Ухвала суду № 62325098, 12.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1492/16 Справа № 199/1695/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Іванченко О.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Іванченко О.Ю.

суддів: - ОСОБА_2,

- ОСОБА_3,

за участю секретаря - Старовойтова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року, щодо:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який не працює, не одружений, має неповну середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше неодноразово судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Учасники судового провадження :

прокурор - Харів Н.А.,

захисника - ОСОБА_4,

обвинувачений - ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА :

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року, ОСОБА_5 визнано винним за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до призначеного покарання повністю приєднано покарання, невідбуте обвинуваченим за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14.01.2016 та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 7 (сім) місяців 25 (двадцять п`ять) днів;

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 встановлено з 15.01.2016 до 25.05.2016 року включно, та зараховано на підставі ч. 5 ст. 72 КК України один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі

Прийнято рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Обрано запобіжний захід тримання під вартою.

Встановлено початок відбуття покарання з 15 січня 2016 року.

Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те що, він: 09 січня 2016р. приблизно о 14:00 годині, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись на вул. Скрябіна в м. Дніпропетровську, умисно, відкрито, повторно, за попередньою змовою у групі осіб, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, застосовуючи фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, заволодів стартовим пістолетом марки «Ecol Ledi », що належав потерпілому ОСОБА_6, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6/34-542 від 25.02.2016 року становить - 1 518,21 гривень, після чого з місця події зник.

Не погоджуючись з ухваленим вироком обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та направити справу для здійснення нового судового розгляду у суді першої інстанції у звязку з неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, вказує на істотні порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які виразились у порушені визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню. Крім того вважає, що судом першої інстанції були допущені порушення кримінально-процесуального закону України, при розгляді відводу, який він заявив головуючій судді Дяченко І.В.

До початку судового розгляду обвинувачений надав доповнення до апеляційної скарги в яких зазначає, що під час досудового розслідування, було порушено його право на захист, а саме, суд першої інстанції безпідставно допитав свідка ОСОБА_7 не в залі суду безпосередньо, а в режимі відео конференції.

Не погодившись з прийнятим рішенням захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого подала апеляційну скаргу в якій просить вирок суду змінити та перекваліфікувати дії обвинуваченого на ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у відповідності до санкції вказаної статті Кримінального Кодексу України. Крім того вважає, що суд першої інстанції призначив покарання яке явно не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення, внаслідок суворості. Вказує на істотні порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які виразились у порушені визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню.

Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 322 КПК України, безпідставно допитавши свідка ОСОБА_7 в режимі відео конференції.

Також зазначає, що під час судового розгляду, не були встановлені данні, які б свідчили про неправильність юридичної кваліфікації скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а тому на її переконання суд першої інстанції невірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням прокурор, який приймав участь при розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину і правильність кваліфікації його дій, вказує на неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність, а саме ст. ст. 50, 65, 66 КК України.

Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість призначеного покарання та зазначає, що при призначенні покарання суд першої інстанції не навів мотиви призначеного покарання та належним чином не врахував обставини, які впливають на вид і розмір покарання, не врахував належним чином характер вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого.

Просить вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року в частині призначеного ОСОБА_5 покарання скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років. На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року та остаточно призначити покарання обвинуваченому у вигляді 5 років 1 місяць та 25 днів.

В ході апеляційного розгляду прокурор, підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити у повному обсязі, заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого.

Захисник, заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив задовольнити свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу обвинуваченого.

Обвинувачений, заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив задовольнити його апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників які приймали участь в ході апеляційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, а апеляційні скарги захисника та обвинуваченого не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вказаних порушень судом першої інстанції допущено не було. Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, а також про юридичну кваліфікацію його дій, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими у справі доказами, належно оцінені та викладені у вироку, а тому є правильними.

Ухвалюючи вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_5, суд першої інстанції дотримався вимог, передбачених ст. ст. 370, 371 КПК України.

Доводи захисника ОСОБА_4, щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, спростовуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду у суді першої інстанції. Так потерпілий ОСОБА_6 будучи попередженим про кримінальну відповідальність суду пояснив, що саме ОСОБА_5 штовхав його діючи разом з невідомими йому парнями. Саме ОСОБА_5 після того, як він впав на землю розстібнув його куртку та достав із кобури належний йому пістолет, при цьому він усвідомлював протиправність дій останнього.

Вказані показання повністю підтвердила і свідок ОСОБА_7 під час її допиту в режимі відеоконференції.

Судом першої інстанції, правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини обвинуваченого саме у відкритому заволодінні чужим майном (грабіж).

Такі висновки суду ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, які обєктивно оцінені та обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку.

Доводи захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 про, те що судом першої інстанції були грубо порушені права ОСОБА_5, оскільки допит свідка ОСОБА_7 було проведено у режимі відеоконференції, надумані.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення у разі необхідності забезпечення безпеки осіб.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду, прокурором було заявлено клопотання про застосування під час судового розгляду, до свідка ОСОБА_7 заходів безпеки та допиті її у режимі відеоконференції.

Вказане клопотання було задоволено під час судового розгляду, про що судом було винесено мотивовану ухвалу.

Доводи захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 про те, що судовий розгляд проведено неповно, оскільки не було допитано свідка ОСОБА_8 не обґрунтовані.

Відповідно повідомлення № 245 від 21.04.2016 року, яке було оголошено під час судового розгляду, ОСОБА_9 був призваний, на виконання Укази Президента України від 14.01.2015 року № 15 «Про часткову мобілізацію», до військової частини А 1964.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час судового розгляду судом першої інстанції був допитаний потерпілий, свідок ОСОБА_7, досліджені письмові докази. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що досліджених під час судового розгляду достатньо для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого процесуального рішення.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про те, що покази свідка ОСОБА_10, є надумані та необґрунтованими є необґрунтованими оскільки підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 що судом першої інстанції не було розглянуто його заяву про відвід головуючому судді Дяченко І.В., спростовуються ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 року, якою у задоволені заяви ОСОБА_5 про відвід головуючому судді Дяченко І.В. було відмовлено.

Доводи захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість та прокурора, щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 414 КПК України самостійною підставою для скасування вироку є невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості або суворості.

Згідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу України і відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з обовязковим урахуванням тяжкості злочину та особи обвинуваченого.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_5, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини які обтяжують покарання, пом`якшуючі покарання обставини, і згідно до положень ч. 2 ст. 374 КПК України, належно мотивував у вироку всі висновки з питань, повязаних із призначенням покарання та навів переконливі мотиви прийнятого рішення.

При призначенні покарання ОСОБА_5, суд першої інстанції прийняв до уваги і дав належну оцінку тим обставинам, що скоєний злочин, є тяжким, обвинувачений раніше судимий, задовільно характеризується та правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, дотримався вимоги кримінального закону та призначив обвинуваченому покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати це покарання надмірно м`яким або занадто суворим колегія суддів не вбачає.

Таким чином, підстави для зміни судового рішення щодо ОСОБА_5 в апеляційному порядку відсутні, а тому й підстав для задоволення його апеляційної скарги, захисника обвинуваченого та апеляційної скарги прокурора немає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 417 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги апеляційні скарги прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, захисника ОСОБА_11, обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

___ __ __

О.Ю.ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_3