Рішення № 62329971, 25.10.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016р. Справа№ 914/2334/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ІНКО-ФУД», м. Бердичів, Житомирська обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет», м. Львів

про: стягнення 404254, 15 грн.

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Думин В.Я.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. № 182 від 07.12.2015 р.,

відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 18.12.2015 р.

Учасникам судового процесу розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. ОСОБА_1 про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ІНКО-ФУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» про стягнення 404254, 15 грн. Ухвалою від 13.09.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2016 року.

Розгляд справи відкладався, із підстав викладених в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору №ТАО455/14 від 01.11.2014 р., несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив за поставлений товар, внаслідок чого в останнього виникла перед позивачем основна заборгованість у сумі 280 251,60 грн. Крім того, відповідачу до стягнення нараховано позивачем 21 749,83 грн. інфляційних втрат, 8179,25 грн. 3% річних та 94 073,47 грн. - пені, які просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути з відповідача користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 38213/16 від 26.09.2016 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому повідомляє суд про добровільне погашення основної заборгованості, зазначеної в позовній заяві в сумі 280 251,60 грн., а саме: 05.09.2016 року 100 000,00 грн. та 19.09.2016 року 180 251,60 грн., а також просить про відкладення розгляду справи для надання можливості досягнути згоди з позивачем у вирішенні даного спору.

В судове засідання 26.09.2016 р. представник позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 38292/16 від 26.09.2016 р. представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів: витягу з ЄДР по ОСОБА_3 «Альянс-маркет»; листа від 26.09.2016 р.; акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 31.08.2016 р.; копію платіжного доручення № 423327 від 05.09.2016 р.; копію платіжного доручення № 448298 від 19.09.2016 р. Щодо відкладення розгляду справи у звязку із поданим відповідачем клопотання покладається на розсуд суду.

В судове засідання 26.09.2016 р. представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду виконав частково.

У звязку з неявкою в судовому засіданні представника відповідача, поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та невиконання вимог ухвали суду в повному обсязі, ухвалою господарського суду Львівської області від 26.09.2016 року розгляд справи відкладено на 17.10.2016 р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 4613/16 від 26.09.2016 р. представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі в частині сплати основного боргу в сумі 280 251, 60 грн. та у звязку з цим, подав клопотання (вх. № 4956/16 від 17.10.2016 р.), в якому просить повернути позивачу сплачений судовий збір в сумі 4 203, 77 грн. В іншій частині позов підтримує повністю.

В судове засідання 17.10.2016 р. представник позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав частково.

В судове засідання 17.10.2016 р. представник відповідача зявився, вимоги ухвали суду не виконав. Заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості проведення переговорів з представниками позивача ОСОБА_3 «Торговий дім «ІНКО ФУД» про добровільне вирішення спору та з урахуванням погашеної ними основної суми боргу (вх. № 41190/165 від 17.10.2016 р).

Представник позивача не заперечує проти відкладення розгляду справи.

В звязку з необхідністю дослідити усі докази з метою прийняття законного рішення у справі та не виконанням сторонами вимог ухвал суду в повному обсязі, беручи до уваги заявлені представниками сторін клопотання, суд порадившись на місці, в судовому засіданні ухвалив: подані позивачем клопотання про припинення провадження у справі в частині сплати основного боргу (вх. № 4613/16 від 26.09.2016 р. ) та клопотання про повернення судового збору (вх. № 4956/16 від 17.10.2016 р.) розглянути по суті в наступному судовому засіданні; - оголосити перерву в судовому засіданні до 25.10.2016 р.

В судове засідання 25.10.2016 р. представник позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав. Підтримав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 280 251,60 грн. в звязку із відсутністю предмету в цій частині, так як 05.09.2016 року та 19.09.2016 року платіжними дорученнями відповідач цю суму погасив. Решта заявлені позовні вимоги підтримав, що стосується стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8179,25 грн., 21749,83 грн. інфляційних втрат, 94073,47 грн. пені та 1860,04 грн. судового збору. Решта суму судового збору просить повернути в звязку із припиненням провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості.

