Ухвала суду № 62335696, 28.10.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/2112/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Лященко О.В. Провадження № 22-ц/773/1458/16 Категорія: 33 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л. Я.,

суддів - Киці С. І., Овсієнка А. А.,

секретар с/з - Черняк О. В.,

з участю:

позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, за апеляційною скаргою відповідача Державної казначейської служби України на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування. Позов мотивовано тим, що 1 серпня 2010 року сталася дорожньо-транспортної пригода, а саме: зіткнулися автомобіль "ЗАЗ-110307", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_2 та мопед "SMILE JJ-50-QT" під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої водій мопеда ОСОБА_3 від отриманих травм помер на місці події. За фактом даної дорожньо-транспортної пригоди порушено кримінальну справу № 20/68-10 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і позивача притягнуто як обвинуваченого в цій справі та відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. В подальшому після розслідування справи, судового розгляду та додаткового розслідування - 27 липня 2016 року кримінальне провадження було закрите через відсутність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення та скасовано обраний щодо нього запобіжний захід.

Позивач вказує на те, що внаслідок незаконних дій працівників органів досудового розслідування, прокуратури і суду він майже шість років перебував під слідством та судом, і весь цей час був позбавлений конституційного права на свободу пересування, що призвело до позбавлення його нормального і достойного способу життя, реалізації своїх звичок і бажань та життєвих планів, тобто вважає, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за тяжке кримінальне правопорушення, упереджене ставлення до нього працівників правоохоронних органів під час досудового слідства йому була завдана моральна шкода, розмір якої, враховуючи період його перебування під слідством і судом (повних 68 місяців), на думку позивача, не повинна бути меншою, ніж 98600 грн. 00 коп. з розрахунку 1450 грн. 00 коп. х 68 = 98600 грн. 00 коп.

Крім того, позивач зазначає, що з метою доведення своєї невинуватості за клопотанням його захисника по даній кримінальній справі було проведено експертне автотехнічне дослідження обставин ДТП, вартість проведення якого склала 795 грн. 60 коп., що були ним оплачені попередньо.

Також за підготовку даного позову ним понесено 1500 грн. витрат на правову допомогу. Зазначену моральну шкоду та понесені витрати позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку в його користь.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 вересня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач Державна казначейська служба України подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу відповідача заперечив і просив її відхилити, інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглядав справу у їх відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, пояснення позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебував під кримінальним переслідуванням з 16 грудня 2010 року, тобто з дня притягнення його як обвинуваченого по кримінальній справі та по 27 липня 2016 року - день закриття кримінального провадження щодо нього. Оскільки відносно позивача закрито кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину, тому він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Судом першої інстанції встановлено з матеріалів справи, пояснень сторін наступне.

01 серпня 2010 року, приблизно о 07 годині 15 хвилин, у світлу пору доби, на 302 км + 200 м автодороги Київ-Чоп, що в межах с. Горбаків, Гощанського району, Рівненської області зіткнулися легковий автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та мопед марки "SMILE JJ-50-QT" під керуванням ОСОБА_3

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мопеда ОСОБА_3 від отриманих травм помер на місці події, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

11 серпня 2010 року за вказаним фактом порушено кримінальну справу № 20/68-10 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Проведення досудового розслідування у кримінальній справі доручено відділу ДТП СУ УМВС України в Рівненській області.

16 грудня 2010 року позивача притягнено як обвинуваченого у кримінальній справі і в той же день йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про не виїзд (а.с. 8).

24 грудня 2010 року кримінальна справа направлена з обвинувальним висновком на розгляд до Гощанського районного суду Рівненської області.

02 вересня 2013 року Гощанським районним судом Рівненської області позивача засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців (а.с. 9-11).

26 листопада 2013 року Апеляційним судом Рівненської області вирок Гощанського районного суду щодо ОСОБА_2 скасовано, а кримінальну справу направлено прокурору для проведення додаткового розслідування (а.с. 12-13).

13 грудня 2013 року відомості за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди внесені до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено відділу ДТП СУ УМВС України в Рівненській області.

27 липня 2016 року постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Рівненської області кримінальне провадження № 42013190080000043 від 13.12.2013 року, що розслідувалося за ч. 2 ст. 286 КК України, закрито з підстав відсутності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Запобіжний засіб, обраний щодо нього 16.12.2010 року у кримінальній справі № 20/68-10 у вигляді підписки про невиїзд скасовано (а.с. 14-16).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"від 01.12.1994 року № 266/94-ВР (далі - Закон) встановлено випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові. Пунктом 1 частини 1 цієї статті Закону передбачено право на відшкодування моральної шкоди у випадку незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до положень ст. 2 Закону така шкода відшкодовується у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події

кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно п. 5 ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається), зокрема, моральна шкода.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Зазначені вище обставини, які підтверджені належними доказами, положеннями вказаного закону спростовують доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди, протиправності дій, наявності причинного зв'язку між протиправними діями заподіювача шкоди і настанням шкоди, а також вини заподіювача шкоди.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 перебував під досудовим слідством та судом з 16 грудня 2010 року до 27 липня 2016 року, тобто понад 68 (шістдесят вісім) місяців. Йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02 грудня 2015 року по справі № 6-2203цс15.

З травня 2016 року і на день ухвалення судом рішення розмір мінімальної заробітної плати становить 1450 грн. (стаття. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік").

Враховуючи час перебування позивача під досудовим слідством і судом 68 (шістдесят вісім) місяців, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент відшкодування, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню становитиме не менше 98600 грн. (дев'яносто вісім тисяч шістсот гривень), з розрахунку 1450 грн. х 68 місяців = 98600 грн.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди та з урахуванням вимог закону визначив розмір такого відшкодування, стягнувши з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку в його користь 98600 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є суб'єктивним, помилковим тлумаченням як норм закону, так і фактичних обставин справи, а тому не можуть слугувати підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 вересня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: