Рішення № 62326363, 27.10.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2003/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів Франко В.А., Чельник О.І.

за участі секретаря Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, за апеляційною скаргою Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 липня 2016 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 40,0 гектарів, що розташована на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до державного акту на право серії Б № 052070 від 05.03.1993 ОСОБА_2, який помер 19.01.2015 року.

Зазначав, що 19.01.2015 року помер його батько ОСОБА_2 після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої входить Фермерське господарство «Дрозди» засновником якого був спадкодавець.

Для ведення селянського (фермерського) господарства 05.03.1993 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право користування землею серії Б № 052070, згідно якого спадкодавцю ОСОБА_2 надано право користування земельною ділянкою площею 40,00 га, яка розташована на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Він є спадкоємцем першої черги за законом та успадкував права власника фермерського господарства «Дрозди» і йому державним нотаріусом Онуфріївської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.09.2015 року.

Однак у видачі свідоцтва на право на спадщину на земельну ділянку державним нотаріусом відмовлено оскільки вищевказана земельна ділянка не належить померлому на праві приватної власності.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 липня 2016 року позов задоволено.

Суд визнав за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, який помер 19.01.2015 року, право на постійне користування земельною ділянкою площею 40 га, яка розташована на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та надана ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державносго акту на право користування землею серія Б №052070 від 05.03.1993 року.

Стягнуто з Омельницької сільської ради та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 по 5945 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі Омельницька сільська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Омельницької сільської ради ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти доводів апеляційної скарги, надали письмове заперечення, представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не зявився про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.01.2015 року помер батько позивача ОСОБА_2 і позивач є спадкоємцем першої черги за законом, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину.

За життяОСОБА_2 був головою та засновником Фермерського господарства «Дрозди» та мав право постійного користування земельною ділянкою на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області площею 40 га, наданої ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 052070 від 05.03.1993 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Онуфріївської державної нотаріальної контори від 03.09.2015 року позивач успадкував права фермерського господарства «Дрозди».

Постановою від 10.10.2015 року державним нотаріусом Онуфріївської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскількиземельна ділянка не належала спадкодавцю на праві приватної власності.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що належне спадкодавцю право користування земельною ділянкою входить до складу спадщини, а тому перейшло до позивача.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможна з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі №6-2329цс16 та є обовязковою для всіх судів.

Оскільки право ОСОБА_2, який помер 19.01.20915 року, на постійне користування земельною ділянкою області площею 40 га, наданої йому для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 052070 від 05.03.1993 року припинилося з його смертю, це право не входить до складу спадщини, а тому підстав для задоволення позову немає.

Порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь Омельницької сільської ради понесені судові витрати в розмірі 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області задовольнити.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області 606 грн. 32 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.І.Мурашко

Судді В.А.Франко

ОСОБА_7