Ухвала суду № 62329082, 25.10.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Лисака І.Н., Половінкіна Н. Ю.,

секретар Окармус О. М.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (далі - Департамент) до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів у вигляді житлової субсидії за апеляційною скаргою Департаменту на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2016 року,

встановила:

У лютому 2016 року Департамент звернув до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів у вигляді житлової субсидії.

Позивач зазначав, що 9 серпня 2010 року ОСОБА_3, звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Чернівці ради (далі Управління) із заявою про призначення йому державної соціальної допомоги - субсидії для відшкодування витрат на оплату житлових - комунальних послуг (далі - субсидія).

Згідно з рішеннями Управління відповідачу було призначено субсидію на загальну суму 6436 грн 04 коп. на часткове відшкодування витрат з оплати за житлово-комунальні послуги, що отримувалися за його місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.

У 2013 році Управлінням було виявлено розбіжність у деклараціях про доходи, які подавалися відповідачем, недостовірність поданої ним інформації, зокрема на момент звернення до Управління за отриманням субсидії заявник мав у своєму володінні також інше жиле приміщення - житловий будинок із належними до нього будівлями та спорудами по вул. Болотиста, 33 у с. Боднарівка Гусятинського району Тернопільської області.

Відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 848 (далі - Положення), наявність указаного іншого житла унеможливлювало отримання зазначеної субсидії.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його 6436 грн 04 коп. надміру виплачених коштів у вигляді житлової субсидії.

Рішенням Шевченківського районного суду Чернівецької області від 05 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, необхідності дотримання принципу справедливості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

У справі встановлено, що відповідач впродовж 2010-2013 років отримував грошову субсидію на часткове відшкодування витрат з оплати за житлово-комунальні послуги, що отримувалися за його місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.

Це визнається сторонами.

Сукупний розмір субсидії становив 6436 грн 04 коп., у т.ч.1053 грн 52 коп. за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року, 914 грн 34 коп. з лютого по серпень 2011 року, 1373 грн 60 коп. з серпня 2011 року по січень 2012 року, 1052 грн 25 коп. з лютого по липень 2012 року, 1255 грн 32 коп. з серпня 2012 року по січень 2013 року, 612 грн 31 коп. з лютого по липень 2013 року, 174 грн 70 коп. з серпня по вересень 2013 року.

Це стверджується розрахунками, дослідженими в суді апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 3 п. 5 Положення у редакції на час виникнення спірних відносин, уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла у субсидія не призначається, якщо державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які зареєстровані разом з ним у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні (користуванні) чи володінні (користуванні) дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких у сумі перевищує встановлені у пункті 4 цього Положення норми володіння чи користування загальною площею житла.

Відповідно до абзацу другого п. 20 Положення у редакції станом на час призначення відповідачу субсидії надання раніше призначеної субсидії припиняється якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію і визначення її розміру, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця, в якому виявлено порушення.

Абзацом восьмим п. 20 Положення у відповідній редакції передбачено, що сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про набуття права власності на житло (житлове приміщення) іншою особою, яка не була в ньому зареєстрована, повертається ним за вимогою органу, що призначив субсидію.

На підставі указаних норм позивачем предявлено позов з посиланням на те, що на час отримання субсидії відповідач мав більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких у сумі перевищує встановлені у Положенням норми володіння чи користування загальною площею житла.

У справі встановлено, що крім наявності квартири за місцем проживання відповідач має на праві власності житловий будинок по вул. Болотиста, 33 у с. Боднарівка Гусятинського району Тернопільської області, що стверджено наявними у справі доказами.

Водночас у справі встановлено, що вказаний житловий будинок на час отримання відповідачем субсидії є непридатним для проживання, у ньому ніхто не проживає, не зареєстрований.

Це випливає зі змісту довідки Суходільської сільської ради Турійського району Гусятинського району Тернопільської області від 11 лютого 2014 року №30 (а.с.10), акту від 10 січня 2014 року обстеження матеріально побутових умов сім'ї ОСОБА_3 (а.с.92).

Згідно зі ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Наявність у відповідача на праві приватної власності житлового будинку не покращувало його майнового стану в період отримання субсидій, оскільки, зважаючи на аварійність будинку та непридатність його для проживання, відповідач був позбавлений доходу від даного будинку.

Отже, незазначення при оформленні субсидії відповідачем наявності у нього на праві власності житлового будинку було не навмисним, а повязувалося з фактичною непридатністю будинку для проживання.

Відповідно до п. 5-1 Положення у відповідній редакції, виходячи з конкретних обставин, що склалися, на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій органи праці та соціального захисту населення можуть призначати субсидії, як виняток, у разі наявності умов, зазначених у пункті 5 цього Положення. Рішення про призначення (непризначення) субсидії в таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Форма акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї затверджується Мінсоцполітики.

У справі встановлено, що зважаючи на непридатний для проживання стан житлового будинку, що належить відповідачу, позивачем 24 січня 2014 році було на підставі п. 5-1 Положення призначену субсидію, що визнається сторонами.

Цим рішенням позивач погодився з тим, що наявний на праві власності в ОСОБА_3 житловий будинок є непридатним для проживання і його не слід враховувати як підставі для непризначення відповідачу субсидії.

Отже, за фактичним станом наявності у відповідача лише одного придатного для проживання житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 він мав право на отримання субсидії і впродовж 2010-2013 років.

Враховуючи наведене, необхідності додержання принципу справедливості розгляду справ, рішення суду першої інстанції про відмову у позові є по суті правильним.

Відповідно доводи апеляційної скарги, які зводяться до викладу обставин призначення відповідачу субсидії, наявності у нього на праві власності житловго будинку, який ним не було задекларовано, не дають підстав для скасування обґрунтованого рішення.

Апелянт посилається на норми Порядку обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189.

Проте указаний Порядок стосується обстеження жилих будинків державного і громадського житлового фонду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення.

Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обовязок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідач у справі мав щонайменше «законні сподівання» на отримання субсидії навіть за наявності у нього іншого непридатного для проживання житла, і це сподівання за практикою Європейського суду з прав людини може вважатися «майном» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Тому рішення суду першої інстанції ухвалено з урахуванням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики її застосування Європейським судом з прав людини.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І.Н. Лисак

ОСОБА_4