В судове засідання 25.10.2016 р. представник відповідача зявився, вимоги ухвали суду виконав. Підтримав свої пояснення надані у відзивах. Просить зменшити розмір пені в звязку з погашенням основної заборгованості. Погодився із розрахунками, здійсненими позивачем, щодо нарахування пені, 3 % річних і інфляційні втрат.

26.09.2016 р. за вх. №4613/16 представник позивача подав клопотання, в якому повідомляє про те, що відповідач сплатив суму основного боргу, а саме 05.09.2016 року платіжним дорученням №423327 на суму 100 000,00 грн. та 19.09.2016 року платіжним дорученням №448298 на суму 180 251,60 грн., що відповідно становить суму основного боргу 280 251,60 грн. та просить припинити провадження в частині суми основного боргу 280 251,60 грн. та повернути сплачений судовий збір.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 8179,25 грн. 3% річних, 21 749,83 грн. інфляційних втрат та 94 073,47 грн. пені, а всього 124 002,55 грн.

Відповідачем суду подано відзив за вх. №38213/16 від 26.09.2016 року та відзив за вх. №42468/16 від 25.10.2016 року, із яких та доданих до них документів вбачається, що відповідач погасив перед позивачем основну заборгованість в розмірі 280 251,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням: №423327 від 05.09.2016 року на суму 100 000,00 грн. та №44829 від 19.09.2016 року на суму 180 251,60 грн.

Крім того, у відзиві (вх. № 42468/16 від 25.10.2016 р.) та в усних поясненнях представник відповідача просить у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України при прийняті рішення у даній справі зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача. Вважає, що у суду є таке право в цій справі, так як основна сума заборгованості 280 25, 60 грн., що є значною сумою, погашена відповідачем в добровільному порядку. Просить, таким чином врахувати ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін і інші інтереси сторін зобовязання, відсутність доказів завданих позивачу збитків та взяти до уваги соціальну функцію відповідача, який є великим роботодавцем і залежність його від сезонних коливань попиту на ринку роздрібної торгівлі.

Представник позивача заперечив проти зменшення розміру пені, мотивуючи також важким матеріальним становищем позивача.

В судовому засіданні 25.10.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

01.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ІНКО-ФУД» (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (надалі - Покупець) було укладено Договір поставки № ТАО 455/14 (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Постачальник приймає на себе зобов'язання щодо постачання і передавати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Товари за ціною і в асортименті, узгоджених Сторонами в Комерційних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, і в кількості, передбаченій Замовленнями на товари. Для зручності викладу Товари, що поставляються Постачальником». (далі по тексту - ''Товар'')

Згідно п. 3.1. Договору, Покупець вказує Постачальнику асортимент, обсяги поставки Товару, а також дату і місце поставки, шляхом подання відповідного Замовлення. Терміни та періодичність надання Замовлень встановлюються Графіком поставок. Замовлення повинні бути складені в письмовій формі - на папері або в електронному вигляді - спрямовані Постачальнику електронною поштою або по факсу (За реквізитами, наданими Постачальником) і повинні включати в себе наступні дані: найменування Покупця, адреса доставки, найменування товару, ціну за одиницю товару, кількість, дату і час поставки, і, при необхідності, іншу інформацію, включаючи характеристику (опис) Товару.

Узгодження і підписання Графіка поставок є обов'язковим для Сторін, а ухилення від його узгодження або відмову від підписання узгодженого графіка поставок тягне відповідальність, передбачену п. 8.5. Договору. Узгодження і підписання Логістичної специфікації і Угоди про надання логістичних послуг є обов'язковим для Сторін, а ухилення від їх узгодження або відмова від підписання узгодженої Логістичної специфікації або Угоди про надання логістичних послуг, або надання Постачальником недостовірних даних про товар тягне відповідальність, передбачену п. 8.5. Договору. (п.п. 3.1.1. та 3.1.2.)

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється відповідно до цін, які відображаються в комерційній специфікації, погодженій та підписаній Сторонами. Ціна на Товар, узгоджена Сторонами, залишається незмінною протягом усього терміну поставки цього товару. Зміна ціни Товару, що поставляється Постачальником Покупцеві, може бути здійснена Постачальником за умови повідомлення Покупця в письмовому вигляді з наданням доказів зміни ціни виробником, не менше ніж за 21 (двадцять один) календарних днів до зміни ціни шляхом узгодження нової Комерційної специфікації, яка після погодження підписується обома Сторонами.

В разі односторонньої зміни (в бік збільшення) ціни Товару (про що складається ОСОБА_1 про встановлення розбіжностей), Постачальник несе відповідальність згідно з п. 8.2. Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору, в ціну Товару включаються: фактична вартість Товару, витрати з підготовки, упаковки, і транспортної доставки Товару на територію Покупця, податок на додану вартість (ПДВ).

Відповідно до п.6.3. Договору, Поставлений Покупцеві за цим Договором Товар підлягає оплаті в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі. Оплата товару здійснюється в перший (найближчий) понеділок або четвер ( «платіжні дні»), наступний за днем закінчення строку відстрочки оплати.» Термін платежу за поставлений Товар обчислюється від дати фактичного його прийняття магазином, а не від дати виписки документів Постачальником.

Днем оплати вважається день перерахування коштів з поточного рахунку Покупця. (пункт 6.7 Договору)

Згідно умов п.1.1. додатку № 7 до Договору - «Покупець зобов'язується оплатити Товар, поставлений Постачальником з єдиною відстрочкою платежу 35 (тридцять п'ять) днів від дати поставки кожної партії Товару».

На виконання умов Договору Постачальником в листопаді 2015р. - січні 2016р. на адресу Покупця було поставлено Товар на суму 480251,60грн., що підтверджується актом звірки між Позивачем та Відповідачем від 31.07.2016р.

08.08.2016р. Відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 200000,00грн., згідно платіжного доручення №372905 від 08.08.2016р.

Основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 280 251,630 грн. станом на 31.08.2016 року підтверджена актом звірки взаєморозрахунків, що підписаний представниками сторін і скріплений печатками сторін.

Таким чином, сума основного боргу станом на час звернення до суду становила 280251,60грн. Строк оплати по всіх поставках настав.

Перелік накладних (поставок), по яким не здійснено оплати та період прострочення оплат зведено в додатку №1(додається до матеріалів справи).

01.04.2016р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією, щодо сплати боргу, яка залишена Відповідачем без уваги. Відповіді на неї Позивач не отримав.

Станом на день прийняття рішення у даній справі, відповідач сплатив суму основного боргу, а саме 05.09.2016 року платіжним дорученням №423327 на суму 100 000,00 грн. та 19.09.2016 року платіжним дорученням №448298 на суму 180 251,60 грн., що відповідно становить суму основного боргу 280 251,60 грн., як зазначає в своєму клопотанні (вх. №4613/16 від 26.09.2016 р.) представник позивача.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

А відтак, підлягає припиненню провадження за п. 1-1 ч. 1 ст. 80ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача 280 251,60 грн. основної заборгованості, так як така погашена відповідачем після порушення провадження у даній справі.

Як зазначає позивач, Відповідач неодноразово обіцяв розрахуватися в найкоротші терміни, але реальних дій не вчинив своєчасно.

Як вже зазначалося, Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦКУ), і він вважається таким, що прострочив їх виконання.

(ст. 612 ЦКУ). Відповідно, наявні підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та Договору, нараховано: 94073,47 грн. пені, 21749,83 грн. інфляційних втрат та 8179,25грн. грн. 3% річних.

Відповідно до п.8.9. до Протоколу узгодження розбіжностей від 01.11.14р. до Договору поставки №ТАО455/14 від 01.11.14р. - «У разі несвоєчасної оплати вартості Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а також суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.»

Відповідно до умов договору, строк виконання зобовязань та строки нарахування пені терміном в шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до Кодексу зведено в Додаток №2. Розрахунок пені здійснено по 02.09.2016р. включно з урахуванням ст.232 ГК України. Розрахунок пені здійснено на суму боргу 480251,60грн.

Згідно Розрахунку пені (Додаток 2), сума пені становить 94073,47грн.

Розрахунок 3%річних та інфляційних.(міститься в матеріалах справи)

Відповідно до п.8.9. до Протоколу узгодження розбіжностей від 01.11.14р. до Договору поставки №ТА0455/14 від 01.11.14р. та ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок інфляційних відповідно до ст.625 ЦК України та п.8.9. Договору зведено в Додаток №4. Розрахунок інфляційних здійснено на суму боргу 480251,60грн. за період грудень 2015р - червень 2016р. Відповідно до розрахунків (Додаток №4) сума інфляційних становить 21749,83грн.

Таким чином, залишились непогашеними пеня в сумі - 94073,47 грн., інфляційні втрати в сумі - 21749,83 грн. та 3% річних в сумі - 8179,25грн. грн. на час прийняття рішення у даній справі.

У своєму відзиві на позов (вх. №42468/16 від 25.10.2016 року) відповідач зазначає, про добровільне погашення основної заборгованості, згідно з платіжними дорученнями (копії додаються): №423327 від 05.09.2016 р. на суму 100 000,00 грн. та №448298 від 19.09.2016 р. на суму 180 251,60 грн., а всього на суму 280 251,60 грн., що відповідає сумі основного борг, тому вимоги Позивача у справі становлять 8179,25 грн. - 3% річних, 21749,83 грн. - інфляційні витрати, 94073,47 грн. - пеня, а всього 124 002,55 грн., що становить 44,3% від суми основного боргу.

Вказує, що сума пені, наведена в додатку до позовної заяви Позивача, розрахована з дотриманням встановленого ч. 2 ст. 232 Господарського Кодексу України шестимісячного строку на нарахування пені та з дотриманням строку позовної давності.

Разом із тим, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України («ГПК») передбачено право суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач вважає, що суд вправі зменшити розмір пені, оскільки основний борг перед Позивачем погашений. При цьому, Відповідач обговорював з Позивачем поновлення співпраці і поставок товарів Позивача. Наслідком цього, на думку відповідача, мало би бути зменшення Позивачем на 50% розміру пені та інших нарахувань за позовом.

В пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В цьому ж пункті зазначено про те, що ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 551 Цивільного Кодексу України наведено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають

істотне значення.

Аналогічні положення містить і ст. 233 ГК - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, ключовим при вирішенні судом питання зменшення суми пені є наявність чи відсутність збитків в управненої сторони, а також факт виконання основного зобовязання боржником (відповідачем) та інші моменти, в т.ч. немайнові, що мають бути взяті до уваги.

Зважаючи на погашення боргу Відповідачем та соціальну функцію відповідача, який є великим роботодавцем, водночас, будучи залежним від сезонних коливань попиту на ринку роздрібної торгівлі, та те що сума нарахованої пені в 3,14 разів більша від інших нарахувань у даній справі, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 30%.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) зобов'язанням є таке правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма

кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ).

Так. відповідно до ч. 1 ст. 193 ГКУ суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГКУ не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 ЦКУ передбачено якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як зазначено в ст. 610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦКУ договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших

цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦКУ).

До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж. якщо іншого не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівліпродажу не встановлено інший строк оплати.

Ураховуючи, що в справі, яка розглядається, Договором з протоколом розбіжностей і з додатками до Договору, було установлено строки оплати за поставлений товар, підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 530 ЦК України в частині предявлення вимог кредитора та обовязку боржника виконати обовязок у семиденний строк немає.

Крім того, відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівліпродажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Тобто строк (термін) здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст. 530 ЦК України тільки у разі, якщо такий строк (термін) не встановлений самим договором.

У справі, що розглядається, згідно п.6.3. Договору сторони погодили, що поставлений Покупцеві за цим Договором Товар підлягає оплаті в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі. Оплата товару здійснюється в перший (найближчий) понеділок або четвер ( «платіжні дні»), наступний за днем закінчення строку відстрочки оплати.» Термін платежу за поставлений Товар обчислюється від дати фактичного його прийняття магазином, а не від дати виписки документів Постачальником.

