Ухвала суду № 62335780, 25.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/7297/16-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 59 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2

за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання зобовязань - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подання обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення, яке набрало законної сили 11 квітня 2011 року, про стягнення з нього на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» боргу в сумі 5404695,60 грн., оскільки свідомо уникає отримання кореспонденції від виконавчої служби, не здійснив жодної проплати у погашення заборгованості та вчиняє діяння, спрямовані на невиконання рішення суду. Натомість документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон та часто їздить на відпочинок за кордон.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 травня 2016 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою подання задовольнити. Вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема, посилається на те, що нею повністю доведено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням. За наявності реальної можливості погасити хоча б якусь суму, про що свідчать його неодноразові поїздки за кордон на відпочинок упродовж 2015-2016 років, він не здійснив жодної проплати. Окрім того, постанови про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 не виконуються, хоча він працює в ПАТ «Коростенський хлібозавод» і подібна ситуація має систематичний характер.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції пославшись на те, що в поданні не зазначено докази того, що боржник неодноразово повідомлявся про виклик до державного виконавця належним чином, що безпідставно та неодноразово не зявлявся на виклики державного виконавця, що вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що на час виконання рішення виїздив за межі України, що призвело до неможливості вчинення певних виконавчих дій, прийшов до висновку про те, що державним виконавцем не доведено того, що боржник вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить зібраним у справі доказам та вимогам закону з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що втретє на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області перебуває виконавчий лист №2-388/2011, виданий 06 травня 2011 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_2 (боржника) в солідарному порядку на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк»(стягувача) заборгованості за кредитним договором в сумі 5404695 грн. 60 коп. (а.с.4,6).

За заявою стягувача від 23 лютого 2016 року про примусове виконання рішення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_1 24 лютого 2016 року було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження №50288161 з виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.5).

Відповідно до змісту ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобовязаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Закон України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок , визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розвязання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобовязань.

За змістом п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Отже, Законом встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконаного зобовязання, а лише при ухиленні боржника від виконання зобовязань. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобовязань. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обовязків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обовязків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

У звязку з цим з метою всебічного і повного зясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обовязків учасників спірних правовідносин, суду належить зясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобовязання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобовязань протягом строку, про що вказує державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обовязків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути обєктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Як убачається із матеріалів справи, державним виконавцем було проведено ряд заходів з примусового виконання рішення.

Так, державним виконавцем 11 березня 2016 року були направлені запити до реєстраційних установ щодо перевірки майнового стану боржника.

Згідно відповідей: УДАІ транспортні засоби за боржником не зареєстровані; ДПІ дані про відкриті рахунки у банківських установах відсутні.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна було зясовано, що нерухомого майна та земельних ділянок за божником не зареєстровано.

Однак із відповіді з ДПС України вдалося встановити, що боржник працює в ПАТ «Коростенський хлібозавод» та є керівником даного підприємства з 01 вересня 2015 року (а.с.20).

Постанову про звернення стягнення на заробітну сплату було направлено за місцем роботи боржника 27 квітня 2016 року (а.с.57-58), але листом від 13 травня 2016 року за підписом інспектора відділу кадрів підприємства було повідомлено, що голову правління ОСОБА_2 звільнено з займаної посади з 10 травня 2016 року (а.с.89).

Подібна ситуація виникала і у 2015 році. Так, 16 квітня 2015 року до ПАТ «Коростенський хлібозавод» направлялася виконавчою службою постанова про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2М.(а.с.60-61), але листом від 13 травня 2015 року підприємство повернуло без виконання постанову, пославшись на те, що боржник на підприємстві не працює відповідно до наказу про звільнення від 15 квітня 2015 року №127к (а.с.62).

За таких обставин вбачається систематичний характер у поведінці боржника, який, як тільки нависала загроза у здійсненні реального відрахування з його заробітної плати та перерахуванні коштів на виконання виконавчого документа, під приводом вдаваного звільнення намагався не допускати реального виконання.

Дана обставина підтверджується й заявою представника боржника від 24 жовтня 2016 року до виконавчої служби, у якій він підтверджує ту обставину, що ОСОБА_2 працює в ПАТ «Коростенський хлібозавод» по даний час (заява приєднана до матеріалів справи, як додаток до відзиву).

