Ухвала суду № 62317790, 25.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р. Справа № 876/5262/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Богдан А. О.

представника позивача Сабан М. Р.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року по справі № 813/1700/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" до Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції про визнання протиправними і скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23 травня 2016 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, яким просить визнати незаконними та скасувати постанови ВП №50870505 від 26 квітня 2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору та від 6 травня 2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції від 26 квітня 2016 року ВП № 50870505 про стягнення з боржника виконавчого збору та від 6 травня 2016 року ВП № 50870505 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивача було належним чином повідомлено про відкрите виконавче провадження, проте він не виконав самостійно рішення суду у встановлений строк, що призвело до нарахування виконавчого збору.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 4 січня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №813/7095/14 про стягнення з ТзОВ "Транс-Сервіс-1" до Державного бюджету України 44002,08 грн плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Державним виконавцем ВДВС Пустомитівського РУЮ 19 квітня 2016 року ВП50870505 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа та надано боржнику строк самостійно виконати судове рішення до 25 квітня 2016 року.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 квітня 2016 року ВП50870505 отримана представником позивача 24 квітня 2016 року (вихідний день), що підтверджується долученими до матеріалів справи даними відстеження пересилання поштових відправлень.

Позивачем виконано судове рішення 26 квітня 2016 року. На підтвердження добровільного виконання виконавчого документа позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення від 26 квітня 2016 року №4334.

26 квітня 2016 року державним виконавцем Кучерепою Х.М. за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення винесено постанову ВП50870505 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4400,21 грн.

Крім того, цим державним виконавцем 6 травня 2016 року винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Статтею 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що добровільно погасити заборгованість перед стягувачем у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 19 квітня 2016 року ВП50870505. строк в боржника не було можливості у зв'язку з тим, що ним отримано таку у вихідний день - 24 квітня 2016 року, тоді як граничний термін добровільного виконання припадав на наступний день. Як наслідок, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання судового рішення був нереальний для позивача.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року, "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом, і був нереальним.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що примусове виконання судового рішення фактично застосовано не було, а відтак відсутні підстави для нарахування та подальшого стягнення з позивача виконавчого збору.

Враховуючи, що у позивача об'єктивно була відсутня можливість у наданий відповідачем строк виконати судове рішення через отримання такого фактично у останній день призначений для виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року по справі № 813/1700/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 28 жовтня 2016 року