Рішення № 62328047, 25.10.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

справа № 2\638\1798\2016

638\7282\15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року Дзержинський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді: Штих Т.В.

секретаря: Чаленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

16.04.2016 ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з батьком. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що з кінця 2011 року по 2013 рік він перебував у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька - ОСОБА_3, яка з народження проживає разом із матір'ю. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 позбавляє позивача можливості приймати участь у вихованні доньки, переховує її від батька та не може забезпечити комфортних умов для мешкання та розвитку ОСОБА_3, позивач просить визначити місце проживання дитини разом з ним.

Відповідач звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 займається вихованням та розвитком дитини, а ОСОБА_1 лише надавав матеріальну допомогу.

В судовому засіданні позивач та його представник за первинним позовом позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Відповідач по первинному позову у судове засідання не з'явилась, про час та дату судового розгляду повідомлялась належним чином. Від відповідачки по первинному позову надійшла заява, де вона просить розглядати справу за її відсутності, заперечує проти первинного позову та просить задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представник відповідача за зустрічним позовом наполягала на задоволенні зустрічного позову, проти задоволення первісного позову заперечувала.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду надано висновок про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю та заяву з проханням розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників судового процесу, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 11.09.2012.

Сторони ніколи не перебували у шлюбі та не вели спільне господарство, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ними.

У відповідності до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради надало до суду висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 від 17.08.2015 №445, яким рекомендовано визначити місце проживання дитини разом із матір'ю.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування ґрунтується на обставинах, встановлених виключно Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.

Згідно положень ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради встановлено, що на момент розгляду питання щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 була працевлаштована у ТОВ НВБФ «Зв'язокбуд-інвест» та з листопада 2012 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Даний факт підтверджується довідкою від 25.05.2015 №30, яка міститься в матеріалах справи. Встановлені обставини знайшли своє відображення у висновку органу опіки та піклування. Таким чином, на момент формування висновку ОСОБА_2 не мала власного самостійного доходу, що унеможливлює визначення місця проживання малолітньої дитини з відповідачем.

Також Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради встановлено, що в квартирах обох батьків створено належні умови для проживання та розвитку дитини. Окрім того, встановлено, що як позивач, так і відповідач приймають участь у житті та вихованні дитини.

Рекомендуючи визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю, орган опіки та піклування керувався принципом 6 Міжнародної декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН, згідно положень якого малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

При цьому, органом опіки та піклування неправильно розтлумачено даний принцип, адже ним не встановлюється жодних переваг матері над батьком під час розгляду питання про вирішення місця проживання дитини.

Відповідно до преамбули Міжнародної декларації прав дитини положення останньої носять рекомендаційний характер для держав-учасниць ООН у сфері формування національного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Таким чином, національне законодавство України встановлює рівні права та обов'язки батьків щодо дитини.

Застосовуючи до правовідносин положення принципу 6 Міжнародної декларації прав дитини, слід розуміти, що під розлученням дитини з матір'ю в контексті даної норми мається на увазі те, що мати та дитина втратять можливість вільного та безперешкодного доступу один до одного (наприклад: депортація, надання матері права в'їзду до країни без права ввезення дитини тощо). При цьому, не можна ототожнювати розлучення матері з дитиною з визначенням місця проживання дитини разом з батьком, адже в останньому випадку матір фактично матиме можливість безперешкодно реалізовувати свої батьківські права та обов'язки відносно дитини.

Більше того, ОСОБА_1 під час допиту як свідок гарантував, що у випадку визначення місця проживання дитини разом із батьком, позивач створить всі умови для того, щоб ОСОБА_2 мала реальну можливість у будь-який час бачити доньку, проводити з нею спільне дозвілля, приймати участь у її вихованні та житті.

Аналогічні твердження містяться у мирових угодах, які ОСОБА_1 пропонував укласти відповідачу. Так, відповідно до п. 3, 4 мирової угоди від 06.08.2015 та п. 5, 6 мирової угоди від 18.02.2016 матір матиме безперешкодний та необмежений у часі доступ до дитини за місцем її проживання, що включає, поміж іншого, необмежене відвідування дитини, спільне проводження часу та спілкування з нею тощо. Сторони погодили, що матір матиме право на спілкування з дитиною не за місцем її проживання і без присутності батька до чотирьох днів на тиждень, у період з понеділка по четвер, що включає можливість забирання дитини з місця її проживання.

Суд приймає до уваги те, що відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.07.2015 №13 за результатами розгляду наданих документів та пояснень батьків дитини Комісією ухвалено рішення визначити місце проживання ОСОБА_3 разом із батьком. Після оголошення рішення Комісією ухвалено перенести розгляд питання щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 З витягу з протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.2015 №15 вбачається, що Комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання дитини разом із матір'ю.

Відповідно до постанови прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Ширіним С.М. від 29.07.2016 допитані у якості свідків члени Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради підтвердили, що в порушення п. 8.12 Регламенту Комісії розгляд питання про встановлення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 переносився більше 2 разів, а 14.07.2015 рішення про перенос розгляду загаданого питання в порушення п. 10.1.5 Регламенту було прийнято одноособово Головою Комісії Горбуновою-Рубан С.О. Також свідки повідомили, що ОСОБА_1 14.07.2015 не заявляв клопотань про перенесення розгляду, оскільки Комісією було визначено місце проживання ОСОБА_3 з батьком. Вивченням зібраних під час досудового слідства доказів підтверджено внесення недостовірних даних до протоколу засідання Комісії, що призвело до ухвалення Комісією двох протилежних по суті рішень 14.07.2015 та 12.08.2015.

При цьому, орган опіки та піклування у своєму висновку про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 разом із матір'ю посилається лише на ті відомості, які були викладені Комісією у протоколі засідання від 12.08.2016 №15, необґрунтовано ігноруючи рішення Комісії від 14.07.2015.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

З листа Уповноваженого Президента України з прав дитини від 16.11.2015 №32-04/1733 вбачається, що у даному випадку висновок про визначення місця проживання дитини повинен бути наданий виконавчим комітетом Харківської міської ради за підписом голови, а не його структурним підрозділом - Департаментом праці та соціальної політики.

У відповідності до абз. 3 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 №3 висновок органу опіки та піклування оформляється на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписується головою (заступником голови) та скріплюється печаткою.

Наданий органом опіки та піклування висновок про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 підписано начальником Управління служб у справах дітей, що не відповідає цитованим вище вимогам закону.

Таким чином на момент складення та надання висновку органу опіки та піклування ОСОБА_2 не мала самостійного доходу, висновок ґрунтується виключно на дослідженнях, здійснених Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради з порушенням встановленої процедури, висновок підписано не уповноваженою особою. Окрім того, враховуючи рівність умов проживання для дитини у обох батьків, а також їх однакову участь у житті та вихованні доньки, незважаючи на перевагу батька у наявності самостійного стабільного доходу, орган опіки та піклування керуючись лише принципом 6 Міжнародної декларації прав дитини рекомендував визначити місце проживання дитини разом із матір'ю.

На підставі викладених обставин, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування у зв'язку з його необґрунтованістю, суперечливістю та невідповідністю інтересам дитини.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 з дня народження постійно проживала разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1. У вересні 2015 року ОСОБА_2 разом із донькою переїхала на постійне місце проживання до міста Києва, про що свідчить лист від 10.09.2016 за підписом відповідача.

З довідки від 19.11.2015 №189/7/57-1, виданої ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», вбачається, що ОСОБА_1 з народження дитини до березня 2015 року регулярно надавав грошові кошти на утримання доньки на загальну суму 302 150,00 гривень. Таким чином, позивач постійно матеріально забезпечував дитину, що не заперечується з боку відповідача.

Представник ОСОБА_2 неодноразово зазначала, що ОСОБА_1 припинив надавати матеріальну допомогу на утримання дитини з березня 2015 року. Дані твердження спростовуються довідкою від 24.05.2016 №115/7/57-1, виданою ПАТ «Сбербанк», з якої вбачається, що час на депозитному рахунку НОМЕР_2, відкритому на ім'я ОСОБА_3 у ПАТ «Сбербанк», зберігаються грошові кошти у сумі 50 000 гривень, які призначені саме для задоволення потреб дитини. Позивач в судовому засіданні пояснив, що тимчасове припинення перерахування грошових коштів безпосередньо на розрахунковий рахунок відповідача обумовлене тим, що остання виїхала на постійне місце проживання до іншого регіону України, а тому позивач не має можливості контролювати цільове витрачання цих грошових коштів. Окрім того, в матеріалах справи наявні листи за підписом позивача та поштові документи, які підтверджують їх направлення за адресою відповідача, з яких вбачається, що ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_2 визначити спосіб звітування з боку останньої за витрачання коштів на задоволення потреб дитини. Проте, згадані листи були проігноровані з боку відповідача.

Також відповідачем по первинному позову надано рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.10.2015, яким з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27.04.2016, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 повернуто заявнику, та виконавчий лист, виданий для виконання вищезазначеного рішення суду.

З боку позивача по первинному позову надано ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05.10.2016, відповідно до якої у справі про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відкрито апеляційне провадження. Таким чином, станом на 25.10.2016 розгляд справи про стягнення аліментів триває, рішення не ухвалене.

Твердження ОСОБА_2 стосовно того, що ОСОБА_1 фактично не займався вихованням дитини спростовуються світлинами, які були долучені до матеріалів справи з боку позивача, з яких вбачається, що ОСОБА_1 забирав доньку з пологового будинку, був присутній на хрещенні дитини, під час святкування Нового року, проводив з донькою дозвілля протягом її життя. Надані позивачем світлини свідчать про те, що останній завжди приймає участь у житті доньки.

Той факт, що ОСОБА_1 цікавиться життям дитини та бажає приймати участь у її вихованні також підтверджується тим, що позивач постійно направляє за адресами відповідача листи з пропозиціями визначити дошкільний навчальний заклад для доньки, з проханням надати йому, як батьку, можливість провести спільне дозвілля та відпочинок з дитиною.

Окрім того, під час розгляду справи ОСОБА_1 двічі пропонував ОСОБА_2 укласти мирову угоду, виконання умов яких на думку суду в повному обсязі відповідає інтересам дитини. Проте, відповідач відмовлялась від їх укладення.

З консультаційного висновку спеціаліста від 16.04.2015 вбачається, що між дитиною та батьком спостерігається надійний безпечний тип прихильності та довірчі відносини.

Незважаючи на те, що дитина постійно проживала з матір'ю, у квартирі позивача наявна окрема кімната для дитини, у якій створено належні умови для життя та розвитку останньої, що підтверджується відповідними фотографіями та актом обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї від 29.05.2015 №52. Більше того, з переписки у месенджері Viber вбачається, що батько оформив дизайн кімнати для ОСОБА_3 з урахуванням усіх побажань доньки.

Житлом ОСОБА_1 є трикімнатна квартира АДРЕСА_3, яка належить останньому на праві приватної власності, про що свідчить інформаційна довідка від 20.11.2015 №48038990. Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 має кредитні зобов'язання перед ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» у розмірі 200 000 гривень, внаслідок чого квартира позивача перебуває у заставі, спростовуються інформаційною довідкою від 20.11.2015 №48038990, з якої вбачається відсутність обтяжень даного об'єкта нерухомого майна, а також довідкою ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» від 09.06.2015 №99/7/57-1, з якої вбачається, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за кредитом в повному обсязі.

У власності ОСОБА_2 знаходиться трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 06.11.2014 та двокімнатна квартира АДРЕСА_2.

З огляду на довідку з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 26.05.2015 №358, видану КП «Жилкомсервіс», у квартирі, яка належить відповідачу та знаходиться у місті Харкові, проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Відповідно до довідки від 27.05.2016 №649, виданої Відділом реєстрації місця проживання Бучанської міської ради, починаючи з 27.05.2016 ОСОБА_2 прописана за адресою: АДРЕСА_2.

Окрім того, в матеріалах справи міститься договір про найм житлового приміщення від 11.09.2015, відповідно до якого ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_4.

Враховуючи наявність у власності ОСОБА_2 двох житлових приміщень та наявність у користуванні орендованої квартири, суд не може встановити де саме на даний час проживає відповідач з дитиною. З поштових документів, долучених до матеріалів справи ОСОБА_1 разом з листами, вбачається, що ОСОБА_2 не отримує кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_4. При цьому, відповідач надала до суду заяву від 05.04.2016, у якій просила всю кореспонденцію направляти на абонентську скриньку АДРЕСА_5. У зв'язку з викладеним, суду незрозуміло де дійсно проживає ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3

З акту обстеження умов проживання дитини від 22.09.2015, складеного спеціалістами служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, вбачається, що у житлі за адресою: АДРЕСА_4, облаштовано три кімнати з урахуванням віку, статі та потреб дитини.

Відповідно до акту оцінки потреб дитини та її сім'ї від 23.09.2015 №237, складеного спеціалістом Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дарницького району міста Києва, в помешканні за адресою: АДРЕСА_4 дотримуються санітарно-гігієнічних норм. При цьому, відсутні позитивні відмітки біля пунктів «має окреме ліжко», «облаштовано місце для гри дитини, навчальних занять», «помешкання безпечне для дитини», «небезпечні предмети, ліки зберігаються в недоступних місцях для дитини дошкільного віку», «територія навколо помешкання безпечна для дитини», що викликає у суду занепокоєння щодо належності умов проживання для дитини за місцем проживання матері.

Також в акті оцінки потреб дитини та її сім'ї від 23.09.2015 №237 зазначено, що наявні проблеми та обставини певною мірою порушують нормальну життєдіяльність дитини, однак не суттєво впливають на стан дитини та задоволення її потреб.

Тобто, Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дарницького району міста Києва встановлений факт порушення нормальної життєдіяльності дитини на момент проживання останньої разом із матір'ю.

Відповідно до листа директора Громадської організації «Острова» від 25.06.2015 №4/6 ОСОБА_3 з 24.02.2014 до 01.06.2015 року відвідувала заняття з музики, англійської мови, басейну тощо. Дитину на заняття приводила мати.

Відповідачем долучено до матеріалів справи договір про надання освітніх послуг від 21.09.2015 №А2109103, укладений між ТОВ «ЕД'ЮКЕЙШН ГРУП» та ОСОБА_2, як законним представником ОСОБА_3 Умови даного договору передбачають надання з боку виконавця освітніх послуг малолітній ОСОБА_3 два або три рази на тиждень з тривалістю занять від 30 до 60 хвилин. Проте, відповідачем не надано жодних доказів оплати послуг за даним договором, а також актів наданих послуг та будь-яких інших документів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 дійсно відвідувала навчальні заняття, передбачені даним договором.

З боку ОСОБА_2 також долучено до матеріалів справи договір про надання адміністративно-організаційних послуг №А2109103 від 21.09.2015, укладений між ФО-П ОСОБА_8 та ОСОБА_2, як законним представником ОСОБА_3 Умови даного договору передбачають надання з боку виконавця інформації про освітні програми, здійснення матеріального забезпечення освітнього процесу тощо. Тобто, послуги за даним договором повинні забезпечувати для ОСОБА_3 технічну можливість навчатись. ОСОБА_2 здійснювала оплату за цим договором тричі, про що свідчать квитанції від 21.09.2015, 05.10.2015 та 02.11.2015. Однак, суми оплати є меншими від вартості послуг, яка передбачена у п. 5.1 договору, а тому, враховуючи відсутність актів наданих послуг та будь-яких інших документів, суд має обґрунтовані сумніви щодо надання цих послуг взагалі.

Відповідачем по первинному позову долучено до матеріалів справи договір про організацію дозвілля та творчу співпрацю від 16.09.2015 №01/0915, укладений між ТОВ «ТРІХАУС» та ОСОБА_2, як законним представником ОСОБА_3 Відповідно до п. 1.1 ОСОБА_3 надаються послуги по засвоєнню навичок та розвитку її талантів на протязі двадцяти робочих днів з 09:00 до 13:00 щодня. У відповідності до п. 4.6 договору об'єм наданих послуг по організації дозвілля ОСОБА_3, послуг по засвоєнню навичок та розвитку талантів зазначається в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Відповідач долучила до матеріалів справи квитанції від 16.09.2015 №4439, від 20.10.2015 №4764, від 17.11.2015 №6049, від 14.01.2016 №164/16, які підтверджують оплату послуг за договором. При цьому, відповідачем не долучено акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на підтвердження фактичного отримання дитиною послуг за договором.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи договір про організацію дозвілля та творчу співпрацю від 15.02.2016 №01/0216, укладений між ТОВ «ТРІХАУС» та ОСОБА_2, як законним представником ОСОБА_3 Відповідно до п. 1.1 ОСОБА_3 надаються послуги по засвоєнню навичок та розвитку її талантів на протязі календарного місяця з 09:00 до 17:00 щодня. Відповідачем підтверджено оплату послуг за цим договором квитанціями від 21.03.2016 №896/16, від 25.03.2016 №961/16, від 29.04.2016 та від 30.05.2016. Проте, з боку ОСОБА_2 не надано акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на підтвердження фактичного отримання дитиною послуг за договором.

Суд приймає до уваги той факт, що ОСОБА_2 самостійно на власний розсуд обирала місце отримання малолітньою дитиною освітніх послуг, незважаючи на те, що 25.08.2015 ОСОБА_1 звертався до відповідача з пропозицією щодо визначення дошкільного навчального закладу для доньки, копія якої міститься в матеріалах справи.

В результаті аналізу вищевказаних договорів, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «ТРІХАУС», суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 щодня відвідує заняття у ТОВ «ТРІХАУС» з 09:00 до 17:00. При цьому, відповідачем не повідомлено чи являється дана юридична особа дошкільним навчальним закладом, чи отримує дитина освітні послуги, чи забезпечена ОСОБА_3 належним харчуванням під час перебування у ТОВ «ТРІХАУС», чи створені у даному закладі належні побутові та санітарні умови для дітей відповідного віку.

Варто зауважити, що позивач запропонував відповідачу влаштувати доньку саме в дошкільний навчальний заклад, однак ОСОБА_2 проігнорувала таку пропозицію і забезпечила дитині лише організацію дозвілля та програми із засвоєння навичок і розвитку талантів без освітнього процесу. Суд вважає, що таке одноосібне рішення матері таким, що не відповідає інтересам дитини.

З довідки від 28.05.2015 №411, виданої КЗ ОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка №4», вбачається, що доглядом ОСОБА_3 займались мати, батько та бабуся, а також той факт, що 17.04.2015 дитину було знято з обліку в поліклініці та на дату видачі довідки остання знаходилась у м. Києві.

Інформацію щодо взяття ОСОБА_3 на медичний облік у поліклініці за новим місцем проживання дитини з боку сторін до суду не надано.

Відповідачем долучено до матеріалів справи довідку від 12.11.2015, з якої вбачається, що ОСОБА_3 з 14.10.2015 перебуває під медичним наглядом МЦ «Радуга». На підтвердження отримання медичних послуг в МЦ «Радуга» з боку ОСОБА_2 надано дві квитанції від 15.10.2015, а також товарні чеки від 14.10.2015 та 12.11.2015. Однак, з цих документів неможливо встановити чи надавались медичні послуги саме ОСОБА_3 Також відповідачем долучено до матеріалів справи розрахунки оплати за послуги медичної допомоги від 09.04.2016 №К160409119, від 03.06.2016 №Г160603183, від 23.06.2016 №К160623110. Проте, ці документи не підтверджують факт здійснення оплати за надані послуги, а лише фіксують їх вартість. Окрім того, відповідачем долучено акти виконаних робіт від 08.04.2016 №ПШ000000164, від 11.04.2016 №ПШ000000166, від 12.04.2016 №ПШ000000167, від 28.05.2016 №ПШ000000217. Проте, вказані акти не містять підписів ОСОБА_2, а тому не можуть прийматись судом як належні докази отримання медичних послуг для ОСОБА_3 від МЦ «Радуга».

Також відповідачем долучено до матеріалів справи рахунок від 17.09.2015 №9510 для оплати стоматологічних послуг. Водночас, даний рахунок за своєю правовою природою не може підтверджувати факт надання, оплати та отримання цих послуг.

Суд має занепокоєння щодо належного забезпечення малолітньої дитини медичним обслуговуванням, адже в матеріалах справи відсутні відомості щодо перебування останньої на обліку в дитячій поліклініці, проведення необхідних щеплень та профілактичних медичних оглядів. Таким чином, дії ОСОБА_2, спрямовані на зняття дитини з медичного обліку, суперечать інтересам дитини.

Відповідно до довідки від 18.11.2015 ОСОБА_3 починаючи з 22.09.2015 відвідує заняття з дисципліни «Художня гімнастика» З квитанцій від 05.10.2015 №87254560, від 08.10.2015 №8861618, від 02.11.2015 №95696218, від 25.11.2015 №103131468, від 21.01.2016 №5238594, від 21.01.2016 №5238389, від 25.03.2016 №24778890 вбачається, що ОСОБА_2 здійснює благодійні внески у БО «Фонд розвитку спорту». Однак, дані квитанції не є підтвердженням оплати занять з художньої гімнастики.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи договір про надання спортивно-оздоровчих послуг від 25.11.2015 №ОСК5232 та квитанції, які підтверджують оплату послуг за даним договором, а також диплом, виданий на ім'я ОСОБА_3, що свідчить про відвідування ОСОБА_3 занять з плавання.

Відповідно до довідки від 05.11.2015 №017-0707, виданої виконавчим директором ТОВ «АСТОР І КО», ОСОБА_2 з 21.09.2015 працевлаштована у ТОВ «АСТОР І КО» на посаді юрисконсульта на умовах неповного робочого дня - 4 години та отримує посадовий оклад у розмірі 2 100,00 гривень. Дана довідка є єдиним підтвердженням отримання доходу відповідачем та його розміру.

При цьому, з боку відповідача долучено до матеріалів справи безліч чеків, квитанцій та інших розрахункових документів, з яких можливо встановити розмір повсякденних витрат ОСОБА_2 та їх цільове призначення. Судом встановлено, що ОСОБА_2 регулярно купує продукти харчування як для власного вжитку, так і для дитини, медикаменти та одяг.

Окрім того, відповідачем долучено до матеріалів справи чек від 11.09.2015 №3691 та квитанцію від 11.09.2015 №019536, з яких вбачається, що ОСОБА_2 здійснювала оплату за пальне для автомобіля. Суд вважає, що дані документи не стосуються обставин справи, а тому не приймає їх до уваги.

З наданих розрахункових документів вбачається, що ОСОБА_2 завжди витрачає великі суми грошових коштів, які значно перевищують розмір заробітної плати останньої. Також з виписки ПАТ КБ «Приват Банк» від 29.06.2016 №TLP9-L6OI-A60R-GJEM вбачається, що на розрахунковому рахунку відповідача майже завжди обліковуються значні суми грошових коштів до 23 000 гривень. Однак, відповідач не надала до суду жодних документів, які б підтверджували інші джерела доходу ОСОБА_2

Враховуючи те, що вимоги ст. 161 СК України передбачають обов'язкову наявність у батьків самостійного доходу, суд приймає до уваги лише заробітну плату відповідача як джерело доходу останньої.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України» станом на 25.10.2016 прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 1 228 гривень та для працездатний осіб - 1 450 гривень. Тобто, для мінімального забезпечення потреб відповідача та дитини ОСОБА_2 повинна мати дохід не менше ніж 2 678 гривень. Водночас, дохід відповідача за даними довідки з місця роботи становить 2 100 гривень, якого очевидно недостатньо навіть для мінімального забезпечення потреб ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно довідки від 08.04.2015 №53 ОСОБА_1 з 2011 року працевлаштований у Харківському державному університеті харчування і торгівлі. З довідки від 7.04.2015 №97 вбачається, що позивач працевлаштований за сумісництвом у ТОВ «Тайфун-2000» на посаді головного технологу проекту. З аналізу довідок від 09.04.2015 №90, №91, №92 середня заробітна плата позивача у Харківському державному університеті харчування і торгівлі становить близько 6 000 гривень. З огляду на довідки від 07.04.2015 №95, №96, №97 середня заробітна плата позивача у ТОВ «Тайфун-2000» складає 3 000 гривень. Окрім того, з вищезазначених довідок вбачається, що ОСОБА_1 отримує дивіденди в середньому розмірі близько 500 000 гривень на рік. Суд вважає дохід позивача стабільним та таким, що дозволяє в повному обсязі забезпечити задоволення всіх потреб дитини.

За клопотанням позивача в рамках справи було проведено судово-психологічну експертизу.

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи №3366 від 06.06.2016 основними індивідуально-психологічними особливостями ОСОБА_1 є: високий рівень інтелектуальних здібностей, висока соціальна нормативність поведінки (слідування моральним нормам і правилам, високі етичні стандарти), відповідальність, самокритичність та вимогливість до себе, емоційна стійкість, впевненість у собі та своїх силах, рішучість, вміння контролювати свої емоції та поведінку (розвинені вольові якості), обов'язковість, сталість у вподобаннях, ініціативність, відвертість, дипломатичність, помірна товариськість, готовність до співпраці, доброзичливість, сумлінність. У ОСОБА_1 відхилень у психологічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання не встановлено. У позивача не встановлено дисфункцій та відхилень у типі сімейного виховання.

Під час проведення обстеження експертом встановлено, що ОСОБА_1 дуже переживає та переймається за ОСОБА_3, з розпачем розказує, що він завжди прагнув дати дитині все, знає її характер, її вподобання, і йому дуже боляче, що зараз вона позбавлена можливості спілкуватись з батьком, з бабусею, дідусем, з сестрою.

Твердження відповідача щодо неврівноваженості та неадекватності позивача в повному обсязі спростовуються висновками експерта, зробленими під час обстеження ОСОБА_1

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи №3366 від 06.06.2016 ОСОБА_2 двічі викликалась судовим експертом для проведення експертизи. Однак, відповідач не з'явилась на обстеження, у зв'язку з чим експертом повідомлено про неможливість надання висновку стосовно ОСОБА_2

Згідно положень ч. 1 ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

ОСОБА_2 особисто була присутня лише на одному судовому засіданні, яке відбулось 28.05.2015. Не враховуючи попереднє судове засідання 21.05.2015, судове засідання, у якому відповідач приймала особисту участь, було першим у справі. В даному засіданні ОСОБА_2 було подано зустрічний позов, остання не надавала суду пояснень по суті справи.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 особисто не з'являлась до суду для надання пояснень та не з'явилась до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса для проходження обстеження для надання висновку судово-психологічної експертизи, суд приймає до уваги твердження позивача по первинному позову щодо неврівноваженості ОСОБА_2

В судовому засіданні у якості свідка був допитаний ОСОБА_11, який повідомив, що він знайомий з ОСОБА_2 приблизно десять років, що остання ніколи не працювала, проживала з різними чоловіками, які її матеріально забезпечували. Свідок розповів, що влітку 2012 року під час організації спільного відпочинку ОСОБА_2 почала без причини кричати та ображати ОСОБА_1, застосовуючи при цьому нецензурну лексику. Також свідок повідомив, що йому відома інформація про особисті стосунки ОСОБА_2 з громадянином ОСОБА_12 та ще одним чоловіком. Останні розповідали свідку, що ОСОБА_2 постійно влаштовує скандали та сварки, у тому числі в громадських місцях, вживає нецензурну лексику та постійно просить грошові кошти. ОСОБА_11 на питання чи вважає він ОСОБА_2 психічно врівноваженою людиною відповів негативно.

В судовому засіданні у якості свідка була допитана ОСОБА_13, яка повідомила, що ОСОБА_2 могла собі дозволити кричати та вживати нецензурну лексику у присутності ОСОБА_3 Свідок розповіла, що вона неодноразово спостерігала, як ОСОБА_2 безпідставно кричить та ображає ОСОБА_1 Більше того, свідок повідомила, що агресивна поведінка відповідача поширювалась не тільки на дитину та позивача, а й на інших родичів, а саме дідуся дитини (батька ОСОБА_1.), самої ОСОБА_13 та навіть власних батьків і сестри відповідача. Свідок постійно акцентувала увагу на тому, що коли вона бачила ОСОБА_3 дитина завжди була одягнена в старий одяг темних відтінків. При цьому ОСОБА_1 постійно надавав значні суми грошових коштів на утримання доньки, яких було цілком достатньо для регулярного оновлення гардеробу дитини.

В судовому засіданні у якості свідка був допитаний ОСОБА_1 Під час допиту позивач повідомив, що ОСОБА_2 не бажала дитини та мала намір зробити штучне переривання вагітності. ОСОБА_1 розповів, що він неодноразово пропонував ОСОБА_2 створити сім'ю та жити разом, проте остання завжди давала негативну відповідь. Під час стосунків сторін ОСОБА_2 постійно сварилась, пред'являла різного роду претензії. В свою чергу, ОСОБА_1 в повному обсязі матеріально забезпечував життя не тільки дитини, а й ОСОБА_2 Позивач практично кожного дня приїжджав за місцем проживання відповідача для відвідування доньки, але ОСОБА_2 часто не пускала його, що супроводжувалось криками і образами з боку останньої. Окрім періодичних обмежень у побаченнях батька з донькою, ОСОБА_2 попри попередню домовленість в новорічну ніч 31.12.2012 в грубій формі вигнала позивача, який прийшов за її місцем проживання з подарунками та ласощами, а також відповідач не надала можливість батьку привітати доньку з днем народження 27.08.2015. Під час допиту ОСОБА_1 повідомив про факти маніпулювання та вимагання грошових коштів з боку відповідача в обмін на побачення батька з дитиною. Позивач розповів, що ОСОБА_2 ніколи не працювала та постійно просила у нього грошові кошти. Відповідач періодично залишала доньку з бабусею або позивачем та виїжджала на відпочинок до інших регіонів України та навіть закордон.

Окрім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про підозру від 11.02.2016, яким ОСОБА_2 повідомлено, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а саме умисне завдання удару, який завдав фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 08.04.2016 кримінальне провадження стосовно підозрюваної ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від обвинувачення. При цьому в мотивувальній частині постанови зазначено, що ОСОБА_1 відмовляється від обвинувачення через необхідність врахування інтересів ОСОБА_3, її прав на батьківське виховання з боку обох батьків.

Враховуючи викладене, показання свідків, керуючись положеннями ст. 146 ЦПК України, суд визнає факт наявності у ОСОБА_2 певних відхилень у психічному розвитку.

З довідки від 28.05.2015 №89-26052015/63210 вбачається, що ОСОБА_2 станом на 28.05.2016 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, у розшуку не перебуває. З довідки від 26.06.2015 №611-22062015/63210 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 26.06.2016 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, у розшуку не перебуває.

З сертифікату про проходження профілактичного наркотичного огляду від 27.05.2015 вбачається, що у ОСОБА_2 ознак наркологічних захворювань не виявлено.

З сертифікату про проходження профілактичного наркотичного огляду від 07.04.2015 вбачається, що у ОСОБА_1 ознак наркологічних захворювань не виявлено.

Стосовно особи позивача по первинному позову, судом встановлено, що ОСОБА_1 є доктором технічних наук, професором кафедри технології харчування, Лауреатом державної премії України в галузі науки і техніки. За результатами досліджень ОСОБА_1 опубліковано більше 100 наукових праць. ОСОБА_1 увійшов до творчого колективу авторів роботи, яка здобула Державну премію України в галузі науки і техніки (Указ Президента України №329/2012 від 18.05.2012) на тему «Інноваційні технології виробництва харчової продукції нового покоління масового споживання». ОСОБА_1 є володарем Гранту Президента України для обдарованої молоді (Розпорядження Президента України від 16.12.2009 №263/2009-рп), володарем Диплому стипендіата в галузі науки імені Георгія Федоровича Проскури.

За сумлінну працю, активну громадську діяльність, вагомий особистий внесок у вирішення питань реалізації державної молодіжної політики та з нагоди Дня молоді ОСОБА_1 нагороджений Почесною грамотою Харківської обласної державної адміністрації (Розпорядження Харківської державної адміністрації №409 від 07.07.2012). За вагомий особистий внесок у реалізацію державної політики з питань сім'ї, дітей, жінок та молоді, активну громадську діяльність, професіоналізм, відданість справі та з нагоди Дня молоді ОСОБА_1 нагороджений Грамотою Харківської обласної ради (Розпорядження Харківської обласної ради №62-н від 03.07.2013) та Почесною грамотою Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради (Розпорядження № 37/18 від 11.11.2014) За активну громадську діяльність та допомогу соціально незабезпеченим верствам населення, ОСОБА_1 має безліч подяк від Спілки підприємців Харківської області, Асоціації спортивного танцю України, адміністрації Дергачівського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, відділу культури і туризму Дергачівської районної державної адміністрації тощо. ОСОБА_1 кілька років поспіль брав участь в організації та проведенні щорічних акцій «Анти - наркотик», «Життя без тютюну», «Анти - СНІД», «Збереження репродуктивного здоров'я молоді» тощо. На волонтерських засадах проводив лекції, тренінги, майстер-класи для пільгових категорій дітей та молоді (діти - сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; діти та молодь, які звільнились з місць позбавлення волі; молоді матері, які мали намір відмовитися від новонародженої дитини тощо) спрямовані на підготовку до самостійного життя, набуття навичок побутового самообслуговування та забезпечення здорового харчування.

Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 всіляко намагається приймати участь у житті доньки, незважаючи на те, що мати позбавила його такої можливості, виїхавши разом з дитиною на постійне місце проживання до міста Києва. Позивач постійно звертається до правоохоронних органів, органів прокуратури, народних депутатів з проханням захистити його батьківські права та посприяти встановленню місце перебування ОСОБА_3 та соціально-побутових умов її проживання.

У судових засіданнях ОСОБА_1 неодноразово надавав особисті пояснення, акцентуючи увагу на своєму відношенні до доньки, його участі у житті останньої.

ОСОБА_1 завжди наголошує на тому, що для нормального розвитку дитини необхідна участь у її вихованні обох батьків - як батька, так і матері, а тому у випадку визначення місця проживання ОСОБА_3 разом із ним - він гарантує безперешкодний доступ матері до дитини та необмежену участь ОСОБА_2 у вихованні доньки.

Суд звертає увагу на те, що під час допиту ОСОБА_1 він розповів про свої відносини з донькою, про своє відношення та любов до неї. Повідомляючи інформацію про ОСОБА_2 позивач постійно підсумовував як вказані обставини впливають на дитину. ОСОБА_1 розповів, що він постійно приймав участь у житті доньки, турбувався про належність побутових умов її проживання, забезпечення якісним та повноцінним харчуванням, створював всі умови для проведення відпочинку, дозвілля та освіти дитини.

У запереченнях же проти позову та зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 взагалі не згадує про своє ставлення до доньки, про їх стосунки, спільне дозвілля, виховання ОСОБА_3 з боку матері. При цьому, ОСОБА_2 постійно наголошує на особистих якостях ОСОБА_1, засуджує його відносини з іншими жінками, порівнює народження другої дитини з аморальною поведінкою, турбується про відсутність грошового забезпечення з боку ОСОБА_1

Відповідно до статті 161 СК України - якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність до дитини кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У відповідності до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Варто зазначити, що виїзд ОСОБА_3 разом із матір'ю в інший регіон України спричинив втрату контакту між батьком і донькою. При цьому, на думку суду ОСОБА_2 в своїх діях керується лише власними інтересами, нехтуючи при цьому інтересами та правами ОСОБА_3, у якої в місті Харкові проживають всі друзі та родичі. В результаті виїзду ОСОБА_3 на постійне місце проживання до міста Києва порушено право останньої на спілкування та контакт з батьком. Окрім того, невідповідність дій відповідача інтересам дитини вбачається також в контексті отримання дитиною дошкільної освіти, медичного обслуговування та належних побутових умов проживання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що доцільним є визначення місця проживання дитини разом із батьком, адже останній здатен в повному обсязі забезпечити ОСОБА_3 належне виховання, освіту, комфортні житлово-побутові умови, організацію дозвілля та матеріальне забезпечення всіх потреб. Визначення місця проживання дитини разом із батьком повністю відповідає інтересам дитини.

Враховуючи викладене, керуючись?ст.ст. 10, 57, 58, 60,61, 209, 213, 214 ЦПК України, ст.ст. 19, 161 СК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Судові витрати вважати сплаченими позивачами.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий судя Штих Т.В.