки були пошкоджені транспортні засоби. Відповідно до довідки ДАІ дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до постанови Ірпінського міського суду від 04 серпня 2010 року в діях відповідача є наявність адміністративного правопорушення і відповідно до матеріалів ДАІ та постанови суду винним в скоєнні ДТП є відповідач.

Позивач вказував, що у потерпілого в ДТП ОСОБА_4 на момент ДТП був чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у відповідача такий поліс був відсутній. Отже, на момент вчинення ДТП 15.07.2010 року цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу не була застрахована. Оскільки винуватець ДТП, яким є відповідач, не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то після вищезазначеної події ОСОБА_4 звернувся до позивача із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в ДТП, яка мала місце 15.07.2010 року. Так як в даному випадку позивач зобов'язаний згідно чинного законодавства здійснити регламентну виплату (страхове відшкодування) потерпілому в ДТП, то позивачем вищевказана заява була прийнята та були здійснені дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплати відшкодування.

З метою встановлення розміру завданого матеріального збитку потерпілому позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження. Відповідно до Звіту № 10/109 від 18.08.2010 року розмір матеріального збитку, завданого власникові КТЗ марки CITROEN JUMPY SPHA7 з номерним знаком НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП складає 12870,37 грн.

Позивач на підставі даного звіту та інших зібраних документів здійснив регламентну виплату (страхове відшкодування) ОСОБА_4 в розмірі 10 725,31 гривен, що підтверджується наказом № 3174 та платіжним дорученням № 4615 від 10 листопада 2010 року. Також позивач витратив 720,0 гривен на послуги аварійного комісара, який займався збором документів по справі, що підтверджується рахунком № 101/109, Актом виконаних робіт та платіжним дорученням № 4199. Окрім цього позивачем було сплачено 1000 гривен за надання правової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 2765 та контрактом № 58. Отже позивачу всього завдано матеріального збитку на суму 12 445,31 гривен.

На адресу відповідача позивачем було направлено лист № 22399/3-2-05 з вимогою відшкодувати збиток у розмірі 11 445,31 гривен, однак на час звернення до суду із позовом відповідач не вжив ніяких дій щодо відшкодування завданої ним шкоди в добровільному порядку.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 12 445,31 гривен на користь позивача та судові витрати у розмірі 229,40 гривен.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 грудня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2013 року скасовано, справу призначено до нового судового розгляду.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь Моторного (Транспортного) страхового бюро України в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу 12 445, 31 грн. та судові витрати в сумі 229,40 грн.

На повторне заочне рішення відповідачем ОСОБА_5 подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні вимог. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не враховано норми спеціальних законів «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких на момент ДТП він був звільнений від страхування. Також судом не враховано, що МТСБУ здійснило виплату з порушенням регламенту та порядку виплат. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.07.2010 року о 09 год 15 хв на 25 км а/д Київ-Чоп в с. Мила відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів БМВ-535, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, ГАЗ 31105 н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та Сітроен н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 04 серпня 2010 року по справі № 3-2509/2010 за ст. 124 КУпАП накладено на ОСОБА_5 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривен; в даній постанові суду, яка набрала законної сили, зазначено, що правопорушник на розгляд справи з'явився, вину визнав, вина ОСОБА_5 в скоєному адмінправопорушенні підтверджується матеріалами адміністративної справи, протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, поясненнями, протоколом огляду і перевірки технічного стану транспорту.

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль НОМЕР_2 застрахований у Страховій компанії "Гарантія" відповідно до Полісу № ВС/8582420 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.09.2010 року; 04 жовтня 2010 року страхувальник ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ із заявою про здійснення відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу Сітроен н.з. НОМЕР_2 з вини ОСОБА_5

Встановлено, що згідно Звіту № 10/109 оцінки майна по визначенню розміру матеріального збитку, завданого власникові КТЗ марки Сітроен з номерним знаком НОМЕР_2 внаслідок пошкодження під час ДТП, складеного 18 серпня 2010 року Незалежним експертним приватним підприємством ПП "Васіковський" за дорученням МТСБУ за № 11815 вартість відновлювального ремонту КТЗ марки Сітроен з номерним знаком НОМЕР_2 складає 19 612,07 гривен, розмір матеріального збитку, завданого власникові КТЗ марки Сітроен з номерним знаком НОМЕР_2 в результаті його пошкодження під час ДТП складає 12 870,37 гривен. Згідно довідки № 1 від 02.11.2010 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ, наказу № 3174 від 10.11.2010 року "Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4", платіжного доручення № 4615 від 10 листопада 2010 року позивачем було виплачено ОСОБА_4 суму страхового відшкодування у розмірі 10 725,31 гривен.

Також встановлено, що згідно рахунку № 101/109 від 04 жовтня 2010 року МТСБУ було сплачено ФОП ОСОБА_6 за збір документів по справі № 11815, визначення розміру шкоди ТЗ Сітроен НОМЕР_2 720,0 гривен. Згідно контракту про надання правової допомоги від 17.09.2012 року № 58, укладеного між Моторно (транспортним) страховим бюро України та ОСОБА_7 виконавець здійснює правову допомогу у частині стягнення заборгованості, регламентних виплат, а також представництво замовника в судах усіх інстанцій, пов'язаних з проведенням регламентних виплат та позивачем було сплачено представнику оплату за правову допомогу у розмірі 1 000,0 гривен, що підтверджується платіжним дорученням № 2765 від 19 серпня 2013 року.

Встановлено, що 25.11.2010 року МТСБУ направляв відповідачу ОСОБА_5 листа за № 22399/3-2-05 з пропозицією у добровільному порядку компенсувати МТСБУ витрати у розмірі 11 445,31 гривен, який був отриманий відповідачем 30.11.2010 року, однак відповідачем у добровільному порядку зазначені витрати відшкодовані позивачу не були.

Наведені обставини підтверджуються копіями Полісу № ВС/8582420 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.09.2010 року; Звіту № 10/109 оцінки майна по визначенню розміру матеріального збитку, завданого власникові КТЗ марки Сітроен з номерним знаком НОМЕР_2 внаслідок пошкодження під час ДТП, складеного 18 серпня 2010 року Незалежним експертним приватним підприємством ПП "Васіковський" за дорученням МТСБУ за № 11815, постанови Ірпінського міського суду Київської області від 04 серпня 2010 року по справі № 3-2509/2010, іншими матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач ОСОБА_5 є особою, яка відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а тому, враховуючи підтвердження вини відповідача у скоєнні ДТП, з підстав, передбачених ч.1 ст.1191 ЦК України вважав вимоги позивача обґрунтованими.

Колегія суддів з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідач ОСОБА_5, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав про те, що він звільнений від обов'язку страхування цивільно-правової відповідальності. В той же час, доказів на підтвердження зазначеної обставини суду так і не надав.

З відповіді, яка надана Управлінням Пенсійного фонду України у місті Буча Київської області від 28.10.2015 року № 4578/04 судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 31.07.2012 року по теперішній час; з 15.06.2010 року по 30.06.2011 року отримував пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.07.2011 року по 30.07.2012 року отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи відповідача про те, що він звільнений від обов'язкового страхування цивільної відповідальності не ґрунтуються на вимогах закону, суд першої інстанції цим запереченням дав належну правову оцінку та вірно не взяв їх до уваги.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 р. ( в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_5 як особи, винної у ДТП на користь позивача, який виплатив відшкодування відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Посилання відповідача на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи та не зміг надати суду докази на підтвердження своїх заперечень спростовуються матеріалами справи, з яких, зокрема, вбачається, що суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи, задовольняючи відповідні клопотання відповідача, які обґрунтовувались хворобою. При цьому, відповідач так і не надав суду документів, підтверджуючих свою непрацездатність та неможливість явки в суд з поважних причин (довідки про звернення до лікаря амбулаторно таким підтвердженням не являються). В матеріалах справи наявна також довіреність, видана ОСОБА_5 на ім'я своєї дружини ОСОБА_8 на представлення його інтересів також і в суді. З чого апеляційний суд робить висновок про те, що відповідач мав можливість як особисто, так і через представника, взяти участь у розгляді справи, а також надати суду докази на підтвердження своїх заперечень.

В той же час, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру матеріальних збитків, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Так відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Разом з тим, у пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.213 ЦПК України не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутній розрахунок витрат на правову допомогу і такого документу відповідно до ст.ст.57, 60 ЦПК України позивачем та його представником суду не надано, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, з відмовою у задоволенні вимог в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: