Ухвала суду № 62322984, 05.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6987/14

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Сакали М.Я. та представника відповідача Янюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адікт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адікт» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення та вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адікт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18.03.2014 року №0000852201, яким ТОВ «Адікт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за землю» за основним платежем 311103,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77775,93 грн. та податкової вимоги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 02.04.2014 року №107-25.

В обґрунтування позову зазначено, що в період з 29.01.2014 року по 04.02.2014 року посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Адікт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю та визначенню порушень в сфері земельних відносин в рамках діючого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2014 року №178/22-01, яким встановлено порушення з боку Позивача вимог п. 271.1 ст. 271, п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок з орендної плати за земельні ділянки на загальну суму 311103,70 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014 року №0000852201, яким ТОВ «Адікт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у розмірі 388879,63, з яких за основним платежем - 311103,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77775,93 грн. В подальшому, відповідачем було направлено на адресу позивача податкову вимогу від 02.04.2014 року №107-25 на суму 11578,37 грн. Позивач вважає, що вищезазначені податкове повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню. Зокрема, зазначив, що 22.08.2007 року між Одеською міською радою та ТОВ «Адікт» був укладений договір оренди землі, згідно п. 1.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 8717 м2, що знаходиться у м. Одесі, Київському районі, вул. Комарова, 14. Разом з тим, 09.02.2010 року між ТОВ «Адікт» та ПП «АТП-15101» було укладено договір про поділ об'єкту нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності, відповідно до умов якого нежилі будівлі по вул. Комарова, 14 у м. Одесі загальною площею 10763 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 9717 кв.м. та перебувають у спільній частковій власності поділено наступним чином: ТОВ «Адікт» набуло право власності на нежитлові будівлі загальною площею 10349,1 кв.м., а ПП «АТП-15101» набуло право власності на нежитлові будівлі загальною площею 413,9 кв.м. Позивач зазначив, що з моменту реєстрації зазначеного договору в реєстрі прав власності на нерухоме майно ТОВ «Адікт» фактично припинило користуватися частиною земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно ПП «АТП-15101». Також, за результатами проведеного ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень» будівельно-технічного дослідження за замовленням товариства експертом складено висновок №141/2014 від 05.11.2014 року, згідно з яким площа земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Комарова, 14, що знаходиться у користуванні ТОВ «Адікт» складає - 0,7936 га, що не відповідає загальній площі, вказаній в договорі оренди землі від 22.08.2007 року, а саме, є меншою на 0,0781 га. Проте, при визначені податкової заборгованості по орендній платі відповідачем не було враховано, що плаща земельної ділянки, якою фактично користується ТОВ «Адікт», є меншою на 781м2. Враховуючи вищевикладені обставини, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача про визначення податкового боргу по орендній платі за змелю та відповідна податкова вимога не можуть вважатись законними та обґрунтованими.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Адікт» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ТОВ «Адікт» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Сакали М.Я. та представника відповідача Янюк М.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 29.01.2014 року по 04.02.2014 року, згідно із п. 75.1 ст. 7 5, п. 78.1.11, п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, на підставі наказу №29-п від 29.01.2014 року та направлення №5 від 29.01.2014 року (а.с. 98-99), посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Адікт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю та визначенню порушень в сфері земельних відносин в рамках діючого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено Акт позапланової невиїзної перевірки від 07.02.2014 року №178/22-01 (а.с.102-107).

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014 року №0000852201, яким ТОВ «Адікт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за землю» на 388879,63 грн., з яких за основним платежем - 311103,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77775,93 грн. (а.с.112).

Також, судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси на адресу ТОВ «Адікт» було направлено податкову вимогу №107-25 про сплату податкового боргу, який виник за узгодженими грошовими зобов'язаннями по сплаті єдиного податку з юридичних осіб у сумі 5991,01 грн. згідно податкової декларації від 29.01.2014 року №9089052018 та по орендній платі за землю у сумі 5587,36 грн. згідно податкової декларації від 29.01.2014 року №9002949726 (а.с. 13).

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Адікт» суд першої інстанції виходив з того, що позивач неправомірно занизив показники декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в зв'язку з чим відповідач обґрунтовано донарахував позивачу грошові зобов'язання за платежем орендна плата за землю оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Крім того, оскільки станом на 02.04.2014 року позивачем не були сплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб та по орендній платі, відповідачем правомірно сформована податкова вимога від 02.04.2014 року №107-25.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Так, за змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ст. 21 Закону України «Про орендну плату за землю»).

За приписами п. 288.1 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2007 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Адікт» (Орендар) був укладений Договір оренди землі (а.с. 14-19), згідно п. 1.1 якого Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради №1489-V від 04.07.2007 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 8717 кв. м, що знаходиться у місті Одесі, Київському районі, вулиця Комарова, 14, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною Договору. Пунктом 2.3 вказаного Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3564817,15 грн., згідно витягу №382/М від 10.05.2007 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку, складеного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах. Згідно п. п. 3.1., 3.2 зазначеного Договору, договір укладено терміном на 25 років, для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та складських будівель. Пунктом 4.1 цього ж Договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 8717 кв.м розрахована у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 53 472,26 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі. У відповідності до п. 12.1 зазначеного Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій (нотаріальній) формі за взаємною згодою сторін. Вказаний Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. 22.08.2007 року за №684 та зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040750500150 від 10.10.2007 року.

Актом прийому-передачі від 12.09.2009 року вищезазначена земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Адікт» (а.с. 23).

Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року №41-VI затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та 20.09.2011 року рішенням Одеської міської ради № 1267-VI затверджено фіксовані відсотки при визначені орендної плати за землі міста Одеси відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року №41-VI, що наводяться у додатку до цього рішення.

20.09.2011 року рішенням Одеської міської ради №1268-VI внесені зміни до рішення Одеської міської ради від 28.10.2010 року №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», введено в дію затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011 року.

10.10.2011 року та 13.08.2012 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради направлялись ТОВ «Адікт» пропозиції щодо зміни умов укладеного договору оренди землі від 22.08.2007 року в частині розміру орендної плати, на які позивачем не були надані відповіді, що і стало підставою для звернення Заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до суду з позовом про внесення змін до зазначеного договору в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24 грудня 2012 року, зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2013 року (а.с. 119-126), зазначений позов задоволений частково. Внесено зміни в договір оренди землі від 10.10.2007 року між ТОВ «Адікт» та Одеською міською радою, зареєстрований в ОРД ДП «ЦДЗК» 10.10.2007 року за №040750500150 в частині розміру орендної плати та викладено його в наступній редакції: п. 2.3: «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 14375989,23 (чотирнадцять мільйонів триста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 23 копійки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №527/к від 13.07.2012 року, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі»; п. 4.1: «Орендна плата за земельну ділянку площею 8717 м2 розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 431280 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі».

Судом першої інстанції вірно враховано, що рішення суду, яке набрало законної сили - має преюдиціальне значення, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України (обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини).

Тобто, зазначеним судом рішенням, що набрало законної сили, змінено розмір орендної плати за договором оренди землі, укладеним між ТОВ «Адікт» та Одеською міською радою, зареєстрованого в ОРД ДП «ЦДЗК» 10.10.2007 року за №040750500150, та встановлено її розмір у сумі 431280 грн. на рік.

ТОВ «Адікт» задекларовано суми податкових зобов'язань з орендної плати за землю за 2013 рік згідно декларації від 12.02.2013 року №9005695196 у розмірі 67061,01 грн., що не відповідає розміру річної орендної плати за землю, визначеної у договорі оренди землі, з урахуванням змін, внесених до нього рішенням суду, що набрало законної сили, який і є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Так, згідно постанови суду річна сума орендної плати складає 431280 грн., щомісячний розмір - 35940 грн.

Проте, ТОВ «Адікт» задекларовано суми податкових зобов'язань з орендної плати за землю за 2013 рік згідно декларації від 12.02.2013 року №9005695196 у розмірі 67061,01 грн., де щомісячний платіж складає 5588,42 грн.

Отже, різниця між задекларованої ТОВ «Адікт» орендної плати та сумою, яка повинна була бути визначена та сплачена останнім після внесених змін рішенням суду від 21.02.2013 року, за 2013 рік складає 311103,72 грн., з яких: лютий 7587,89 грн. (1376,31 грн.-5588,42 грн.), березень 30351,58 грн. (35940 грн.-5588,42 грн.), квітень 30351,58 грн. (35940 грн.-5588,42 грн.), травень 30351,58 грн. (35940 грн.-5588,42 грн.), червень 30351,58 грн. (35940 грн.-5588,42 грн.), липень 30351,58 грн. (35940 грн. - 5588,42 грн.), серпень 30351,58 грн. (35940 грн.-5588,42 грн.), вересень 30351,58 грн. (35940 грн.-5588,42 грн.), жовтень 30351,58 грн. (35940 грн.-5588,42 грн.), листопад 30351,58 грн. 35940 грн.-5588,42 грн.), грудень 30351,58 грн. (35940 грн.-5588,39 грн.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суду, як і суд першої інстанції, погоджується з відповідачем, який дійшов висновку про неправомірне заниження позивачем задекларованих показників декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та обґрунтовано донарахував позивачу грошові зобов'язання за платежем орендна плата за землю оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням у розмірі 388879,63 грн., з яких за основним платежем - 311103,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77775,93 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності проведення відповідачем вказаних донарахувань колегія суддів відхиляє, оскільки позивач фактично обґрунтовує неправомірність розміру орендної плати, яка визначена рішенням суду, що набрало законної сили.

При цьому, як вбачається з рішення Господарського суду Одеської області від 24 грудня 2012 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2013 року, договір про поділ об'єкту нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності від 09.02.2010 року, укладений ТОВ «Адікт» з ПП «АТП-15101», на який посилається позивач, як на обставину, що підтверджує припинення користування частиною орендованої ним земельної ділянки, судами досліджувався та йому надавалася правова оцінка.

Крім того, зазначені доводи апелянта щодо неправомірності розміру орендної плати, яка визначена рішенням суду, що набрало законної сили, були предметом дослідження Одеським апеляційним господарським судом у справі №5017/3048/2012 у зв'язку з переглядом прийнятих у ній рішень за нововиявленими обставинами та відхилені ухвалою від 15 січня 2015 року.

Приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд виходив з того, що наведена заявником обставина фактичного припинення користування частиною орендованої ним земельної ділянки у зв'язку з укладенням договору про поділ об'єкту нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності від 09.02.2010 року, яку він вважає нововиявленою обставиною, жодним чином не спростовує покладений в основу постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року факт набуття ним права оренди земельної ділянки загальною площею 8717 кв.м. на підставі договору оренди землі від 22.08.2007 року, оскільки належних доказів, які б свідчили про внесення змін у цей договір стосовно площі земельної ділянки, заявником до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

За таких обставин, твердження позивача про неправомірність п. 4.1 договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Адікт» та Одеською міською радою, зареєстрованого в ОРД ДП «ЦДЗК» 10.10.2007 року за №040750500150, з урахуванням змін, внесених рішенням суду, що набрало законної сили, є безпідставними, та не підлягають дослідженню в даному провадженні.

До того ж, за ухвалою апеляційного суду від 18.11.2015 р. Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз була проведена судово-економічна експертиза, відповідно до висновку якої №7216/7217 від 18 серпня 2016 року наданий Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеської області розрахунок податкового боргу TOB «АДІКТ» у сумі 311103,70 грн. по орендній платі за землю з юридичних осіб, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77775,93 грн. встановлений в Акті позапланової невиїзної перевірки TOB «АДІКТ» від 07.02.2014 р. №178/22-01 та у податковому повідомленні-рішенні від 18.03.2016 р №0000852201 документально підтверджується у розмірі податкового боргу з орендної плати 364218,99 грн. та сума штрафних санкцій складає 91054,75 грн., різниці становлять 53115,29 грн. та 13278,82 грн. Тобто, фактично експертизою визначено податковий борг позивача більший, ніж зазначено у оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні (Т 2 а.с. 31-37).

Відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014 року №0000852201, яким ТОВ «Адікт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за землю» за основним платежем 311103,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77775,93 грн. є обґрунтованим та правомірним.

Вирішуючи питання обґрунтованості позову в частині скасування податкової вимоги ДПІ у Київському районі м. Одеси від 02.04.2014 року №107-25, суд першої інстанції правильно виходив з того, що за приписами п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2014 року позивачем були подані декларації єдиного податку з юридичних осіб та по орендній платі за землю №9089052018 та №9002949726, в яких самостійно визначені податкові зобов'язання з цих податків у сумі 5991,01 грн. та 5587,36 грн. відповідно.

За приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України такі грошові зобов'язання є узгодженими та підлягають сплаті у строки, визначені п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Проте, станом на 02.04.2014 року вказані узгоджені грошові зобов'язання позивачем сплачені не були, що і стало підставою для формування та направлення ТОВ «Адікт» оскаржуваної вимоги.

При цьому, з наведеного вбачається, що оскаржувана позивачем податкова вимога сформована відповідачем саме на підставі наявності у останнього податкового боргу, який виник за узгодженими грошовими зобов'язаннями по сплаті єдиного податку з юридичних осіб у сумі 5991,01 грн. згідно податкової декларації від 29.01.2014 року №9089052018 та по орендній платі за землю у сумі 5587,36 грн. згідно податкової декларації від 29.01.2014 року №9002949726, а не у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2014 року №0000852201, як зазначає позивач.

За таких обставин, оскільки станом на 02.04.2014 року, тобто в строки, визначені п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем не були сплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб та по орендній платі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно була сформована оскаржувана податкова вимога від 02.04.2014 року №107-25, а підстави для її скасування відсутні.

Підсумовуючи усе вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що прийняття Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси податкового повідомлення-рішення від 18.03.2014 року №0000852201, яким ТОВ «Адікт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за землю» за основним платежем 311103,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 77775,93 грн. та податкової вимоги від 02.04.2014 року №107-25 є правомірним і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. Натомість позивач, всупереч наведеним приписам, не довів протиправність вищевказаних рішень відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Адікт».

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ТОВ «Адікт» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адікт» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов