Постанова № 62329722, 25.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 911/2351/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Київської областіна постановувід 24.05.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/2351/15господарського суду Київської областіза позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністраціїдо1. Ірпінської міської ради Київської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД"за участю третіх осіб: 1. ОСОБА_4; 2. ОСОБА_5; 3. ОСОБА_6; 4. ОСОБА_7; 5. ОСОБА_8провизнання недійсними рішень, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, витребування з незаконного володіння земельних ділянок за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД"до 1. Київської обласної державної адміністрації; 2. Ірпінської міської ради Київської областіза участю третіх осіб: 1. ОСОБА_4; 2. ОСОБА_5; 3. ОСОБА_6; 4. ОСОБА_7; 5. ОСОБА_8про визнання права власності на земельні ділянки в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третіх осіб: від прокуратури:Хільчук О.О. (довіреність №12-К від 22.04.2016) не з'явились Бойко А.М. (довіреність від 26.02.2016) не з'явились Онуфрієнко М.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області (головуючий суддя - Конюх О.В., судді - Бабкіна В.М., Лилак Т.Д.) від 22.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді - Гончаров С.А., Корсакова Г.В.) від 24.05.2016, у справі № 911/2351/15 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Київської області просить скасувати ухвалені по справі судові акти щодо первісного позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Ірпінська міська рада Київської області повністю заперечує викладені в касаційній скарзі доводи.

Відзивів від відповідача-2 та третіх осіб на касаційну скаргу не надходило.

Відповідач-1 та треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України та представника позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської з позовною заявою в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (позивач) до Ірпінської міської ради Київської області (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ ЛТД" (відповідач-2), треті особи: ОСОБА_4 (третя особа-1), ОСОБА_5 (третя особа-2), ОСОБА_6 (третя особа-3), ОСОБА_7 (третя особа-4), ОСОБА_8 (третя особа-5) про визнання недійсними рішень Ірпінської міської ради від 25.06.2010 №№ 4763-90-V, 4776-90-V та 4765-90-V, в частині передачі третій особі-1, третій особі-2 та третій особі-3 земельних ділянок площами по 0,10 га кожна; 2) визнання недійсними державних актів НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на право власності на земельні ділянки площами по 0,10 га кожна з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, видані третій особі-1, третій особі-2 та третій особі-3 з відмітками про відчуження вказаних земельних ділянок третій особі-4, третій особі-5, відповідачу-2 та реєстрацію у відділі Держкомзему у місті Ірпінь Київської області; 3) витребування з незаконного володіння відповідача-2 на користь держави в особі позивача земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6 загальною вартістю 361020 грн; 4) визнання за державою в особі позивача права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6.

Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких: - власником та розпорядником земельної ділянки державної власності на момент прийняття спірного рішення Ірпінською міською радою була і є Київська обласна державна адміністрація, оскільки ця земельна ділянка розташована за межами міста Ірпіня, тому Ірпінська міська рада при прийнятті спірного рішення вийшла за межі наданих їй повноважень; - спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею власника з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку безоплатного надання земельних ділянок у власність громадян (ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.17, 20, 38, 52, 84, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі ЗК України)), тому існують всі правові підстави для відновлення становища, яке існувало до порушення (ст.ст.16, 373, 387, 388 ЦК України, ст.ст.125, 126, 153 ЗК України) шляхом витребування спірної земельної ділянки на користь держави та визнання права власності за державою в особі Київської обласної державної адміністрації.

30.06.2015 ТОВ "БГМ ЛТД" звернулось до Київської обласної державної адміністрації та Ірпінської міської ради Київської області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,10га з кадастровим номером №НОМЕР_7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Позов вмотивовано посиланням на обставини, відповідно до яких позивач за зустрічним позовом є добросовісним набувачем. Нормативно зустрічний позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.330, 388 ЦК України.

Судами встановлено таке.

Рішенням відповідача-1 від 25.06.2010 №4763-90-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_4 в АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передано третій особі-1 в приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_5.

Рішенням відповідача-1 від 25.06.2010 №4765-90-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_6 в АДРЕСА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передано третій особі-3 в приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_4.

Рішенням відповідача-1 від 25.06.2010 №4776-90-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_5 в АДРЕСА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передано третій особі-2 в приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_5.

26.08.2010 на підставі рішення відповідача-1 №4763-90-V третій особі-1 видано державний акт НОМЕР_8 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

26.08.2010 на підставі рішення відповідача-1 №4776-90-V третій особі-2 видано державний акт НОМЕР_9 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

26.08.2010 на підставі рішення відповідача-1 №4765-90-V третій особі-3 видано державний акт НОМЕР_10 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4.

19.10.2010 між третьою особою-1 та третьою особою-4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого третя особа-1 передала у власність третьої особи-4 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

19.10.2010 між третьою особою-2 та третьою особою-4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого третя особа-1 передала у власність третьої особи-4 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4.

19.10.2010 між третьою особою-3 та третьою особою-4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого третя особа-3 передала у власність третьої особи-4 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

На підставі договорів купівлі-продажу від 18.02.2011 третя особа-4 відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 третій особі-5, про що у поземельній книзі та державних актах на право власності на земельну ділянку вчинено відповідні записи.

