Ухвала суду № 62322594, 27.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

27 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального медичного об'єднання «Психіатрія» про визнання права на отримання достовірної і повної інформації про стан здоров'я та зобов'язання надати відповідну інформацію, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 06 вересня 2016 року,

встановила:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати її право на отримання від Територіального медичного об'єднання «Психіатрія» достовірної і повної інформації про стан її психічного здоров'я; зобов'язати відповідача надати їй інформацію про стан її психічного здоров'я.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.

Свої доводи мотивує тим, що в позовній заяві вона зазначила, що відповідач ухиляється надати їй інформацію про стан її здоров'я та конкретизувала, яку саме інформацію вона просить надати. За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав зазначати в ухвалі суду про те, що вона не усунула недоліки позову. Включення до позовної заяви клопотання про забезпечення доказів, а саме витребування доказів та виклик свідків, не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства. Оскільки порушення її права на отримання достовірної і повної інформації про стан здоров'я було допущено відповідачем під час надання їй психіатричної допомоги і лікарі відповідача вважають її особою, яка страждає на психічні розлади, вона має право на звільнення від сплати судового збору на підставі п.5 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». У особи, яка страждає на психічні розлади, реальна можливість захистити свої права під час надання їй психіатричної допомоги з'являється тільки після виписки з психіатричного закладу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було сплачено судовий збір. Крім цього, в позовній заяві не викладено обставин, які б свідчили про відмову ТМО «Психіатрія» надати інформацію про стан психічного здоров'я; не зазначено доказів, що підтверджують таку відмову; не вказано, яку саме інформацію позивач просить надати.

Вирішуючи питання про визнання позовної заяви неподаною та її повернення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач недоліки позовної заяви не усунув, а також допустив нові недоліки, як то включення у зміст позовної заяви вимоги щодо витребування доказів та виклик свідків, що суперечить нормам цивільного процесуального законодавства. Обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору не ґрунтується на положеннях Закону України «Про судовий збір», а тлумачення норми, якою позивач доводить свій пільговий статус, є хибним та суперечить дійсному змісту статей вказаного законодавчого акту.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення до суду з вказаним позовом обґрунтовано тим, що відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року про застосовування до неї примусових заходів медичного характеру з 29.08.2014р. по 30.12.2014 р. вона перебувала в ТМО «Психіатрія» на лікуванні.

Виписки про її психічний стан лікарі робили з урахуванням спадковості та перебування на лікуванні в закладі в 2008 році, подальшого її перебування на обліку в КПНЛ №2.

Всі її зусилля з'ясувати у відповідача, які психічні розлади вона мала, які з них є тяжкими психічними розладами, які симптоми свідчать про наявність в неї цих психічних розладів, у чому вони проявляються, якими методами лікарі надавали їй медичну допомогу, що може свідчити про покращення її психічного стану чи про видужання від наявних у неї психічних розладів і хвороби, яку хронічну психічну хворобу їй мають продовжувати лікувати в амбулаторних умовах, джерела інформації про психічні хвороби її рідних, приводять до отримання повідомлень, що ця інформація вже була доведена усно, чи узгоджена з нею, чи отримана від неї.

У відповідності до вимог ст. 285 ЦК України позивач просила захистити її право на достовірну і повну інформацію про стан її здоров'я шляхом зобов'язання відповідача надати їй інформацію: про причини розладу зору, про лікування якого вона звернулась до лікарні в червні 2008 року; якими методами в лікарні лікували її розлад зору в 2008 р.; про причини розладу координації рухів ( при ходьбі її дуже розкачувало в різні сторони) після нормалізації зору через кілька днів лікування у червні 2008 року; які симптоми свідчили про існування у неї гострого поліморфного психотичного розладу без симптомів шизофренії у червні 2008 р., як проявлялась наявність цього розладу у неї; якими методами в лікарні лікували її від гострого поліморфного психотичного розладу без симптомів шизофренії в червні 2008 р., яку підтримуючу терапію їй належало приймати після виписки з лікарні ( в момент виписки лікарі запропонували на протязі двох тижнів примати ліки для стимуляції травлення, печінки і комплекс вітамінів КВАДЕВІТ); на яких підставах лікарі приймали рішення про доцільність взяття її на психіатричний облік в червні 2008 р.; яким чином не застосовування нею підтримуючої терапії від гострого поліморфного психотичного розладу сприяло виникненню у неї змішаного розладу особистості у 2012 р. тощо.

Оскільки її право на достовірну і повну інформацію про стан її здоров'я було порушено під час надання їй психіатричної допомоги, посилалась на п.5 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу від звільнення сплати судового збору.

Так, відповідно до п.5 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

Виходячи з предмету спору - права особи на достовірну і повну інформацію про стан її здоров'я під час надання психіатричної допомоги, у відповідності до п.5 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору.

Включення до позовної заяви клопотання про забезпечення доказів, а саме витребування доказів та виклик свідків, не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 06 вересня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді

Справа №22-ц/796/13068/2016

Головуючий у суді першої інстанції: ВасильченкоО.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: КирилюкГ.М.