Згідно умов п. 1.1 додатку №7 до Договору, Покупець зобовязується оплатити товар поставлений Поставщиком з єдиною відстрочкою платежу 35 днів від дати поставку кожної партії товару.

Положення ст. 538 ЦК України про зустрічне виконання зобовязання, говорить про те, що, нормою виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Наведене свідчить, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки поставщик скористався своїм законним правом у зустрічному зобовязанні. (Постанова Верховного суду від 07.10.2014 р. Справа №904/4451/13)

Судом встановлено, що відповідач платіжними дорученнями №423327 від 05.09.2016 р. на суму 100 000,00 грн. та №448298 від 19.09.2016 р. на суму 180 251,60 грн., а всього на суму 280 251,60 грн., перерахував позивачу суму основної заборгованості по Договору, з протоколом розбіжностей і Додатками.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу - Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [постанова Вищого господарського

суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України

від 01.02.2012 № 52/30).

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, - сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.3 зазначеної Постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

У застосуванні індексації можуть враховуватись рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

За таких обставин, суд перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, вважає, що 21 749,83 грн. інфляційних втрат та 8179,25 грн. 3% річних підставно нараховані і такі підлягають до стягнення з відповідача у заявлених до стягнення сумах.

Щодо розрахунку пені в сумі 94073,47 грн., то така розрахована позивачем правильно у відповідності до поданого розрахунку, який додано до позовної заяви.

Щодо відзиву представника відповідача, в якому відповідач просить зменшити розмір неустойки (пені), що подано за вх. №42468/16 від 25.10.2016 року у даній справі, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціївирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

Положеннями ч.1ст.233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.551 ЦК України.

В обґрунтування своїх заперечень щодо стягнення пені в повному розмірі, відповідач вважає, що суд вправі зменшити розмір пені на 30 %, оскільки основний борг перед Позивачем повністю погашений. Просить врахувати, що, Відповідач обговорював з Позивачем поновлення співпраці і поставок товарів Позивача, зважаючи на соціальну функцію відповідача, який є великим роботодавцем, водночас, будучи залежним від сезонних коливань попиту на ринку роздрібної торгівлі та надмірно велику суму пені

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що відповідач погасив основну заборгованість в добровільному порядку, що свідчить про відсутність умислу з боку відповідача щодо невиконання умов договору; що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є надмірно великим і таким, що може зашкодити нормальному функціонуванню підприємства відповідача; враховуючи інтереси позивача та відповідача; що порушення зобовязання відповідачем не потягло значних втрат для позивача; враховуючи ступінь виконання зобовязання боржником повне погашення суми основного боргу; майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне задоволити клопотання відповідача про зменшення розміру пені частково та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 24 002,55 грн. Тому, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 70070,92 грн. пені.

Така правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі №15/5025/229/12, постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі №5008/5005/137/2012.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення на час прийняття даного рішення у справі складає: 21 749,83 грн. інфляційних втрат, 8179,25 грн. 3% річних, 70 070,92 грн. пені, а всього 100 000,00 грн.

В частині стягнення 280 251,60 грн. основної заборгованості провадження у цій частині суд припиняє за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В задоволені решти позовних вимог слід відмовити.

За приписами п. 4.3 Постанови Плену ВГС України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача, так як спір виник з його вини, в сумі 1860,04 грн.

Згідно п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Виходячи з цього судовий збір в сумі 4 203,77 грн. підлягає до повернення позивачу з Державного бюджету України за поданим позивачем клопотанням (вх. №4956/16 від 17.10.2016 року).

Керуючись ст. ст. 3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 280 251,60 грн. припинити, у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (адреса: 79040, Львівівська область, м. Львів, вул. Городоцька, 359, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38316777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ІНКО-ФУД» (адреса: 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, 131, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38745831) 21 749,83 грн. інфляційних втрат, 8179,25 грн. 3% річних, 70070,92 грн. пені, а всього 100 000,00 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (адреса: 79040, Львівівська область, м. Львів, вул. Городоцька, 359, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38316777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ІНКО-ФУД» (адреса: 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, 131, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38745831) 1 860,04 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

6. Наказ видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.10.2016 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.