Ухвала суду № 62335829, 24.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3712/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/4944/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26 24.10.2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Верланова С.М., Суханової Є.М.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивувало наступним:

29 вересня 2006 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 551, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кошти у розмірі 90000 доларів США з розрахунку 11,75 % річних за користування кредитом на строк до 29 вересня 2026 року.

16 жовтня 2006 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору № 551 від 29 вересня 2006 року, згідно якої було внесено зміни до кредитного договору, а саме п. 1.1.1. виклали в новій редакції: «кредит надається в сумі 100 000 доларів США».

10 листопада 2006 року була укладена додаткова угода № 4 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої було внесено зміни кредитного договору, а саме, п. 1.1.1. виклали в новій редакції: «кредит надається в сумі 120000 доларів США». Також додано підпункт 1.1.1.1. «Транш Кредит в розмірі 20000 доларів США надається на умовах сплати 13 % процентів річних за користування Траншем Кредиту».

04 квітня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно умов якого остання в забезпечення виконання умов кредитного договору передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

04 квітня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № 551 від 29 вересня 2006 року, відповідно до якої було внесено зміни кредитного договору, а саме п. 1.1.1. виклали в новій редакції «кредит надається в сумі 203 000 доларів США»; п. 1.1.3. виклали в новій редакції: «плата за користування кредитом: 11,5% процентів річних на суму Траншів Кредиту, що не перевищують 100000 доларів США, 13 % процентів річних на решту суми Траншів Кредиту, а саме 103 000 доларів США».

04 липня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №28 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої були внесені зміни до кредитного договору, а саме: п. 1.1.1. виклали в новій редакції «кредит надається у формі не поповнювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 450768 доларів США»; п.1.1.3. виклали в новій редакції: «плата за користування кредитом: 17 процентів річних на суму Траншів Кредиту, що не перевищують 203000 доларів США, 14,5 процентів річних на суму Траншів Кредиту, що не перевищують 160119 євро»; п. 1.1. кредитного договору доповнили пунктом 1.1.9. наступного змісту: «за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 3279,20 гривень 20 копійок, що становить 0,15 процентів від суми кредиту. Позивач вказував, що ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Станом на 12 серпня 2015 року заборгованість становила 2 542 940 грн. 62 коп., з яких: борг за кредитом - 93531,20 євро; борг за відсотками - 10 858,64 євро; заборгованість за комісією - 32 816,40 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 43 783,87 грн.

З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив суд в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 551 від 29 вересня 2006 року звернути стягнення на предмет іпотечного договору від 04 квітня 2006 року шляхом набуття права власності ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на предмет іпотеки вартістю 412000,00грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Обґрунтував скаргу тим, що тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі, які з точки зору апелянта зумовлюють необхідність задоволення позову. Також зазначив, що судом не взято до уваги факт визнання позову відповідачем. За таких умовсудом першої інстанції незаконно відмовлено у задоволенні позову, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Ухвалюючи по справі рішення, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на наявність непогашеної заборгованості за кредитом позов не підлягає до задоволення через невідповідність обраного позивачем способу захисту (звернення стягнення в судовому порядку на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності за іпотеко держателем) положенням закону. З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх виваженими та обґрунтованими.

Висловлена в оскаржуваному рішенні суду позиція суду першої інстанції ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі за № 6-1851цс15. Так, згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 зазначеного закону. Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований ст. 39 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). При цьому ст. 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Оскільки в даному випадку право власності на предмет іпотеки не було передано іпотекодателем іпотекодержателю в добровільному порядку, визнання такого права за останнім в судовому порядку не відповідає вимогам закону, що й було констатовано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Не обґрунтовують наявності підстав для скасування рішення суду й твердження позивача щодо визнання позову відповідачем. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач погоджувався з передачею предмета іпотеки у власність позивача, однак за ціною, визначеною висновком Київської незалежної судово-експертної установи від 14.06.2016 року, зробленого за результатами проведення призначеної по справі відповідної судової експертизи, а саме - 1 212 675 грн., в той час як позивач наполягав на ціні предмета іпотеки у розмірі 412 000 грн. За таких умов фактично відповідач позов не визнав, відтак у суду були відсутні правові підстави для ухвалення по справі рішення на підставі такого «визнання».

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, належно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому передбачених законом підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О.Журба

Судді: С.М. Верланов

Є.М. Суханова