Постанова № 62335275, 24.10.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Справа № 809/619/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боршовського Т.І., за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення податкового боргу в розмірі 1399647,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2016 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - ДПІ у м. Івано-Франківську, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (надалі - ПрАТ "Івано-Франківськторф", відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 1 452 927,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не погашено грошових зобов'язань: з податку на додану вартість в розмірі 919 842,58 грн.; по збору за спеціальне використання води в розмірі 27,77 грн.; по земельному податку в розмірі 567,02 грн.; по податку з доходів найманих працівників в розмірі 532 489,72 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням № 0030181701 від 04.08.2014 року, а також пені, що обліковується в картці платника на суму 3 022,94 грн.

10.06.2016 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог № 6838/10/10-039/419 від 09.06.2016 року, в якій позивач просить стягнути з відповідача 1 452 360,07 грн.

23.08.2016 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог б/н від 23.08.2016 року, в якій позивач просить стягнути з відповідача 1 399 647,35 грн.

Ухвалою суду від 24.10.2016 року поновлено провадження в справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф".

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю з врахуванням заяв про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

04.02.2000 року проведено державну реєстрацію ПрАТ "Івано-Франківськторф" як суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 66-68). Відповідач зареєстрований як платник податків в ДПІ у м. Івано-Франківську.

За ПрАТ "Івано-Франківськторф" рахується податковий борг, а саме:

З податку на додану вартість в сумі 867 129,86 грн.

06.11.2015 року позивачем проведено камеральну перевірку з податку на додану вартість, яка зафіксована в акті №4590/15-01/54899158. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018801501 від 09.11.2015 року на суму 48 827,84 грн. (а.с.22-24).

Відповідачем подано податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: від 20.04.2016 року на суму 8 126,00 грн., від 21.03.2016 року на суму 48 100 грн., від 22.02.2016 року на суму 19 119 грн., уточнюючий розрахунок від 04.12.2015 року на суму 325 грн. та самостійно визначено суму штрафу 10 грн., уточнюючий розрахунок від 03.12.2015 року на суму 292 грн. та самостійно визначено суму штрафу 9 грн., а також податкові декларації з податку на додану вартість за 12 місяців 2015 року на суму 46 967,00 грн., за 11 місяців 2015 року на суму 96 070,00 грн., за 10 місяців 2015 року на суму 80 891,00 грн., за 9 місяців 2015 року на суму 70 919,00 грн., за 8 місяців 2015 року на суму 45 507,00 грн., за 7 місяців 2015 року на суму 73 218,00 грн., від 20.07.2015 року на суму 33 585,00 грн., від 19.06.2015 року на суму 33 565,00 грн., від 20.05.2015 року на суму 13 006,00 грн., від 20.04.2015 року на суму 1 859,00 грн., від 19.03.2015 року на суму 25 680,00 грн., однак відповідач частково сплатив та стягненню підлягає 15 246 грн., а також пеня, що обліковується в особовій картці платника на суму 231 488,02 грн. (34-66).

По збору за спеціальне використання води на суму 27,77 грн.

Податковий борг виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум, а саме: податкової декларації № 5489158 від 28.01.2016 року на суму 6,63 грн., та податкової декларації № 5489158 на суму 23,51 грн., однак відповідач частково сплатив борг, а тому стягненню підлягає сума в розмірі 21,14 грн. (а.с. 27-28).

По податку з доходів найманих працівників в розмірі 532 489, 72 грн.

21.07.2014 року ДПІ в м. Івано-Франківську проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.03.2014 року, яка зафіксована в акті № 5080/09-15-17-01-02/09489158. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0030181701 від 04.08.2014 року на суму 529 466,78 грн. (а.с. 10-17). Також за відповідачем рахується пеня, що обліковується в картці платника на суму 3 022,94 грн.

Податкові повідомлення-рішення № 0018801501 від 09.11.2015 року та № 0030181701 від 04.08.2014 року позивач надіслав на адресу державної реєстрації місцезнаходження відповідача рекомендованими листами з повідомленнями про вручення. Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, що й не заперечувалося представником в судовому засіданні (а.с. 10, 22).

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України (надалі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів п. 56.11 ст.56 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Враховуючи те, що відповідач не оскаржував вищевказані податкові повідомлення-рішення № 0001442205 від 09.03.2016 року та 00050041502 від 26.04.2016 року, самостійно подав вказані вище податкові декларації з їх уточненнями, суд дійшов висновку, що визначені ПрАТ "Івано-Франківськторф" грошові зобов'язання в загальному розмірі 1 399 647,35 грн. є узгодженими та є податковим боргом останнього перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами Івано-Франківської області. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Вказаний розмір заборгованості ПрАТ "Івано-Франківськторф" підтверджується поданими до суду витягами з облікової карти відповідача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п., рентної плати за спеціальне використання води, розрахунку повноти, своєчасності перерахування утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року, розрахунком розміру штрафних (фінансових) санкцій, а також довідкою про борг за платежами по ПрАТ "Івано-Франківськторф" від 28.04.2016 року (а.с. 8).

Згідно підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем було вручено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" № 1525 від 01.08.2012 року, яка отримана представником відповідача 01.08.2012 року (а.с. 69).

Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржив у строк, передбачений Податковим кодексом України. Доказів протилежного відповідач суду відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в повному обсязі, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів на звернення до суду про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено самостійно податковий борг в розмірі 1 399 647,35 грн., то суд вважає підставним звернення контролюючого органу до суду із позовом про його стягнення у спосіб, визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення податкового боргу в розмірі 1 399 647,35 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

Відповідно до частин 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (код 05489158, місцезнаходження: 76007, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 59) в дохід Державного бюджету України та місцевих бюджетів Івано-Франківської області в порядку та розмірах, передбачених Бюджетним кодексом України, податковий борг в загальному розмірі 1399647 (один мільйон триста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот сорок сім) гривень 35 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 31.10.2016 року.