Державним виконавцем було встановлено, що згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Держаної прикордонної служби України від 11 травня 2016 року №064-9308/0/15-16 боржник ОСОБА_2 упродовж 2015-2016 років багаторазово перетинав кордон України. Очевидним є те, що такі поїздки повязані з витрачанням грошових коштів у значному розмірі. При цьому з 03 січня 2015 року по 10 січня 2015 року він перебував у Софії (Болгарія), а з 30 вересня 2015 року по 08 жовтня 2015 року він перебував в ОСОБА_1 (Туреччина) (а.с.8).

За таких обставин ОСОБА_2 витрачаються значні кошти для поїздок за кордон, але ним з 2011 року по теперішній час у погашення заборгованості жодних проплат не здійснено.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв у редакції на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У виконавчому листі №2-388/2011 зазначено адресу боржника ОСОБА_2 - АДРЕСА_1.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження із супровідним листом надіслана боржнику ОСОБА_2 24 лютого 2016 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому листі (а.с.28-30).

Оскільки державним виконавцем дотримані всі вимоги ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», то вважається, що боржник ОСОБА_2 повідомлений про відкриття виконавчого провадження, незважаючи на ті доводи, що кореспонденція повернулася за закінченням терміну зберігання та представник боржника надав договір про оренду ОСОБА_2 квартири за іншою адресою.

ОСОБА_2 викликався державним виконавцем (а.с.105-106).

Окрім того, із акта державного виконавця від 07 липня 2016 року вбачається, що із ОСОБА_2 відбулася телефонна розмова за номером (067)412-14-34, у якій вона боржника повідомила про те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області перебуває виконавчий лист про стягнення з нього на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» боргу в сумі 5404695,60 грн., але жодної проплати по виконавчому листу з того часу так і не здійснено, хоча у судовому засіданні виконавець пояснила, що ОСОБА_2 пообіцяв погашати борг як тоді, так і раніше, коли вона із ним спілкувалася за телефоном та особисто, але такі спілкування не оформляла письмово, тобто актами.

Із змісту заяви представника боржника до виконавчої служби від 24 жовтня 2016 року вбачається, що начебто ОСОБА_2 довідався про відкриття виконавчого провадження №50288161 лише 21 жовтня 2016 року, тобто після ознайомлення представника із матеріалами виконавчого провадження, та представник просить направити постанову про звернення стягнення на заробітну плату за місцем роботи боржника ПАТ «Коростенський хлібозавод».

Зазначені обставини колегія суддів розцінює як навмисне створення формальної видимості необізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження та бажання останнього начебто виконати рішення суду з моменту, коли йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження, але незмінними залишаються ті факти, що виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні втретє, рішення суду не виконано з 11 квітня 2011 року, про що боржнику не могло бути невідомо, а тому він фактично ухиляється від виконання судового рішення.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення», а практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, зазначене словосполучення «ухилення від виконання зобовязань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» та у п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з обєктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обовязків. У звязку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Встановлення наявності зобовязання у боржника, в даному випадку грошового зобовязання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, та факту ухилення останнього від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобовязання), дозоляють при вирішенні подання керуватися положеннями ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», згідно з якого громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобовязань.

За обліками УДМС України в Житомирській області ОСОБА_2 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії ЕА №505803 від 13 грудня 2007 року (а.с.7).

Слід зазначити, що ОСОБА_2 є особою, якій на підставі закону може бути відмовлено органами прикордонної служби України у виїзді за кордон, за умови наявності в них відповідної інформації.

Як убачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду даної справи, відсутні докази того, що заборгованість сплачена хоча б частково.

Разом з тим відсутні докази наявності обєктивних причин, наприклад, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду, хоч в будь-якій його частині.

Вищевикладене свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду.

Він, відповідно до положень чинного законодавства, вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, живе повноцінним життям керівника ПАТ «Коростенський хлібозавод», харчується, одягається, часто їздить за кордон та витрачає значні кошти на відпочинок, але, вишукуючи шпаринки у законодавстві, з 2011 року не знайшов жодної копійки, щоб принаймні хоча б частково погасити борг перед банком.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що така крайня міра примусового заходу, як обмеження у праві виїзду за межі України, змусить боржника виконати рішення суду. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду діюче законодавство не містить, а тому саме з метою виконання рішення суду, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне застосувати до боржника таку міру примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за кордон. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не доведено того, що боржник вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, є помилковим та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, вони повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 підлягає до задоволення, оскільки факт ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду знайшов своє підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1

Відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір, понесений та підтверджений субєктом подання, покладається на ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 травня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт для виїзду за кордон серія ЕА №505803 від 13 грудня 2007 року, до моменту фактичного виконання виконавчого листа №2-388/2011, виданого 06 травня 2011 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 1378 грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча

Судді: