Ухвала суду № 62323193, 27.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 1506/6431/2012

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Галич О.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представників:

апелянтів - Гамалевіч А.М., Хайкіна Є.І;

третьої особи - Гершман Л.В., Васильєва П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу споживчого кооперативу «Вікторія» на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2016 року про залишення без розгляду позову споживчого кооперативу «Вікторія» до виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень,

за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Авторинок Куяльник», -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року споживчий кооператив «Вікторія» (надалі - СП «Вікторія») звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області за №121 від 21 вересня 2006 року, за №44 від 14 квітня 2011 року та за №90 від 27 вересня 2012 року, якими визнано та оформлено за третіми особами право власності на нежитлові будівлі.

Також позивачем було заявлено вимогу про визнання протиправними дій виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області щодо видачі свідоцтв про право власності на нежитлові будівлі на підставі вказаних рішень органу місцевого самоврядування.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні рішення органу місцевого самоврядування порушують право СП «Вікторія» на отримання в користування земельної ділянки і як наслідок позбавляють право на здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2016 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 155 КАС України позов залишено без розгляду, у зв'язку з тим, позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин і від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представники апелянта у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи апеляції та просили її задовольнити.

Представники «Авторинок Куяльник» вважали апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду таким, що відповідає принципам законності та обґрунтованості.

Представники відповідачів до суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином повідомлені про місце та час судового розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи встановлено, що позивач оспорює право власності третіх осіб у справі, а саме ТОВ «Нова Україна» та ТОВ «Авторинок Куяльник» на нерухоме майно.

Підставами для виникнення права власності на спірне нерухоме майно стали рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області за №121 від 21 вересня 2006 року та за №44 від 14 квітня 2011 року та за №90 від 27 вересня 2012 року.

На підставі зазначених рішень виконком комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області видав свідоцтва про право власності.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, ініціювавши даний позов, до судових засідань не з'являвся, докази поважності причин неявки не надавав і тим самим допустив зловживання своїми процесуальними правами.

Колегія суддів вважає, що дане судове рішення відповідає принципам законності та обґрунтованості, які передбачені в ст.159 КАС України, на наступних підставах.

Справа тривалий час знаходиться у судовому провадженні, участь у справі беруть п'ять осіб.

Із фактичних обставин справи вбачається, що 11 травня 2016 р. позивач, який був повідомлений належним чином про день, час та місце слухання справи, до суду не з'явився та надав клопотання про перенесення засідання на іншу дату у зв'язку з відсутністю представника СК «Вікторія» юриста Чапуріної С., яка знаходиться у службовому відрядженні.

Дане клопотання було задоволено і у справі було оголошено перерву до 02 червня 2016 року, про що належним чином повідомлено позивача.

02 червня 2016 року надійшло клопотання від позивача про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що його представник потрапила в автомобільну катастрофу.

У зв'язку із задоволенням даного клопотання оголошено перерву до 30 червня 2016 року, про що належним чином повідомлено позивача.

30 червня 2016 року до суду надійшло клопотання від директора СК «Вікторія» про перенесення розгляду справи у зв'язку з його хворобою.

Як зазначив суд першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, доказів щодо поважності причин неявки до судових засідань, позивач не надав.

Колегія суддів вважає правильним позицію суду першої інстанції, що ч. 2 ст. 49 КАС України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, учасники судового процесу, крім наявних у них прав, наділені також певними процесуальними обов'язками, що кореспондуються з правами інших осіб, які беруть участь у справі, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом.

При цьому, процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, враховуючи принцип рівності, не можуть визнаватися більш або менш важливими, ніж права і обов'язки іншої особи, яка бере участь у справі.

Будучи ініціатором судового розгляду справи позивач, у першу чергу, має активно використовувати власні процесуальні права, не зловживаючи ними, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права йому надані.

Так, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи та дотримання процесуальних строків.

Апелянт, оскаржуючи рішення суду першої інстанції вважає, що його неявка у судові засіданні, які відбувалися 02 червня 2016 року та 30 червня 2016 року пов'язана з поважними причинами.

Так, 02 червня 2016 року був непрацездатний представник СК «Вікторія», яка представляла підприємство на підставі договору, а 30 червня 2016 року хворів директор цього кооперативу, а представник здавала іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю.

До апеляційної скарги надані відповідні докази.

Оцінюючи дані докази, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, повинен з'ясувати обставини дослідження останнім усіх доказів, які у нього були в наявності.

Як вже було зазначено вище, будь якого доказу поважності причин неявки у судові засідання позивач суду не надав, тому, суд обґрунтовано виходив із того, що була повторна неявка позивача без поважних причин.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції оголошуючи у справі перерву на достатньо тривалий строк, надавав можливість позивачу подати докази поважності неявки у попереднє судове засідання та забезпечити свою участь у наступному.

Позивач таким правом не скористався.

До того ж, колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Авторинок Куяльник», яке є третьою стороною у справі, що позивач, який є юридичною особою, реалізує свої права та обов'язки як через законних представників, тобто через керівника або через особу, уповноваженою законом, положенням, статутом на представництво, так і через фізичну особу на підставі договору.

Водночас, позивач не скористався своїм правом забезпечити участь у справі іншого представника, принаймні 30 червня 2016 року, коли діючий представник ОСОБА_5 здавала кваліфікаційний іспит на здобуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача наполягала на тому, що не було належного сповіщення сторони, як того вимагає ст.35 КАС України, при цьому не заперечувала, що керівник підприємства заздалегідь знав про судові засідання, так як його повідомляли про це телефонограмою.

Колегія суддів вважає, що дані доводи не заслуговують на увагу, так як судом першої інстанції відповідно до пункту 1 частини третьої статті 49 КАС України та частини другою статті 122 цього Кодексу забезпечено реалізацію права осіб, які беруть участь у справі, знати про дату, час та місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в провадженні господарського суду Одеської області знаходиться спір між тими самими учасниками процесу про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення, які були видані на підставі рішень, які є предметом оскарження в даній справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області провадження у цій справі 11 лютого 2013 року було зупинено до вирішення даного спору.

В матеріалах справи є велика кількість листів господарського суду Одеської області з запитами щодо розгляду даної справи.

Разом з тим, позивач, не виконуючи належним чином свій обов'язок щодо явки до судового засідання, перешкоджав розгляду даної справи по суті і тим самим блокував розгляд справи в господарському суді.

Є доречним, на думку суду апеляційної інстанції, застосування судом першої інстанції при вирішенні даного спору практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України», суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Окрім того, суд апеляційної інстанції бажає за потрібне зазначити, що перевірці в даному апеляційному провадженні підлягає правильність залишення судом першої інстанції позову без розгляду.

Суд першої інстанції правову оцінку позовним вимогам не давав та не вирішував питання належності даного спору до адміністративної юрисдикції.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції 15 квітня 2014 року вже приймалося рішення, яке було підтримано судом апеляційної інстанції, про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Вищим адміністративним судом України 29 квітня 2015 року дані рішення судів попередніх інстанцій були скасовані та справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Будь-яких зауважень з приводу неналежності даного спору до адміністративної юрисдикції, судом касаційної інстанції висловлено не було.

Беручи до уваги, що головною метою позивача при зверненні до суду було доведення протиправності набуття третіми особами права власності на нерухоме майно і цей спір вже є предметом розгляду у господарському судочинстві, оспорюванню ухвалою суду, права позивача не порушуються.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Стаття 200 КАС України надає апеляційному суду залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення у випадку, коли дійде висновку, що судове рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 155, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу споживчого кооперативу «Вікторія» - залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 30 червня 2016 року про залишення без розгляду позову споживчого кооперативу «Вікторія» до виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова