Ухвала суду № 62323157, 26.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4155/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

секретар - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного Управління ДФС у Миколаївській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного Управління ДФС у Миколаївській області) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного Управління ДФС у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2015 р. № 0001381500, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року позивач, ТОВ "Завод Океан", звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ДПІ безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки факт придбання послуг у контрагента, який порушив порядок реєстрації податкових накладних, підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.07.2015 р. № 0001381500.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Так, зокрема, апелянт вказував, що саме на суд покладено обов'язок дослідження нових доказів, якщо він вважає, що наданих доказів є недостатньо.

Суд не створив стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.06.2015 р. відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за грудень 2014 р., січень, лютий 2015 р., результати якої оформлені актом № 166/14-05-15-00/38842020. Перевіркою встановлено порушення п. 201.10 ст. 201, п. 198.2 ст. 198 ПК України, чим завищено суму податкового кредиту на 865917,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 р. № 0001381500 на суму 865917,00 грн. основного зобов'язання та 216479,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до акту перевірки, позивачем до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. включено податкові накладні, виписані ПАТ "МСЗ "Океан" за квітень-листопад 2014 р. на загальну суму ПДВ 1020485,92 грн., в додатку 8 до декларації позивач поскаржився на ПАТ "МСЗ "Океан", що контрагентом порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 865917,20 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що виписані ПАТ "МСЗ "Океан" податкові накладні від 31.10.2014 р. і від 30.11.2014 р. не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень і листопад 2014 р., а позивач не звертався зі скаргою на такого постачальника протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є вставленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не виконав обов'язків надання усіх необхідних доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними по суті і такими, що узгоджуються із вимогами ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

На підставі пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Водночас відповідно до прутку 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Апеляційним судом встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року визнано неправомірним дії відповідача щодо залишення без розгляду заперечення ТОВ «Завод Океан» за № 10200/14 від 13 серпня 2015 року ( справа № 814/4148/15 , номер судового рішення в ЄДРСРУ 56118702).

При цьому судом зазначено, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача розглянути заперечення від 13 серпня 2015 року задоволенню не підлягають, оскільки є неналежним способом захисту позивача , так як відповідачем уже прийнято податкове повідомлення -рішення від 20 липня 2015 року за наслідками акта перевірки від 19 червня 2016 року, а тому належним способом захисту відповідача є звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 20 липня 2015 року.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2016 року (номер судового рішення в ЄДРСРУ 57755469, а.с. 79-80).

Отже вищевказаними рішеннями суду, які є преюдиційними, констатовано порушення порядку розгляду заперечень позивача (а.с.19-21) до акту перевірки.

Вказана процедурна дія відноситься до порядку проведення перевірки ( Глава 8.Перевірки ПК України ).

Відповідно до пункту 71 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З другого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна позначитися на новому праві, набутому особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Рисовський проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд доходить таких висновків: аналізованими нормами ПК України та Рішенням Європейського суду з прав людини, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, прийняття Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття правомірного рішення.

Невиконання вимог вищенаведених норм призводить до визнання такого спірного рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого.

На спростування доводів апелянта, що суд не створив необхідні заходи для витребування належних доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Водночас, в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі суд першої інстанції зобов'язував відповідача у разі заперечення позову надати всі матеріали, що були взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення ( а.с.2).

Однак податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження правопорушення позивача. Опис обставин наведено лише в акті перевірки, проте відсутні письмові докази на підтвердження висновків відповідача (копії податкових накладних, податкових декларацій, скарги на постачальника тощо).

Колегія суддів відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає недоведеною позицію відповідача щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення -рішення внаслідок порушення обов'язкової процедури його прийняття.

З вищенаведених мотивів суд не дає правову оцінку доводам податкового органу щодо порушення позивачем приписів пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.2, 198.6 статті 198. пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції суттєвих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного Управління ДФС у Миколаївській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного Управління ДФС у Миколаївській області) залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 814/4155/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 31 жовтня 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин