Ухвала суду № 62328324, 25.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5545/16 Головуючий 1 інстанції: Цвіра Д.М.

Справа № 638/15647/15-ц Доповідач: Коровін С.Г.

Категорія: захист прав споживачів

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого - Коровіна С.Г.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

при секретарі - Личак А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним та стягнення понесених витрат, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним та стягнення понесених витрат.

В обґрунтування позову зазначав, що 13.08.2015 року з відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 000311, відповідно до якого позивач мав би отримати автомобіль. Однак, вважає його недійсним, оскільки умови договору є несправедливими, оскільки встановлює жорстку відповідальність за порушення умов договору лише його, усуває відповідальність відповідача, не дає право дострокового розірвання договору, відсутня ліцензія. Зазначені обставини є істотними, оскільки, якби позивач володів цією інформацією, то не вступив у правовідносини з відповідачем. Тому просив визнати його недійсним та повернути сплачені кошти в розмірі 78 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити та надала пояснення аналогічні позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про поважні причини неявки не повідомив, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову, оскільки він є безпідставними та необґрунтованими.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним та стягнення понесених витрат - задоволено.

Визнано договір № 000311 фінансового лізингу від 13.08.2015 р., укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (з додатками), недійсним.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія» «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_1 понесені витрати у розмірі 78 000,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року залишено без задоволення заяву представника ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не в повній мірі досліджені всі обставини справи, не враховані докази надані позивачем у суді першої інстанції, внаслідок чого рішення ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» мала право надавати зазначені послуги і суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки. За таких обставин колегія суддів вважає у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України справу можливо розглянути у відсутність відповідача.

Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши обставини справи колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.08.2015 року між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 000311, відповідно до якого позивач мав би отримати автомобіль. Позивач вважав його недійсним, оскільки умови договору є несправедливими, ці умови встановлює жорстку відповідальність за порушення умов договору лише його, усуває відповідальність відповідача, не дає право дострокового розірвання договору, відсутня ліцензія. Зазначені обставини є істотними, оскільки якби позивач володів цією інформацією, то не вступив у правовідносини з відповідачем. Тому просить визнати його недійсним та повернути сплачені кошти в розмірі 78 000 грн.

Відповідно до зазначеного договору відповідач придбає у свою власність транспортний засіб і надає його позивачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах договору.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне поняття договору лізингу міститься і у ст. Закону України «Про фінансовий лізинг».

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Згідно приписів ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 вказаного Закону, фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. (п.5 ч.1 ст. 1 Закону )

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. (ч.1 ст. 5 Закону )

Фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України. (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону)

Таким чином, діючим законодавством передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи.

Відповідно до чстин 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно п. 3 ч.1ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідно до спеціальних законів господарська діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що господарською діяльністю в розумінні зазначеного Закону є будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Органом, що здійснює видачу ліцензій для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. (п.4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»)

Здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. (ч. 2 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що послуги з фінансового лізингу ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» мало право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідних ліцензій

Судом першої інстанції встановлено, що на час укладення між сторонами оспорюваного договору лізингу, 13.08.2015 року ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» не мала відповідної ліцензії і відповідно не мала права укладати з позивачем договір лізингу.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відсутність у відповідача статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу робило неможливим виконання умов договору фінансового лізингу з боку ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним у відповідності до приписів ч. 1ст. 227 ЦК України.

Згідно приписів ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частина 1ст. 229 ЦК України передбачено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Пунктом 20 цієї ж Постанови передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суд першої дійшов правильного висновку, що мало місце умисне замовчування представником відповідача відсутності у товариства статусу фінансової установи та відсутності ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, у зв'язку з чим ввело позивача в оману щодо прав ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на укладання договору фінансового лізингу.

Зазначені обставини є істотними, оскільки якби позивач володів цією інформацією, то не вступив у правовідносини з відповідачем ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»

Судом першої інстанції правильно зазначено, що предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави вважати, що предмет лізингу Honda Accord є індивідуально визначеною річчю, оскільки в договорі відсутні ознаки, які можуть бути властиві тільки йому, зокрема рік випуску, колір, номер кузова, шасі, та інше, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесною є підприємницька практика якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 даної статті передбачено, що правочини, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім того, відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, визнав договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, недійсним та стягнув на користь позивача передані відповідачу кошти і судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -