Ухвала суду № 62335836, 25.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/4642/16-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/5507/16 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 46 25.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С.В.

суддів: Березовенко Р.В.,

Волохова Л.А.

за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи ОСОБА_4 та Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області, про визнання недійсним рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 15 серпня 2016 року було відкрито провадження по справі.

Третя особа ОСОБА_4 з ухвалою суду не погодилася та подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом правил підсудності та просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову ухвалу якою повернути позовну заяву позивачеві.

Богданівська сільська рада Броварського району Київської області в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за такого.

Згідно із ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК).

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 19 листопада 2013 року ХХVI сесії VI скликання в частині надання дозволу громадянці ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо відновлення меж, земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0600 га в АДРЕСА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що вказана справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Тому, колегія суддів вважає, що міскрайонним судом, вірно встановлено, що позов відповідає вимогам ст. ст. 119-122 ЦПК України, а посилання апелянта на порушення судом правил підсудності на вимогах ЦПУ України не ґрунтуються.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. 218, ст. ст. 303 - 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

судді: Р.В. Березовенко

Л.А. Волохов