Ухвала суду № 62323117, 27.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/662/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів -Домусчі С.Д., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Богданової С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на протиправність прийнятого 04 лютого 2016 року Іллічівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області податкового повідомлення-рішення №0000142201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5305576 грн. (з яких 4244461 грн. за основним платежем та 1061115 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), просить його скасувати, оскільки господарські операції з контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Улюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Енокс» підтверджено належним чином оформленими первинними документами, наданими до перевірки, були направлені на настання реальних правових наслідків, не порушують публічний порядок та не суперечать інтересам держави.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 31 березня 2016 року ухвалено постанову про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» у задоволенні адміністративного позову.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано істотних умов договорів з постачальниками товарів ТОВ «Улюс» та ТОВ «Енокс», а саме: не доведено виконання п.2.1 договорів купівлі-продажу, що виразилося в ненаданні довідок сільськогосподарських виробників на фірмовому бланку підприємства завірених мокрими печатками; не надано до суду в повній кількості товарно-транспортні накладні, що унеможливило встановлення та дослідження факту транспортування товару; матеріали судової справи не містять доказів отримання дозволів або внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, а також доказів застосування до перевізників штрафних санкцій; не надано до суду документи, за якими визначався клас пшениці; надані позивачем первинні документи підтверджують лише документування операцій з придбання товарів у ТОВ «Улюс» та ТОВ «Енокс», а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що такі поставки товару мали місце. За висновками суду першої інстанції, наявні у позивача первинні документи, а саме податкові та видаткові накладні, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат», посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення його позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказав на те, що відсутність довідок сільськогосподарського виробника не може бути підставою для не включення витрат по операціях з ТОВ «Енокс» та ТОВ «Улюс» до складу валових, оскільки контролюючому органу були надані всі обов'язкові для складання первинні документи, з яких являється за можливе встановити зміст господарських операцій, порядок їх здійснення та розрахунків за ними.

Апелянт зазначає, що в постанові Одеського окружного адміністративного суду відсутні посилання на конкретні операції з постачання товару по яких відсутні товарно-транспортні накладні. При цьому, до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні, відповідно до кожної поставки товару, що підтверджується описом усіх первинних документів наданих до суду. Аргументи суду, викладені в постанові, щодо відсутності дозволів Державтоінспекції на перевезення вантажу або доказів внесення плати за проїзд транспортних засобів, апелянт вважає припущенням, оскільки чинним законодавством та укладеними договорами не передбачено обов'язку товариства, як покупця товару, контролювати процес перевезення товару та зберігати копії документів, які відносяться до перевезення.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 10.12.2015р. №01-045/468, наказу Іллічівської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області від 09.12.2015р. №439, відповідно до постанови заступника начальника відділу ГСУ МВС України, підполковника міліції Кожухівського Є.В. від 03.04.2015р. та постанови старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУФР ГУ ДФС в Одеській області, старшого лейтенанта податкової міліції Шишлова В.А. від 23.03.2015р., згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 України, у період з 10.12.2015р. по 16.12.2015р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агросіндікат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати до бюджету держави усіх передбачених діючим законодавством податків та зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Улюс», ТОВ «Енокс», ТОВ «Пріма-2014», ТОВ «Аскаль», ТОВ «Інтеррайс», ТОВ «Велюкс», ТОВ «Фарум-2014» за період з 31.01.2014р. по 31.03.2015р., та по здійснених фінансово-господарських операціях з ПП «Ан-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2013 рік, за результатами якої складено акт перевірки №2136/15-03-22-01-0302/36769908 від 23 грудня 2015 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 4 244 461 грн. (у т.ч. за 2014 рік в сумі 4 244 461 грн.).

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства зводиться до визнання відповідачем недоведеним фактичного здійснення ТОВ «Агросіндікат» господарських операцій з контрагентами ТОВ «Енокс» та ТОВ «Улюс» у 2014 році. Зокрема, актом перевірки зафіксовано документування ТОВ «Агросіндікат» відносин купівлі-продажу товару з вказаними підприємствами, які, за висновками податкового органу, не в повній мірі підтверджено первинними документами, складання яких передбачено умовами п.2.1 договорів, а саме ТОВ «Агросіндікат» не надало до перевірки довідок сільгоспвиробників на фірмовому бланку підприємств, завірених мокрими печатками. Також, актом №2136/15-03-22-01-0302/36769908 від 23 грудня 2015 року зафіксовано надання позивачем до перевірки не всіх товарно-транспортних накладних, оформлення деяких ТТН з недоліками, ненадання сертифікатів якості товару, довідок торгівельно-промислової палати або органу місцевого самоврядування про статус постачальників, копій свідоцтв про реєстрацію постачальників платниками ПДВ зі спеціальним режимом, даних про комплектність поставленої продукції, що, за висновками перевіряючих, унеможливлює встановити виробника товару та дослідити весь ланцюг постачання.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Агросіндікат» відсутні об'єкти оподаткування при проведенні взаємовідносин з постачальниками ТОВ «Енокс» та ТОВ «Улюс».

Апеляційний суд встановив, що 04 лютого 2016 року, на підставі акту перевірки №2136/15-03-22-01-0302/36769908 від 23.12.2015р., Іллічівською ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142201, яким ТОВ «Агросіндікат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 305 576 грн. (в тому числі: 4244461 грн. - за основним платежем, 1061115 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Агросіндікат» про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено порушення позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, зафіксовані актом перевірки №2136/15-03-22-01-0302/36769908 від 23.12.2015р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток та нарахування штрафних санкцій є законним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи зі змісту ст.ст. 44, 138, 139 Податкового кодексу України, право на віднесення сум витрат до складу валових виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних та інших документів на підтвердження відповідного придбання; подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «Агросіндікат» у 2014 році було оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. (КВЕД 46.21).

Протягом 2014 року між ТОВ «Агросіндікат», як Покупцем, та ТОВ «Улюс», як Продавцем укладено 27 договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (пшениця, ріпак), а саме: від 30.03.2014р. №29-460-UASC-096, від 30.04.2014р. №29-350-UAGS-032, від 30.06.2014р. №29-460-UASC-430, від 30.07.2014р. №29-460-UASC-445, від 06.07.2014р. №29-460-UASC-469, від 07.07.2014р. №29-460-UASC-454, від 08.07.2014р. №29-460-UASC-467, від 09.07.2014р. №29-460-UASC-502, від 16.07.2014р. №29-460-UASC-529, від 16.07.2014р. №29-460-UASC-528, від 16.07.2014р. №29-460-UASC-527, від 18.07.2014р. №29-460-UASC-568, від 18.07.2014р. №29-460-UASC-600, від 20.07.2014р. №29-460-UASC-601, від 20.07.2014р. №29-460-UASC-566, від 21.07.2014р. №29-460-UASC-641, від 21.07.2014р. №29-460-UASC-569, від 23.07.2014р. №29-460-UASC-599, від 29.07.2014р. №29-460-UASC-663, від 01.08.2014р. №29-460-UASC-664, від 05.08.2014р. №29-460-UASC-705, від 06.08.2014р. №29-460-UASC-706, від 12.08.2014р. №29-460-UASC-769, від 14.08.2014р. №29-460-UASC-770, від 26.08.2014р. №29-350-UAGS-105, від 28.08.2014р. №29-350-UAGS-111, від 04.09.2014р. №29-350-UAGS-124, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити розрахунки за нього у строки, в розмірі та в порядку, передбаченому цими договорами; Продавець бере на себе зобов'язання після підписання цих договорів передати Покупцеві товар з відповідними супровідними документами: податкова накладна, видаткова накладна, довідка сільгоспвиробника на фірмовому бланку підприємства завірена мокрою печаткою. Також, за умовами вказаних договорів Продавець бере на себе зобов'язання по доставці товару на склад: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, масив, 16; оплата вартості товару відбувається Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Апеляційний суд встановив, що на підтвердження виконання умов вказаних договорів ТОВ «Агросіндікат» надало до перевірки:

- податкові накладні №469 від 30.03.2014р., №379 від 30.04.2014р., №15 від 01.05.2014р., №298 від 30.06.2014р., №169 від 03.07.2014р., №170 від 05.07.2014р., №171 від 06.07.2014р., №262 від 06.07.2014р., №220 від 07.07.2014р., №221 від 08.07.2014р., №260 від 08.07.2014р., №427 від 08.07.2014р., №261 від 09.07.2014р., №428 від 10.07.2014р., №429 від 11.07.2014р., №430 від 12.07.2014р., №537 від 16.07.2014р., №538 від 16.07.2014р., №539 від 16.07.2014р., №675 від 18.07.2014р., №674 від 20.07.2014р., №892 від 21.07.2014р., №676 від 21.07.2014р., №893 від 22.07.2014р., №796 від 23.07.2014р., №798 від 24.07.2014р., №797 від 24.07.2014р., №799 від 25.07.2014р., №800 від 26.07.2014р., №922 від 29.07.2014р., №923 від 30.07.2014р., №9 від 01.08.2014р., №10 від 02.08.2014р., №11 від 03.08.2014р., №76 від 05.08.2014р., №77 від 06.08.2014р., №130 від 12.08.2014р., №131 від 14.08.2014р., №204 від 26.08.2014р., №205 від 28.08.2014р., №6 від 04.09.2014р.;

- видаткові накладні від 30.03.2014р. №Мр-0000469 та №Ан-0000379, від 01.05.2014 №Ма-0000015, від 30.06.2014р. №Ин-0000298, від 03.07.2014р. №Ил-0000169, від 05.07.2014р. №Ил-0000170, від 06.07.2014р. №Ил-0000171 та №Ил-0000262, від 07.07.2014р. №Ил-0000220, від 08.07.2014р. №Ил-0000221, №Ил-0000260 та №Ил-0000427, від 09.07.2014р. №Ил-0000261, від 10.07.2014р. №Ил-0000428, від 11.07.2014р. №Ил-0000429, від 12.07.2014р. №Ил-0000430, від 16.07.2014р. №Ил-0000537, №Ил-0000538 та №Ил-0000539, від 18.07.2014р. №Ил-0000675, від 20.07.2014р. №Ил-0000674, від 21.07.2014р. №Ил-0000892, від 21.07.2014р. №Ил-0000676, від 22.07.2014р. №Ил-0000893, від 23.07.2014р. №Ил-0000796, від 24.07.2014р. №Ил-0000798 та №Ил-0000797, від 25.07.2014р. №Ил-0000799, від 26.07.2014р. №Ил-0000800, від 29.07.2014р. №Ил-0000922, від 30.07.2014р. №Ил-0000923, від 01.08.2014р. №Ав-0000009, від 02.08.2014р. №Ав-0000010, від 03.08.2014р. №Ав-0000011, від 05.08.2014р. №Ав-0000076, від 06.08.2014р. №Ав-0000077, від 12.08.2014р. №Ав-00000130, від 14.08.2014р. №Ав-00000131, від 26.08.2014р. №Ав-0000204, від 28.08.2014р. №Ав-0000205 та від 04.09.2014р. №Сн-0000006;

- платіжні доручення №1773 від 03.04.2014р., №1930 від 06.05.2014р., №1929 від 06.05.2014р., №2395 від 02.07.2014р., №2416 від 04.07.2014р., №2474 від 08.07.2014р., №2475 від 08.07.2014р., №2473 від 08.07.2014р., №2510 від 09.07.2014р., №2509 від 09.07.2014р., №2533 від 10.07.2014р., №2537 від 10.07.2014р., №2536 від 10.07.2014р., №2534 від 10.07.2014р., №2535 від 10.07.2014р., №2615 від 15.07.2014р., №2614 від 15.07.2014р., №2614 від 15.07.2014р., №2618 від 15.07.2014р., №2617 від 15.07.2014р., №2695 від 18.07.2014р., №2696 від 18.07.2014р., №2697 від 18.07.2014р., №2869 від 25.07.2014р., №2867 від 25.07.2014р., №2866 від 25.07.2014р., №2940 від 29.07.2014р., №2937 від 29.07.2014р., №2939 від 29.07.2014р., №2936 від 29.07.2014р., №2938 від 29.07.2014р., №3044 від 01.08.2014р., №3043 від 01.08.2014р., №3080 від 04.08.2014р., №3079 від 04.08.2014р., №3081 від 04.08.2014р., №3196 від 11.08.2014р., №3195 від 11.08.2014р., №35 від 01.08.2014р., №34 від 15.08.2014р., №158 від 20.08.2014р., №3304 від 26.08.2014р., №643 від 01.10.2014р., №641 від 01.10.2014р., №644 від 01.10.2014р.;

- товарно-транспортні накладні.

Апеляційний суд, також, встановив, що протягом 2014 року між ТОВ «Агросіндікат», як Покупцем, та ТОВ «Енокс», як Продавцем, укладено 29 договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (пшениця, ріпак), а саме: від 31.07.2014р. №29-460-UASC-661, від 01.08.2014р. №29-460-UASC-660, від 03.08.2014р. №29-460-UASC-662, від 05.08.2014р. №29-460-UASC-695, від 06.08.2014р. №29-460-UASC-702, від 07.08.2014р. №29-460-UASC-710, від 15.08.2014р. №29-460-UASC-779, від 19.08.2014р. №29-460-UASC-796, від 20.08.2014р. №29-460-UASC-797, від 22.08.2014р. №29-350-UAGS-104, від 24.08.2014р. №29-460-UASC-831, від 30.08.2014р. №29-350-UAGS-116, від 02.08.2014р. №29-460-UASC-868, від 06.09.2014р. №29-350-UAGS-123, від 08.09.2014р. №29-350-UAGS-125, від 09.09.2014р. №29-460-UASC-876, від 09.09.2014р. №29-350-UAGS-130, від 11.09.2014р. №29-350-UAGS-136, від 11.09.2014р. №29-460-UASC-887, від 12.09.2014р. №29-350-UAGS-137, від 13.09.2014р. №29-350-UAGS-138, від 14.09.2014р. №29-460-UASC-896, від 14.09.2014р. №29-460-UASC-895, від 15.09.2014р. №29-460-UASC-905, від 24.11.2014р. №29-460-UASC-1055, від 28.11.2014р. №29-460-UASC-1059, від 04.12.2014р. №29-460-UASC-1067, від 25.12.2014р. №29-350-UAGS-173, від 25.12.2014р. №29-350-UAGS-174, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити розрахунки за нього у строки, в розмірі та в порядку, передбаченому цими договорами; Продавець бере на себе зобов'язання після підписання цих договорів передати Покупцеві товар з відповідними супровідними документами: податкова накладна, видаткова накладна, довідка сільгоспвиробника на фірмовому бланку підприємства завірена мокрою печаткою. Також, за умовами вказаних договорів Продавець бере на себе зобов'язання по доставці товару на склад: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, масив, 16; оплата вартості товару відбувається Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів ТОВ «Агросіндікат» надало до перевірки:

- податкові накладні №131 від 31.07.2014р., №5 від 01.08.2014р., №6 від 02.08.2014р., №7 від 03.08.2014р., №90 від 05.08.2014р., №148 від 06.08.2014р., №149 від 07.08.2014р., №242 від 09.08.2014р., №243 від 10.08.2014р., №244 від 11.08.2014р., №340 від 15.08.2014р., №341 від 11.08.2014р., №381 від 19.08.2014р., №382 від 20.08.2014р., №384 від 20.08.2014р., №383 від 21.08.2014р., №496 від 22.08.2014р., №497 від 23.08.2014р., №495 від 24.08.2014р., №496 від 24.08.2014р., №596 від 30.08.2014р., №597 від 31.08.2014р., №93 від 02.09.2014р., №94 від 03.09.2014р., №97 від 04.09.2014р., №95 від 04.09.2014р., №159 від 06.09.2014р., №116 від 07.09.2014р., №173 від 08.09.2014р., №164 від 09.09.2014р., №172 від 09.09.2014р., №191 від 09.09.2014р., №192 від 09.09.2014р., №243 від 11.09.2014р., №262 від 11.09.2014р., №274 від 12.09.2014р., №263 від 12.09.2014р., №275 від 13.09.2014р., №276 від 13.09.2014р., №315 від 14.09.2014р., №316 від 15.09.2014р., №341 від 15.09.2014р., №490 від 25.11.2014р., №491 від 26.11.2014р., №492 від 27.11.2014р., №523 від 28.11.2014р., №140 від 04.12.2014р., №442 від 25.12.2014р. та №443 від 25.12.2014р.;

- видаткові накладні №Ил-0000131 від 31.07.2014р., №Ав-0000005 від 01.08.2014р., №Ав-0000006 від 02.08.2014р., №Ав-0000007 від 03.08.2014р., №Ав-0000090 від 05.08.2014р., №Ав-0000148 від 06.08.2014р., №Ав-0000149 від 07.08.2014р., №Ав-0000242 від 09.08.2014р., №Ав-0000243 від 10.08.2014р., №Ав-0000244 від 11.08.2014р., №Ав-0000340 від 15.08.2014р., №Ав-0000341 від 11.08.2014р., №Ав-0000381 від 19.08.2014р., №Ав-0000382 від 20.08.2014р., №Ав-0000384 від 20.08.2014р., №Ав-0000383 від 21.08.2014р., №Ав-0000496 від 22.08.2014р., №Ав-0000497 від 23.08.2014р., №Ав-0000495 від 24.08.2014р., №Ав-0000498 від 24.08.2014р., №Ав-0000596 від 30.08.2014р., №Ав-0000597 від 31.08.2014р., №Сн-0000093 від 02.09.2014р., №Сн-0000094 від 03.09.2014р., №Сн-0000097 від 04.09.2014р., №Сн-0000095 від 04.09.2014р., №Сн-0000159 від 06.09.2014р., №Сн-0000116 від 07.09.2014р., №Сн-0000173 від 08.09.2014р., №Сн-0000164 від 09.09.2014р., №Сн-0000172 від 09.09.2014р., №Сн-0000191 від 09.09.2014р., №Сн-0000192 від 09.09.2014р., №Сн-0000243 від 11.09.2014р., №Сн-0000262 від 11.09.2014р., №Сн-0000274 від 12.09.2014р., №Сн-0000263 від 12.09.2014р., №Сн-0000275 від 13.09.2014р., №Сн-0000276 від 13.09.2014р., №Сн-0000315 від 14.09.2014р., №Сн-0000316 від 15.09.2014р., №Сн-0000341 від 15.09.2014р., №Со-0000490 від 25.11.2014р., №Со-0000491 від 26.11.2014р., №Со-0000492 від 27.11.2014р., №Со-0000523 від 28.11.2014р., №Дк-0000140 від 04.12.2014р., №Дк-0000442 від 25.12.2014р. та №Дк-0000443 від 25.12.2014р.;

- платіжні доручення №3071 від 04.08.2014р., №3069 від 04.08.2014р., №3072 від 04.08.2014р., №3068 від 04.08.2014р., №3160 від 07.08.2014р., №3159 від 07.08.2014р., №3209 від 11.08.2014р., №3208 від 11.08.2014р., №29 від 15.08.2014р., №30 від 15.08.2014р., №31 від 15.08.2014р., №242 від 22.08.2014р., №241 від 22.08.2014р., №238 від 22.08.2014р., №239 від 22.08.2014р., №240 від 22.08.2014р., №3305 від 26.08.2014р., №3306 від 26.08.2014р., №313 від 28.08.2014р., №314 від 28.08.2014р., №3386 від 28.08.2014р., №315 від 28.08.2014р., №481 від 12.09.2014р., №482 від 12.09.2014р., №483 від 12.09.2014р., №496 від 16.09.2014р., №498 від 16.09.2014р., №500 від 16.09.2014р., №501 від 16.09.2014р., №497 від 16.09.2014р., №499 від 16.09.2014р., №561 від 22.09.2014р., №560 від 22.09.2014р., №562 від 22.09.2014р., №566 від 23.09.2014р., №567 від 23.09.2014р., №564 від 23.09.2014р., №565 від 23.09.2014р., №735 від 15.10.2014р., №734 від 15.10.2014р., №740 від 15.10.2014р., №737 від 15.10.2014р., №736 від 15.10.2014р., №738 від 15.10.2014р., №739 від 15.10.2014р., №3758 від 01.12.2014р., №3760 від 01.12.2014р., №3760 від 01.12.2014р., №3759 від 01.12.2014р., №3787 від 01.12.2014р., №1021 від 10.12.2014р., №1140 від 26.12.2014р. та №1139 від 26.12.2014р.;

- товарно-транспортні накладні.

Апеляційний суд вважає, що надані податковому органу первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до витрат платника податку.

Зокрема, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Агросіндікат» не доведено транспортування придбаного у вказаних контрагентів товару. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги надані позивачем товарно-транспортні накладні, зазначивши, що такі накладні надано до перевірки не в повному обсязі, а деякі з наданих товарно-транспортних накладних, зокрема, №114943 від 28.03.2014р., №204994 від 29.04.2014р., №204997 від 24.04.2014р., №1574 від 05.07.2015р., №18255 від 05.07.2014р., №18251 від 06.07.2014р., №277265 від 06.07.2014р., №320876 від 30.07.2014р., №347640 від 01.09.2014р. (по договорах купівлі-продажу з ТОВ «Улюс») та №343459 від 24.07.2014р., №368057 від 05.08.2014р., №344150 від 06.08.2014р., №350987 від 09.09.2014р., №391694 від 10.09.2014р., №391693 від 10.09.2014р., №426082 від 11.09.2014р., №516797 від 24.12.2014р. (по договорах купівлі-продажу з ТОВ «Енокс»), оформлено з недоліками, а саме: у них не вказаних перевізник товару.

Апелянт, в обґрунтування безпідставності таких висновків суду першої інстанції, посилається на те, що посилання суду першої інстанції на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., є необґрунтованим, оскільки ці Правила не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, апелянт зазначає, що документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Правила не містять вказівок щодо того, що валові витрати мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки хоча товарно-транспортні накладні не є документами бухгалтерської звітності для позивача, але саме вони можуть підтвердити факт доставки товару зважаючи на великий обсяг поставок.

Апеляційний суд, також, встановив, що в наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні операції, тоді як п.8.25 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., передбачено, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті навантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Крім цього, враховуючи великі обсяги поставок позивачем не доведено наявність у нього складських приміщень для зберігання придбаного у контрагентів товару.

В постанові від 31 березня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд врахував доводи Іллічівської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області про ненадання ТОВ «Агросіндікат» до перевірки сертифікатів якості товару, довідок торгівельно-промислової палати або органу місцевого самоврядування про статус постачальників, копій свідоцтв про реєстрацію постачальників платниками ПДВ зі спеціальним режимом, даних про комплектність поставленої продукції, а також довідок сільгоспвиробників на фірмовому бланку підприємств, завірених мокрими печатками.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агросіндікат» посилається на те, що зазначені документи не являються документами податкового обліку платника податків, а також, що такі документи мають бути у продавця товару, а не у його покупця.

Апеляційний суд не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки надання Продавцем товару Покупцю, серед інших супровідних документів, довідок сільгоспвиробника на фірмовому бланку підприємства, завіреному мокрою печаткою, передбачено п.2.1 всіх без виключення договорів купівлі-продажу, укладених ТОВ «Агросіндікат» з його контрагентами ТОВ «Енокс» та ТОВ «Улюс».

Також, п.3.1 укладених договорів сторонами договорів визначено якісні показники товару (вологість, сміттєва домішка, зернова домішка), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає обґрунтованим посилання Іллічівської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області на відсутність у ТОВ «Агросіндікат» сертифікатів якості товару, як документів, з яких було б за можливе встановити виконання сторонами умов договорів.

Надання довідок торгівельно-промислової палати або органу місцевого самоврядування про статус постачальників є необхідним для встановлення виробника товару та дослідження ланцюгу його постачання.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отримавши акт перевірки №2136/15-03-22-01-0302/36769908 від 23.12.2015р., яким, серед іншого, зафіксовано відсутність у позивача вказаних вище документів, ТОВ «Агросіндікат» не скористалося, наданим йому п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, правом на надання таких документів разом із запереченнями на акт перевірки до податкового органу, які останнім могли бути враховані при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції, як на одну з підстав для відмови в задоволенні позову ТОВ «Агросіндікат», посилався на неможливість здійснення ТОВ «Енокс» і ТОВ «Улюс» задекларованих господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності. Зокрема, суд зазначив про встановлений перевіркою факт відсутності у платників податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими такі посилання суду першої інстанції, оскільки при розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів податкового законодавства, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

При вирішенні спору апеляційний суд, також, враховує, що згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма1-ДФ) на ТОВ «Енокс» у 2014 році працювала у штаті 1 (одна) особа, за цивільно-правовими договорами жодного, тоді як обсяг здійснених задекларованих операцій з продажу/постачанню товарів за період охоплений податковою інформацією склав: операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 7702353 грн.; операції які звільненні від оподаткування 1406792277 грн.; доходи що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (відповідно до податкової декларації на прибуток за 2014 рік) становлять 1303001088 грн. Даний обсяг операцій потребує значного обсягу трудовитрат та особистої участі персоналу при здійсненні господарських операцій.

Крім цього, актом від 22.12.2014р. №2747/15-03-22-02-0304/38759205 позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енокс» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р. зафіксовано неможливість встановлення реальності здійснених операцій з контрагентами покупцями та с контрагентами - постачальниками за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши стосунки з особами, які штучно створювали документообіг з метою імітації господарських операцій. Позивач є суб'єктом господарювання, повинен знати порядок складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі.

З врахуванням всіх встановлених обставин в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операцій з придбання товару у ТОВ «Енокс» і ТОВ «Улюс», а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що такі поставки товару мали місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема податкові та видаткові накладні, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Ні суду першої, ані суду апеляційної інстанції позивачем не спростовані доводи податкового органу про неможливість виконання контрагентами ТОВ «Енокс» і ТОВ «Улюс» задекларованих ТОВ «Агросіндікат» господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якою відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Оскільки, ні під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи в суді першої інстанцій не видалося можливим встановити походження придбаного ТОВ «Агросіндікат» товару, позивачем не надано у повному обсязі документів, надання яких передбачено умовами договорів купівлі-продажу, а також, що документи щодо транспортування товару оформлено з недоліками, податковим органом, на обліку якого знаходиться контрагент позивача ТОВ «Енокс», встановлено відсутність у вказаного підприємства об'єктів оподаткування податком на прибуток, апеляційний суд доходить висновку, що надані товариством первинні документи не мають доказовості здійснення господарських операцій, а підтверджують лише документування таких операцій з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.195 КАС україни "Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обгрунтованими ненадання їх до суду першої інстанції або необгрунтованим відхилення їх судом першої інстанції"

За цих підстав визначених Законом, суд апеляційної інстанції відхилив клопотання представників Товариства про залучення до матеріалів справи документів, які не надавались під час проведення податковим органом перевірки та до суду першої інстанції.

А відтак, податкове повідомлення-рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 04 лютого 2016 року №0000142201є законним та підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення на підставі досліджених в судовому засіданні доказів з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2016 року №0000142201 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Домусчі С.Д.

Єщенко О.В.