Постанова № 62317994, 25.10.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16948/16-а

Провадження № 2-а/522/855/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Ільченко Н. А.

при секретарі - Довгань Ж. А.

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Приморському районі м.Одеси про скасування рішення №208 від 29 липня 2016 року УПФУ в Приморському районі м.Одеси щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на пільгових умовах відповідно до п. «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та про зобов'язання УПФУ в Приморському районі м.Одеси зарахувати ОСОБА_1 спеціальний трудовий стаж з 15.05.1999 року по 15.09.1999 року та з 17.04.2000 року по 29.10.2000 року набутий під час гастрольної діяльності за кордоном до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років та призначити пенсію і виплатити їй всі належні суми з часу звернення із заявою про призначення пенсії - 14 березня 2016 року і в подальшому платити пенсію з проведенням всіх перерахунків відповідно до чинного законодавства.

Позивач просила розглянути справу без її участі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить розписка про отримання ним судової повістки, причини неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, позовна заява підлягає задоволенню частково. До даного висновку суд приходить з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю України є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави(ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними(ст.21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (ст. 22).

За змістом положень ч.ч.2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватися від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч.ч.1, 2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Загальної декларації прав людини встановлено, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення.

Судом установлено, що позивач в період з 24.02.1995 року по 31.01.2016 року працювала артисткою (гімнасткою-акробаткою в жанрі еквілібр) в Державному підприємстві «Український цирк», в подальшому ДП «Державна циркова компанія України», а закінчила свою трудову діяльність на ДП «Молодість» звідки була звільнена за власним бажанням, що підтверджується записами в трудовій книжці виписаної на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1.

Трудовий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 7 місяців 5 днів.

14.03.2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням УПФУ в Приморському районі м.Одеси №208 від 01.08.2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.9), ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років як артисту відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, а саме: 20 років 6 місяців.. Як зазначено в рішенні, за наявними документами підтверджено стажу 19 роки 10 місяців 23 дні; не зараховано до пільгового стажу період роботи з 15.05.1999 року по 15.09.1999 року, період перебування на гастролях за приватним контрактом у Сирії, та з 17.04.2000 року по 29.10.2000 року, період перебування на гастролях у Швейцарії.

Відповідно до п. «ж» ст.55 Закону, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності на посадах, передбачених переліком посад, затвердженим Постановою КМУ №583 від 12.10.1992 р..

Згідно з п.1 Переліку посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» від 12.09.1995 №583, зокрема, право на пенсію за вислугу років мають при стажі творчої діяльності на посадах, передбачених у цьому пункті, з 01 квітня 2015 р. по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців артисти цирків і концертних організацій.

Відповідно до ст. 62 Закону, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з трудової книжки позивача, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.8-9), її спеціальний трудовий стаж становить понад 20 років 7 місяців 5 днів, а саме вказаний спірний період роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислуги років.

На думку суду дії відповідача з приводу відмови у призначенні пенсії є безпідставними, і тому необхідно зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Згідно до статті 71 ч.1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не було доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.

Як зазначено в п.3.2 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно приводить до порушення засад соціальної правової держави.

Оскільки рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справи та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України, а отже відповідна частина позовних вимог позивача не підлягає задоволенню судом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність відмови у призначенні позивачу пенсії, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 158-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати рішення №208 Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси від 29 липня 2016 року щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на пільгових умовах відповідно до п. «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси зарахувати ОСОБА_1 спеціальний трудовий стаж з 15.05.1999 року по 15.09.1999 року та з 17.04.2000 року по 29.10.2000 року набутий під час гастрольної діяльності за кордоном до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років та призначити пенсію і виплатити ОСОБА_1 всі належні суми з часу звернення із заявою про призначення пенсії, а саме: з 14 березня 2016 року.

У задоволені решти частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду м.Одеси апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови суду.

Суддя Н.А.Ільченко

25.10.2016