Ухвала суду № 62322649, 27.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

27 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до лізингової компанії товариства з обмеженою відповідальністю «ІГК+» про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року,

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати договір №805269 від 24.07.2015 р., укладений між ним та лізинговою компанією товариством з обмеженою відповідальністю «ІГК+» недійсним з моменту укладення, застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача на його користь 146000 грн., сплачених за умовами договору.

При цьому позивач посилався на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої доводи мотивує тим, що відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Цей закон є чинним і зміни до нього після прийняття Закону України «Про судовий збір» не вносились. Крім цього, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є спеціальною нормою по відношенню до Закону України «Про судовий збір» і саме вона повинна була застосована судом при розгляді питання про сплату судового збору.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не сплачено судовий збір. При цьому законом, який визначає розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати при зверненні до суду є Закон України «Про судовий збір», норми якого не звільняють від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Вирішуючи питання про визнання позовної заяви неподаною та її повернення, суд першої інстанції виходив із того, що недоліки позову у визначений судом строк позивачем усунуто не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», то саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.

За змістом змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір», які прийняті пізніше, ніж Закон України «Про захист прав споживачів», убачається, що з 01 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному Закону, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування ухвали.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону та підлягає залишенню без змін з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/12784/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Декаленко В.С.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.