Ухвала суду № 62328555, 25.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/3969/16 Головуючий 1-ї інстанції - Семіряд І.В.

Справа №638/11333/15 Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Бездітка В.М.,

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ДельтаБанк» (надалі - ПАТ «ДельтаБанк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 158 372,75грн. за кредитним договором №ФЛ-110808-001КЛ від 11.08.2008року (далі - кредитний договір), яка складається: 912 061,13грн. - тіло кредиту, 195 295,14грн. - відсотки, 47 671,12грн. - пеня, 88,88грн. - сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу, 3 256,47грн. - сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по процентам, звернути стягнення на предмет іпотеки - на квартиру №376 у будинку №76, розташованого по проспекту Перемоги в м. Харкові, разом з усіма її приналежностями та поліпшеннями, які можуть виникнути в результаті переобладнання/перепланування, реконструкції та/або добудови квартири в майбутньому протягом дії Іпотечного договору та визнати за ними право власності на зазначену квартиру. Вирішити питання про судові витрати.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 11 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Астра Банк» (надалі - ВАТ «Астра Банк, правонаступником якого є - ПАТ «Астра Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ФЛ-110808-001КЛ, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 77 000,00дол. США зі сплатою 13,5% (відсотків) річних за користування кредитом строком до 11.08.2023року. З метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором, 11.08.2008року між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №ФЛ-110808-001КЛ/І (надалі - договір іпотеки), згідно умов якого остання передала у іпотеку ВАТ «Астра Банк» нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу, посвідченого 17.10.2000року приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.А. за реєстровим №6548. Квартира передається разом з усіма її приналежностями та поліпшеннями, які можуть виникнути в результаті переобладнання/перепланування, реконструкції та/або добудови квартири в майбутньому протягом дії Іпотечного договору. 02.12.2013року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Астра Банк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами. ВАТ «Астра Банк» виконав взяті на себе зобов'язання, надавши позивальнику кредит у вищеназваному розмірі на визначений строк, проте останній взяті на себе зобов'язання виконував не належним чином, у зв'язку з чим виникла вищевказана заборгованість, в рахунок якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

В судове засідання суду першої інстанції представник позивача ПАТ «ДельтаБанк» не з'явився, в позовній заяві просив справу розглядати за його відсутністю, не заперечував проти винесення судом заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «ДельтаБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ДельтаБанк» просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на не відповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного й обгрунтованого висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» право власності на нерухоме майно - спірну квартиру, оскільки таке звернення, відповідно до умов іпотечного договору, проводиться за згодою сторін в позасудовому порядку.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст.39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Так, судовим розглядом встановлено, що 11 серпня 2008 року між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ФЛ-110808-001КЛ, згідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 77 000,00дол. США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом строком до 11.08.2023року.

У забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе грошових зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 11.08.2008року між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №ФЛ-110808-001КЛ/І (надалі - договір іпотеки), згідно умов якого остання передала в іпотеку ВАТ «Астра Банк» нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, і належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.10.2000року приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.А. за реєстровим №6548.

ВАТ «Астра Банк» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит у визначеному розмірі.

Згідно ст.1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора у цих зобов'язаннях, та в результаті передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до положень ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в тому ж обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Отже, позивач набув статус нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків нового кредитора.

Позичальник ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 05.06.2015року за ним виникла заборгованість в сумі 1 158 372,75грн., яка складається: 912 061,13грн. - тіло кредиту, 195 295,14грн. - відсотки, 47 671,12грн. - пеня, 88,88грн. - сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу, 3 256,47грн. - сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по процентам.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання. Згідно ч.1 цієї статті зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Згідно ст.572 ЦК України, ст.ст. 1, 33 Закону України «Про іпотеку» в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Частиною 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як визначено ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За умовами п. 5.9. договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступник засобів:

-за згодою сторін договору;

-за виконавчим написом нотаріуса;

-за рішенням суду;

-за вибором іпотекодержателя може бути здійснене в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, у тому числі на біржі, в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

12.06.2015р. Банком відповідно до вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» на адресу відповідачів направлялася письмова вимога, в якій їм було запропоновано погасити заборгованість за кредитним договором, а також попереджено, що у випадку невиконання вимоги у тридцятиденний строк з моменту її отримання, позивачем будуть застосовані заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Розглядаючи справу по суті заявлених вимог, суд обґрунтовано виходив з того, що оскільки договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя укладено не було, а в самому договорі іпотеки зазначено лише загальне правило про таку можливість, тому були відсутні підстави для перереєстрації на підставі рішення суду права власності на предмет іпотеки за Банком.

За змістом вищеназваних умов договору іпотеки, задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при виникненні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачив би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, у рахунок виконання основного зобов'язання (ст.37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

У пункті 39 цієї постанови також роз'яснено, що з урахуванням положень ч.3ст.33, ст.36, ч.1ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Вирішуючи спір, суд повно, всебічно і об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно визначив закон, що регулює дані правовідносини,та всім зібраним доказам надав належну правову оцінку, через що підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» - відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -