Постанова № 62328456, 20.10.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/12108/16-а

Провадження № 2-а/643/452/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016 року Суддя Московського районного суду м.Харкова Єрмак Н.В. , розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФУ в Московському районі м.Харкова про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог зазначила, що перебуває на обліку в УПФУ Московського району м.Харкова й отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи з загального захворювання, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач працює на посаді секретаря судових засідань, яка, відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про державну службу» відноситься до посади державного службовця. Також їй, як інваліду ІІІ групи, з 30 листопада 2000 року, призначено пенсію на підставі Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування», яка виплачувалася з дня призначення і до 31 березня 2015 року, коли була припинена така виплата. З приводу припинення виплати пенсії, вона зверталася до Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова де їй повідомили, що працюючим державним службовцям пенсія перестала виплачуватись у зв'язку із прийняттям відповідного закону. Вона вважає, що зупинення виплати їй пенсії є неправомірним, з наступних підстав. Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в редакції, яка чинна з 01 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, призначені пенсії не виплачувалися, крім деяких осіб. Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Оскільки до 01 червня 2015 року такий закон не був прийнятий, то з 01 червня 2015 року посада, на якій вона працює, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим, передбачені ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати пенсії відпали, а тому, починаючи з 01 червня 2015 року, відсутні перешкоди для виплати їй пенсії.

Представник відповідача - УПФУ в Московському районі м.Харкова надав заперечення проти позову в якому зазначив, що на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ОСОБА_1 з 01.04.2015 року було припинено виплату пенсії, як працюючій на посаді державного службовця.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року внесено зміни до ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме у частині першій статті 47 абзац другий і третій викладені в наступній редакції: «Тимчасово у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються». Вказана норма не скасована, не визнана у встановленому порядку неконституційною, отже підлягає обов'язковому виконанню.

Також відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з позовної заяви, позивач у квітні 2015 року дізналася про припинення виплати їй пенсії, проте звернулася до суду аж у жовтні 2016 року, тобто з пропущенням строку звернення до адміністративного строку, тим самим втратила право на звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.02.2002 року і по даний час, працює на посаді секретаря судових засідань, яка відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про державну службу», відноситься до посад державного службовця.

Також судом встановлено, що позивач, починаючи з 30 листопада 2000 року, одержувала пенсію, як інвалід ІІІ групи загального захворювання, призначену, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».

01 квітня 2015 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а також враховуючи, що позивач ОСОБА_1 працює на державній службі, їй було припинено виплату пенсії.

В травні 2015 року, ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова із заявою про поновлення виплати їй пенсії з 01 квітня 2015 року.

Листом за №12078/30-02/1 від 22.05.2015 року, відповідач надіслав позивачу відповідь, в якій повідомив про відсутність підстав для поновлення їй виплати пенсії.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли, встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний, для призначення відповідного виду пенсії, страховий стаж. Ч.2 ст.30 цього Закону визначено, що пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування і після припинення роботи.

Станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим, відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2015 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу».

Оскільки, до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з цієї дати норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначалися відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з 01 червня 2015 року, на позивача не поширюються, встановлені ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» обмеження, щодо виплати пенсії, оскільки з 01 червня 2015 року, робота на займаній позивачем посаді, не дає права на призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу». Тому, з 01 червня 2015 року, відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

Даний висновок щодо правового застосування вищезазначених законодавчих норм відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 26 серпня 2015 року, (адміністративна справа №202/4641/15-а).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при розгляді справи доведено, що відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено по відношенню до позивача ОСОБА_1 протиправну бездіяльність, яка виявилася у нездійсненні позивачу відповідних виплат, починаючи з 01 червня 2015 року, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Керуючись ст.ст.4, 7, 14, 86, 158-160, 162, 167 КАС України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної як інваліду ІІІ групи загального захворювання згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 червня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова на користь держави судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена повністю або частково протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення з одночасним надсиланням особою, яка подає апеляційну скаргу, її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у строки та порядку, встановленими ст. 254 КАС України.

Суддя Єрмак Н.В.