Ухвала суду № 62325034, 25.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5617/16 Справа № 201/13430/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Черновськой Г. В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Дніпро

25 жовтня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Пономарь З.М., Повєткіна В.В.

при секретарі - Григор'євій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Атамась О.В., заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року , -

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2016 року ОСОБА_2, звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Атамась О.В., заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (а. с. 1-3).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Атамась О.В., заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» - задоволено.

Визнано незаконною постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Атамась О.В. від 15 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 49010069 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/13430/14-ц. ( а.с.31-32).

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права ( а.с.44-46).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що на підставі заяви АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та кредит», поданої до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ 13 жовтня 2015 року, державним виконавцем Атамась О.В. постановою від 15 жовтня 2015 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 15 квітня 2015 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості у розмірі 145 611,07 грн. (а. с. 6, 8).

Також було встановлено, що 11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та Державною іпотечною установою був укладений договір відступлення права вимоги № 17/4-В, за умовами якого останній набув право вимоги, в тому числі за договором за кредитним договором № 073/07-ФЛ/01 від 24 жовтня 2007 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 (а. с. 25).

Листом за вих. № 7069/11/2 від 12 жовтня 2015 року Державна іпотечна установа повідомила ОСОБА_2 про набуття даною установою права вимоги за зобов'язаннями за кредитним договором № 073/07-ФЛ/01 від 24 жовтня 2007 року та іпотечним договором № 073/07/01/01 від 24 жовтня 2007 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2, а відповідний договір про відступлення права вимоги набрав чинності 17 вересня 2015 року, внаслідок віднесення саме 17 вересня 2015 року Національним банком України ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних (а. с. 24).

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що 17 вересня 2015 року набрав чинності договір про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги за кредитним та іпотечним договорами з ОСОБА_2, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило Державній іпотечній установі, а із заявою про відкриття відповідного виконавчого провадження до органів Державної виконавчої служби в якості стягувача звернувся ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який станом на дату звернення до виконавчої служби вже втратив таке право.

Однак із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, заявник звернувся із скаргою в якій просив визнати незаконною постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Атамась О.В., від 15.10.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 49010069 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 201/13430/14-ц, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі заяви, поданої і підписаної не уповноваженої на те особою, що на думку скаржника вбачається в розбіжності коду ЄДРПОУ, зазначеного у виконавчому документі та довіреності, доданої до заяви про відкриття виконавчого провадження.

Також зі справи вбачається, що ОСОБА_2 вимоги та підстави скарги не уточнювалися, відповідно заінтересованій особі була направлена копія скарги з вимогою визнання незаконної постанови лише з підстави відкриття виконавчого провадження винесена на підставі заяви, поданої і підписаної не уповноваженої на те особою, що на думку скаржника вбачається в розбіжності коду ЄДРПОУ, зазначеного у виконавчому документі та довіреності, доданої до заяви про відкриття виконавчого провадження.

Суд 1 інстанції на зазначене уваги не звернув, не перевірив обставини, викладені у скарзі, а задовольняючи її підставою задоволення зазначив інші обставини, які у скарзі не зазначено, чим позбавив заінтересовану особу надати відповідні заперечення щодо нових обставин, які навіть не викладені у скарзі.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.. 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303,307,312,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року скасувати, передати питання щодо вирішення скарги на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: