Ухвала суду № 62322796, 03.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

3 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П.,Гуменюка В.І.,Сімоненко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп», відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції в Миколаївській області, ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна недійсними та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна,

встановила:

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2015 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 1 статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини 3 статті 33, частини 3 статті 45 Закону України «Про іпотеку» та пунктів 1.4, 3.11, 4.2, 4.6, 4.8, 4.9, 7.1, 7.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на постанови Верховного Суду України від 4 лютого, 2 вересня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2013 року, 29 жовтня та 26 листопада 2014 року.

Одночасно із заявою про перегляд судових рішень ОСОБА_4 подано клопотання про звільнення її від сплати судового збору з урахуванням її майнового стану.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/print1446651538270982> цієї статті.

Перевіривши наведені в клопотанні доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає за можливе на підставі частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання заяви про перегляд зазначених судових рішень з урахуванням майнового стану заявника.

Разом з тим, перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. Судами встановлено, що публічні торги іпотечного майна проведені з дотриманням вимог закону щодо порядку організації та проведення.

Разом з тим у справах, постанови Верховного Суду України від 4 лютого та 2 вересня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2013 року, 29 жовтня та 26 листопада 2014 року, в яких надані заявником як приклади неоднакового застосування норм матеріального права суди виходили з того, що в разі якщо прилюдні торги відбувалися з приводу реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, на виконання рішення про стягнення кредитної заборгованості, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, до спірних правовідносин норми Закону України «Про іпотеку» застосуванню не підлягають.

Отже існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права - частини 3 статті 33, частини 3 статті 45 Закону України «Про іпотеку» та пунктів 1.4, 3.11, 4.2, 4.6, 4.8, 4.9, 7.1, 7.3 Тимчасового положення.

Однак, Верховний Суд України відійшов від правової позиції висловленої в наданих заявницею судових рішеннях і вже неодноразово вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених заявником норм права у подібних правовідносинах та висловлював свою правову позицію, зокрема в постановах від 30 березня 2016 року (справа № 6-3004цс15), 27 квітня 2016 року (справа № 6-103цс16), 1 червня 2016 року (справа № 6-144цс16), 28 вересня 2016 року (справа № 6-1680цс16) та інших, міститься висновок про те, що положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

З огляду на вищезазначене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою прилюдні торги можна провести за наявності одного учасника, придбавши майно за його початковою ціною.

Цьому правовому висновку відповідають судові рішення, про перегляд яких подано заяву.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у вищезазначеній справі.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року.

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп», відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції в Миколаївській області, ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна недійсними та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.П. Лященко В.І. Гуменюк В.М. Сімоненко