17.09.2012 між третьою особою-5 та відповідачем-2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого третя особа-5 передала у власність відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

17.09.2012 між третьою особою-5 та відповідачем-2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого третя особа-5 передала у власність відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4.

17.09.2012 між третьою особою-5 та відповідачем-2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого третя особа-5 передала у власність відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

Відповідно до листа Управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 23.09.2014 №01-04/1713 відповідно до проекту формування території і встановлення меж відповідача-1 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_11 по НОМЕР_12, розташовані за межами населеного пункту міста Ірпінь та в межах Ірпінської міської ради.

Касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування судових актів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Фактично спір у даній справі виник між державою, в особі Київської обласної державної адміністрації, та Ірпінською міською радою щодо права розпоряджатися спірними земельними ділянками, що знаходяться за офіційно визначеними межами міста Ірпеня, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом; вимога визнати недійсними державні акти та витребувати земельні ділянки із незаконного володіння ТОВ "БГМ ЛТД" виникла з підстав незаконного вибуття останніх з державної власності внаслідок того, що Ірпінська міська рада не мала права розпоряджатися ними, як такими, що знаходиться за межами населеного пункту.

Відповідно до ст.19 Конституції України та ст.4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 за №7-рп/2009 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.122 ЗК України встановлено, що сільські ради передають земельні ділянки у власність чи у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок та інші.

Пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Ірпінською міською радою спірних рішень) було визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Касаційна інстанція вважає помилковими доводи прокурора та висновки попередніх судових інстанцій про належність спірних земельних ділянок на момент прийняття Ірпінською міською радою спірних рішень до земель державної власності, оскільки відповідно до положень Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" розмежування земель державної та комунальної власності полягало лише у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" було скасовано Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", внаслідок чого лише з 01.01.2013 вважаються розмежованими землі відповідно до положень статей 83 і 84 ЗК України.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. "б" ч.1 ст.81 ЗК України).

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі придбання за договором купівлі-продажу (п. "а" ч.1 ст.82 ЗК України).

Відповідно до ч.1, п."а" ч.2 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст.84 ЗК України).

Тобто з 01.01.2013 спірні земельні ділянки законодавчо віднесені до земель приватної власності.

Касаційна інстанція також враховує таке.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява №29979/04):

- Суд вважає, що право заявника використовувати земельну ділянку, яке ґрунтувалось на рішенні органу місцевого самоврядування, становило "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу (див., mutatis mutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", заява N 44277/98, пункти 32 - 35) (п.65);

- дія, яка фактично анулювала юридичну підставу, на якій виникло первісне право заявника на землю, становить втручання в зазначене право. У будь-якому випадку, в контексті цієї справи застосовуються ті самі принципи, незалежно від того, чи становило відповідне втручання "позбавлення власності", чи ні. Зокрема, щоб відповідати Конвенції, цей захід повинен бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника (див., серед багатьох інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", п. 36) (п.68);

- Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п.128, та "Беєлер проти Італії", п.119) (п.70);

- принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII) (п.71).

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.16 ЦК України).

Прокурором фактично пред'явлено позов не в інтересах громади Київської області, яка може уособлювати державу, а в інтересах органу розпорядження нерозмежованими на час ухвалення спірних рішень земельними ділянками, які знаходились за офіційними межами міста Ірпеня, хоча фактично обліковувались і обліковуються станом на 01.01.2013 у населеному пункті: мають адресу міста Ірпеня; при цьому прокурором жодним чином не обґрунтовано як порушення порядку розпорядження нерозмежованою на час ухвалення спірного рішення земельною ділянкою порушило інтереси держави в особі позивача, а також не зазначено чи можуть передані земельні ділянки відповідно до закону використовуватися з метою, зазначеною в спірних рішеннях, та як буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельних ділянок в разі задоволення позовних вимог. Разом із тим позов пред'явлено в порушення прав тих членів громади - відповідача-2, третіх осіб, які сподівались на легітимність добросовісних дій державного органу та не порушували положень законодавства, позаяк з матеріалів справи такого не вбачається.

Враховуючи, що у разі задоволення даного позову в частині скасування рішення органу місцевого самоврядування відбудеться втручання в майнові права відповідача-2 та третіх осіб, оскільки буде анульовано юридичну підставу, на якій виникло їх майнове право власності на спірну земельну ділянку, а в частині визнання недійсним державного акта та зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку відбудеться непропорційне втручання в ці майнові права та в майнові права власників квартир будинку, який відбудовано та введено в експлуатацію на спірній земельній ділянці, як пояснив в судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача-2, в задоволенні первісного позову відмовлено цілком правомірно.

Відтак, рішення попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні первісного позову підлягають залишенню без змін, втім з інших підстав.

В частині відмови в позові ТОВ "БГМ ЛТД" рішення не оскаржено.

Оскільки суд касаційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність заявленого первісного позову по суті його вимог, доводи касаційної скарги про неправомірне застосування судами наслідків спливу строків позовної давності не приймаються колегією суддів, оскільки не впливають на висновок про відмову в задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 911/2351/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

І.Ходаківська