Ухвала суду № 62318935, 26.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 150/3/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Суперсон С.П.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

26 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шаргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шаргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області виплатити позивачу з 01 липня 2015 року пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до постанови Чернівецького районного суду Вінницької області від 14.01.2016 року вказаний позов задоволено частково: зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області виплатити позивачу пенсію за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач працює на посаді начальника епідеміологічного відділу заступник начальника Могилів-Подільського міськрайонного управління, дана посада віднесена до посад державних службовців.

З 01.04.2015 р. позивачу припинено виплату пенсії.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) в редакції, яка була чинна з 01.04.2015 р. встановлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

В свою чергу, станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

При цьому, відповідно до п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213), у разі неприйняття до 01 червня 2015року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів",«Про статус народного депутата України", «Про Кабінет Міністрів України", «Про судову експертизу", «Про Національний банк України", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Однак, вказаний в п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року не було прийнято, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Таким чином, особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст.47, ст.54 Закону № 1058, підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з того ж дня перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

За змістом ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Отже, з 01 липня 2015 року пенсія, призначена позивачу відповідно до Закону №1058, підлягає виплаті, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Разом з тим, 01 січня 2016 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р., яким внесено наступні зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється діяпункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області поновити виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 липня 2015 року, однак, враховуючи вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р., який набрав чинності з 01.01.2016 р., здійснювати позивачу виплату вказаної пенсії по 31 грудня 2015 року включно.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і дав їм належну правову оцінку.

Згідно зі ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення в силі постанови суду першої інстанції, оскільки вона прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Шаргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 січня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Смілянець Е. С.