Рішення № 62325603, 26.10.2016, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1359/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Бельмеги М.В.

секретаря Борисової О.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 подала на розгляд суду позовну заяву до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту.

Позивач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю із підстав наведених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Із змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що по вул. Савчукова в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області в її користуванні знаходиться земельна ділянка, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Відповідач ОСОБА_3 безпідставно та незаконно перекрила позивачу доступ до вищезазначеної ділянки, що спонукало ОСОБА_1 звернутися з цього приводу до сільської ради, яка направила відповідну комісію на місце події, в результаті чого було складено акт обстеження земельних ділянок від 22 квітня 2016 року. Позивачу стало відомо, що земельні ділянка відповідача була приватизована до 2000 року, але з нею як суміжним землекористувачем не узгоджувалися межі, тому така приватизація відбулася таємно від неї, щоб обмежити доступ до належної їй ділянки. Вважає, що у відповідача була реальна можливість залишити стежку, яка споконвіків там була і це не призвело б до будь-яких негативних наслідків для відповідача та не було в позивача потреби у вирішенні спору в судовому порядку, як тепер рекомендує вищевказана комісія. Позивач не має наміру вдаватись до дій, які можуть призвести до загострення відносин добросусідства, а тому не хоче, щоб через непогодження з нею меж, визнавався недійсним акт про право власності на землю відповідача. Позивач намагалася вирішити спір в досудовому порядку і у відповідача було достатньо часу для врегулювання земельних відносин з позивачем, проте відповідач цього не зробила.

23 серпня 2016 року подала до суду клопотання про те, що під час розгляду справи їй стало відомо, що відповідач змінила своє дівоче прізвище «Павлюк» на «Петрук» у звязку із одруженням, тому просила уточнити те, що позов подано до ОСОБА_3.

Просила встановити їй, право земельного сервітуту на безоплатне постійне користування чужою земельною ділянкою, що належить відповідачу ОСОБА_3, у виді проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прогону худоби по наявному шляху та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що позивач не має законних підстав для користування земельною ділянкою, що їй належить. І надавати таке право для ОСОБА_1 вона не бажає, оскільки це обмежуватиме її право власності на земельну ділянку, зокрема щодо користування земельною ділянкою.

Заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозвязку, суд вважає позовні вимоги підставними, доведеними в судовому засіданні і такими, що підлягають до задоволення за наступних підстав:

У відповідності до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд встановив, що згідно з копією акту обстеження земельних ділянок від 22 квітня 2016 року складеного постійною комісією з питань земельних відносин, лісових ресурсів та надзвичайних ситуацій Старокутської сільської ради вбачається, що провівши обстеження земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства в с. Старі Кути, вул. Савчукова, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 виявлено, що суміжний землекористувач ОСОБА_4 через подвіря якої проходить стежка (доступ) до ділянки ОСОБА_1 закрила доступ до вищезгаданої земельної ділянки. У звязку з цим ОСОБА_1 не має можливості потрапити на свою земельну ділянку. Також виявлено, що земельна ділянка ОСОБА_4 приватизована до 2000 року і в її державному акті ні стежка ні дорога через ділянку не вказана. Комісія запропонувала ОСОБА_1 звернутися із заявою до Косівського районного суду для вирішення даного спірного питання (а.с.4).

Відповідно до довідки про склад сімї № 3031 від 24 жовтня 2016 року виданою Старокутською сільською радою вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком, матірю, сином, дочкою і братом (а.с.39, 40, 41, 42, 43).

Згідно з копією рішення Старокутської сільської ради від 27 лютого 2015 року вбачається, що сесія сільської ради вирішила надати дозвіл жительці с. Старі Кути, вул. Савчукова, 29, ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою,щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення, площею орієнтовно 0,07 га, яка знаходиться за адресою с. Старі Кути, вул. Савчукова, Косівського району Івано-Франківської області (а.с.49).

Із матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2015 року позивач замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,0642 га с. Старі Кути вул. Савчукова, Косівського району (а.с.45-48, 55, 56).

Згідно з копією акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 2015 року вбачається що межі земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_1 яка знаходиться в с. Старі Кути, вул. Савчукова, Косівського району, площею 0,0642 га, наданої ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, закріплені в натурі у кількості 7 штук, предявлені та передані на зберігання ОСОБА_1 (а.с.50, 52, 53 57).

Відповідно до копії Переліку обмежень у використанні земельної ділянки № 121 від 09 грудня 2015 року складеного Відділом Держгеокадастру у Косівському районі Івано-Франківської області вбачається, що за ділянкою, яка знаходиться в с. Старі Кути по вул. Савчукова Косівського району, загальною площею 0,0642 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 обмеження у використанні земель та додержання режиму відсутні (а.с.51).

Згідно з копією рішення Старокутської сільської ради від 14 жовтня 2015 року сесія сільської ради погодила межу між земельною ділянкою ОСОБА_5 та ділянкою ОСОБА_3 по лінії «Б» - «В» кадастрового плану земельної ділянки площею 0,0642 га, тому, що межі їх ділянок встановлені та не порушені, а спір виник лише із-за сусідської неприязні (а.с.58, 59, 60).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованою 03 березня 2016 року вбачається що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 26236870001:02:002:0401, площею 0,0642 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с.44).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованою 05 серпня 2016 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 26236870001:02:002:0409, площею 0,0642 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с.62, 63-65).

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ІФ № 014875/902 08-29-2 від 24 липня 1995 року виданого Старокутською сільською радою вбачається, що ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,303 га для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства (а.с.68, 69, 70, 71).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили факт знаходження проходу, проїзду стежкою до земельної ділянки ОСОБА_1, до приватизації відповідачем земельної ділянки і те, що іншим способом ніж встановлення земельного сервітуту позивачу неможливо отримати доступ до своєї земельної ділянки, що спростовує показання свідка ОСОБА_12 яка вказала, що для позивача можна знайти інший прохід поза земельною ділянкою відповідача.

За змістомст. 98 ЗК Україниправо земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно із частинами 2, 3 ст. 402 ЦК Україниземельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до п. 22-2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК, частина перша статті 101 ЗК, а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК). Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК; цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку(постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що нормальне господарське використання земельної ділянки ОСОБА_1 неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки ОСОБА_3, а також те, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст. 98-100 ЗК України, ст. 402 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки с. Старі Кути, вул. Савчукова, 29, Косівського району Івано-Франківської області, право земельного сервітуту на безоплатне постійне користування чужою земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, жительці с. Старі Кути, вул. Савчукова, 33, Косівського району Івано-Франківської області, у виді проходу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прогону худоби по наявному шляху.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, жительки с. Старі Кути, вул. Савчукова, 33, Косівського району Івано-Франківської області, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки с. Старі Кути, вул. Савчукова, 29, Косівського району Івано-Франківської області, сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В. Бельмега