Ухвала суду № 62322733, 21.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

21 жовтня 2016 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Гриців М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2016 року у справі за його позовом до інспектора ПП роти № 5 батальйону № 1 УПП у м. Харкові ОСОБА_2 про скасування постанови,

встановив:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 червня 2016 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 подав заяву про її перегляд. Оскільки заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам статті 2391 КАС в частині несплати заявником судового збору, суддя-доповідач ухвалою від 5 вересня 2016 року залишив заяву без руху і надав строк до 5 жовтня 2016 року для усунення зазначеного недоліку.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судових справ, проведеного згідно з Розпорядженням від 4 жовтня 2016 року № 190/0/19-16, розгляд заяви визначено судді-доповідачу Гриціву М.І.

28 вересня 2016 року ОСОБА_1 у відповідь на вимогу суду подати документ про сплату судового збору надіслав свій коментар законодавства, за яким він не повинен сплачувати цей платіж. Вважає, що положення частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), згідно з якими особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, в поєднанні з характером спірних правовідносин у справі, розпочатій за його позовом, на які мають поширюватися положення частини четвертої статті 288 цього Кодексу, дають юридичні підстави не платити судовий збір.

Такі міркування заявника не є виявом виконання вимоги суду. Водночас вони не можуть бути відразу визнаними достатніми для повернення заяви про перегляд.

Заява про право не платити судовий збір зумовлює необхідність продовження строку для виконання вимог ухвали від 5 вересня 2016 року та наголосити на тому, що вимога подати документ про сплату судового збору ґрунтується на положеннях спеціального закону.

Зокрема, Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_318/ed_2015_09_03/pravo1/T113674.html?pravo=1> (у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 1 вересня 2015 року і діяв на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).

Відповідно до статті 87 КАС, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України встановлена у розмірі 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви та скарги.

З огляду на викладене, відповідно до вимог частини другої статті 2392 КАС заявнику слід надати строк для усунення недоліків заяви до 10 листопада 2016 року.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 239, 2391 , 2392 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень Верховним Судом України залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви до 10 листопада 2016 року.

Суддя

Верховного Суду України М.І. Гриців