Ухвала суду № 62327806, 26.10.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Скочій Г.Д.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 428/8384/16-ц

Провадження № 22ц/782/814/16

УХВАЛА

Іменем України

26 жовтня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Луганської В.М., Фарятьєва С.О.

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК»

на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК», товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» про визнання недійсними кредитних договорів,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовомдо публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК», товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» про визнання недійсними кредитних договорів.

Крім того, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, що видані на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2015 року у цивільній справі № 757/4023/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованного обладнання» про стягнення заборгованості за кредитним договором № КЛ/13/02-35 від 27.02.2013 року; заборонити ПАТ «ТЕРРА БАНК» здійснювати заміну кредитора шляхом відступлення права вимоги, відчуження майнових та інших (немайнових) прав або у будь-який інший спосіб у зобов'язаннях, що виникли за кредитними договорами № КЛ/13/03-35 від 19.06.2013 року, № КЛ/13/02-35 від 27.02.2013 року та договорами застави № 3/13/02-35 від 19.06.2013 року, № 3/13/03-35 від 19.06.2013 року та № 3/13/01-35 від 27.02.2013 року.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2016 року заява позивача про забезпечення позову задоволена. Суд в забезпечення позовних вимог ОСОБА_2 зупинив стягнення на підставі виконавчих документів, що видані на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2015 року у цивільній справі № 757/4023/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованного обладнання» про стягнення заборгованості за кредитним договором № КЛ/13/02-35 від 27.02.2013 року; заборонив ПАТ «ТЕРРА БАНК» здійснювати заміну кредитора шляхом відступлення права вимоги, відчуження майнових та інших (немайнових) прав або у будь-який інший спосіб у зобов'язаннях, що виникли за кредитними договорами № КЛ/13/03-35 від 19.06.2013 року, № КЛ/13/02-35 від 27.02.2013 року та договорами застави № 3/13/02-35 від 19.06.2013 року, № 3/13/03-35 від 19.06.2013 року та № 3/13/01-35 від 27.02.2013 року.

Не погодившись з ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2016 року, публічне акціонерне товариство «ТЕРРА БАНК» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, при цьому в скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права.

Позивач та представник публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Представник позивача та представник товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов може забезпечуватися, як забороною вчиняти певні дії, так і зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з роз'ясненнями наданими у п.п. 1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, повинна складатися з: вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог;

описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Як убачається із матеріалів справи, судом під час винесення ухвали від 12 вересня 2016 року вказані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Постановляючи ухвалу від 12 вересня 2016 року, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може привести до порушення прав позивача, тому враховуючи співмірність виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд вважав за необхідне забезпечити позов у спосіб, який заявлений позивачем.

Однак, при цьому ухвала суду не містить в собі обґрунтування того, чому суд дійшов висновку про те, що забезпечення позову має бути здійснено саме у такий спосіб, на якому наполягав позивач. Не містить ухвала суду про забезпечення позову також обґрунтування того, чому суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що зупинення стягнення допускається лише на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником, а не на підставі іншого документа, в тому числі рішення суду.

Проте, суд, задовольняючи заяву про забезпечення позовних вимог шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, що видані на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2015 року у цивільній справі № 757/4023/14-ц, не звернув уваги на те, що позивач в даній справі просить визнати недійсними кредитні договори, а не оскаржує виконавчі документи.

Згідно з ч. 6 ст. 152 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Однак, суд забороняючи ПАТ «ТЕРРА БАНК» здійснювати заміну кредитора шляхом відступлення права вимоги, відчуження майнових та інших (немайнових) прав або у будь-який інший спосіб у зобов'язаннях, що виникли за кредитними договорами № КЛ/13/03-35 від 19.06.2013 року, № КЛ/13/02-35 від 27.02.2013 року та договорами застави № 3/13/02-35 від 19.06.2013 року, № 3/13/03-35 від 19.06.2013 року та № 3/13/01-35 від 27.02.2013 року не звернув уваги на постанову правління Національного банку України від 23.12.2014 року № 831 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» та не з'ясував чи розпочата процедура ліквідації ПАТ «ТЕРРА БАНК», чи призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ТЕРРА БАНК».

Зазначені вище обставини, свідчать про те, що суд першої інстанції не з'ясував зазначені вище обставини, не дав їмналежної правової оцінки, так і оцінки вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Аналіз зазначених вище обставин в їх сукупності, свідчить про порушення суддею порядку, встановленого законом для вирішення даного питання, тому відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України ухвалу суду слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання про забезпечення позову у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 314-315, 151- 154 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» задовольнити частково.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: