Ухвала суду № 62317724, 24.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 р. Справа № 876/6421/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Каралюса В.М., Ліщинського В.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представника позивача: Драюка М.С.,

представника відповідача: Пивовара В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року у адміністративній справі № 803/853/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панхім» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Панхім" звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0013172201, № 0013162201 від 24.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Луцькою ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ТзОВ фірма "Панхім" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 04.12.2014 року був складений акт № 157/22-1/307333394.

Висновками даного акту перевірки встановлено порушення підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, статтей 135, 137 138 ПК України у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток на суму 3157549,00 грн., та підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, статтей 185, 187, 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТзОВ фірма "Панхім" занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті за грудень 2013 року на загальну суму 3323736,00 грн.

Висновки даного акту ґрунтуються на тому, що позивачем неправильно переведено бензин марки А-92 в кількості 1741000 кг на марки А-80 і А-76 і безоплатно передано покупцям нафтопродукти в такій кількості.

Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, оскільки вони є припущеннями, що не підтверджені жодними доказами. Крім того, в акті перевірки не зазначено причин не прийняття до уваги первинних документів - зокрема, актів переведення нафтопродуктів з однієї марки в іншу. Вважає твердження відповідача, що під час перевірки не були надані документи, які свідчать про зміни октанового числа бензину, такими, що не відповідають дійсності, оскільки такі документи не пов'язані зі сплатою податків, а стосуються якості товару, перевірка якої не віднесена до компетенції податкових органів.

Згідно даного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0013162201 від 24.12.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4985604,00 грн. та № 0013172201 від 24.12.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4736323,50 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року позов ТзОВ «Панхім» задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0013172201 та № 0013162201 від 24.12.2014 року

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ТзОВ «Панхім».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, вказує на те, що операції з переведення палива платником податків носили формальний характер, не були реальними та є спрямованими на зниження бази оподаткування.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.

Позивач ТзОВ «Панхім» в запереченні на апеляційну скаргу вважає оскаржувану постанову суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права та просить залишити її без змін.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченні на апеляційну скаргу, просив оскаржувану постанову суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції Луцькою ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ фірма "Панхім" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 04.12.2014 року був складений акт № 157/22-1/307333394 .

За результатами проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем, серед іншого, підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, статтей 135, 137, 138 ПК України, у зв'язку з чим ТзОВ фірма "Панхім" занижено податок на прибуток на суму 3157549,00 грн., в тому числі за 2013 рік - на суму 3323736,00 грн., а також порушення статтей 185, 187, 188 ПК України, в результаті чого ТзОВ фірма "Панхім" занижено податок на додану вартість на загальну суму 3323736,00 грн., в тому числі за грудень 2013 року - на суму 3323736,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем під час перевірки не надано документів, що свідчать про зміну октанового числа бензину, а, відтак, позивачем безоплатно передано покупцям нафтопродукти в кількості 1741000 кг., в результаті чого підприємством занижено доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на загальну суму 16618679 грн., в тому числі за 2013 рік - на суму 16618679 грн.

Відповідач вважає, що у результаті таких дій позивач занизив податкові зобов'язання по оподаткованих операціях з реалізації нафтопродуктів, а саме бензину марки А-92, що є об'єктом оподаткування ПДВ на суму 3323736 грн., в тому числі за грудень 2013 року 3323736 грн.

Як вбачається з матеріалів справі Луцькою ОДПІ на підставі акту перевірки 24.12.2014 року було винесено податкові повідомлення-рішення №0013172201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4736323,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 3157549,00 грн.. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1578774,50 грн., а також №0013162201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4985604,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 3323736,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1661868,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження дані податкові повідомлення-рішення, відповідно, рішеннями ГУ ДФС України у Волинській області від 04.02.2015 року №864/10/03-20-10-03-06, та ДФС України від 15.04.2015 року №7831/6/99-99-10-01-01-25 були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до підпункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента, тощо).

Підпунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу. Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання і товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості у разі здійснення і контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу), з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Крім цього згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання и товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності, при цьому облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань здійснюється на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок податкового органу про безоплатну передачу позивачем покупцям нафтопродуктів - бензину марки А-92 в кількості 1741000 кг., що призвело до заниження підприємством доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на загальну суму 16618679,00 грн.

Податковий орган вважає, що ТзОВ «Панхім» не підтверджено факт переводу нафтопродуктів марки А-92 на марки А-80 та А-76, так як до перевірки не надані акти приймання продукції за якістю форми № 14-НК, акти відібрання проб за формою № 2-НК, журнал реєстрації проб за формою № 3-НК.

Разом з тим судом встановлено, що ТзОВ «Панхім» протягом 2013 року придбавалися нафтопродукти марки А-92. Зазначені операції відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства від 08.05.2012 року, від 08.02.2013 року, від 10.02.2014 року .

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ фірма "Панхім" (замовник) та МПП "ВК Імпекс" (виконавець) 01.02.2012 року укладено договір про надання лабораторних послуг №99-Л, відповідно до якого виконавець зобов'язується проводити лабораторні дослідження нафтопродуктів на відповідність ГОСТ, РСТ, ДСТУ, іншій нормативно-технічній документації та надавати науково-технічну допомогу за дорученням замовника, а замовник зобов'язується оплатити вартість таких робіт в порядку і на умовах, визначених даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу від 29.04.2013 року позивачем утворено комісію з розслідування випадків встановлення наявності нестандартних нафтопродуктів під час зберігання та складено відповідні акти розслідування, якими було зафіксовано зниження октанового числа бензину.

Вказане підтверджується первинними документами - актами переведення нафтопродуктів за формою № 18-НП та паспортами якості, які були наявні в позивача на момент проведення перевірки та надавались під час перевірки Луцькій ОДПІ.

Разом з тим в матеріалах справи також містяться акти відбирання проб нафти та нафтопродуктів від 02.12.2013 року №01-02.12.13, від 26.07.2013 року №01-26.07.13, від 26.04.2013 року №01-26.04.13 (а.с.103-106), видані МПП "ВК Імпекс" паспорти якості нафтопродуктів №214 від 29.04.2013 року, №580 від 26.07.2013 року, №1015 від 03.12.2013 року (а.с.64-66), акти здачі-прийняття послуг №1550 від 30.04.2013 року, №2317 від 31.07.2013 року, №4394 від 31.12.2013 року (а.с.67-69); акти про переведення нафтопродуктів (нафти) з однієї марки в іншу №01-26.07.13 від 26.07.2013 року, №01-06.12.13 від 06.12.2013 року, №01-27.12.13 від 27.12.2013 року, №01-31.12.13 від 31.12.2013 року (а.с.59-63); бухгалтерські довідки №31-12/1 від 31.12.2013 року, №27-12/1 від 27.12.2013 року, №06-12/1 від 06.12.2013 року, №26-07/1 від 26.07.2013 року, №29-04/1 від 29.04.2013 року (а.с.115-119); паспорти якості №4-0652 від 02.12.2013 року, №4-0331 від 26.07.2013 року, №4-0125 від 26.04.2013 року (а.с.126-128), якими засвідчено невідповідність нафтопродуктів стандартам бензину А-92, відбирання яких засвідчено актами відбирання проб нафти та нафтопродуктів №4-0125 від 26.04.2013 року, №4-0331 від 26.07.2013 року, №4-0652 від 02.12.2013 року (а.с. 129-131), акти розслідування випадку установлення наявності нестандартних нафтопродуктів під час зберігання від 29.04.2013 року, від 26.07.2013 року, від 06.12.2013 року, виданих акредитованою установою МПП "ВК Імпекс" (а.с. 161-163).

Також переведення бензину повністю відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 28 "Товари" та підтверджується відповідними бухгалтерськими довідками наявними в матеріалах справи(а.с.115-119).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що реальність проведення платником податків операцій переведення в 2013 році також перевірялась слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Волинській області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014030000000102 від 11.12.2014 року за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, з приводу чого були допитані представники МПП "ВК Імпекс", які підтвердили факт проведення у 2013 році випробувальних досліджень нафтопродуктів ТзОВ фірма "Панхім", а також працівники ТзОВ фірма "Панхім", які підтвердили факт відбирання зразків нафтопродуктів для дослідження та їх передачі для проведення дослідження у випробувальну лабораторію МПП "ВК Імпекс", а також подальше переведення нафтопродуктів з однієї марки в іншу на підставі результатів даних випробувальних досліджень.

Крім цього операції з переведення платником податків нафтопродуктів з однієї марки в іншу були також предметом експертного економічного дослідження, яке проводилось Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, що відображено у відповідному висновку № 8233 від 24.03.2015 року. Згідно вказаного дослідження підтверджено операції щодо переведення ТзОВ фірма "Панхім" залишків бензину марки А-92 в бензин марки А-80, бензин марки А-76 загальною кількістю 1 741 000,00 кг., на загальну суму 16 618 679,02 грн. за період 2013 року .

Також, вищевказані операції з переведення нафтопродуктів з однієї марки в іншу підтверджені судово-економічною експертизою за матеріалами кримінального провадження №32014030000000102, що підтверджується Висновком судово-економічної експертизи №430-7431 від 30 вересня 2015 року (а.с. 207 - 221).

Крім цього реєстром реалізації ТМЦ по рахунку 281, аналізом рахунку 90, реєстром реалізації ТМЦ по рахунку 20 "Виробничі запаси" за 2013 рік підтверджується факт реалізації бензину марки А-80, А-76 покупцям.

З наведеного видно, що позивач безоплатно товарів не реалізовував, що, в свою чергу, вказує на помилковість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про безоплатність передачі покупцям бензину марки А-92, які ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

Крім цього під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014030000000102 від 11.12.2014 року встановлено факти реалізації бензину марки А-80 та А-76 СГ ТзОВ "Городище", СВК "Зоря", ТзОВ "П'ятидні", ПСП "Стир-Агро", СП "Агро-Дар" ТзОВ "Ютрейд", ТДВ "Шумське АТП-2065", СГВК "Урожай", СГПП "Рать", "Луцьке підприємство електротранспорту", що спростовує твердження податкового органу, викладені в акті перевірки 157/22-01/30733394 від 04.12.2014 року, щодо безоплатної передачі платником податків покупцям нафтопродуктів в кількості 1741000 кг.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час даного досудового розслідування не було зібрано фактичних даних, які б свідчили про фіктивність проведених господарських операцій, наявність в діях службових осіб позивача умислу на ухилення від сплати податків за наслідками відображених в податковому обліку фінансово-господарських операцій з реалізації бензину марки А-80 та А-76 контрагентам позивача. Проведеним комплексом слідчих та процесуальних дій, направлених на відпрацювання контрагентів ТОВ фірма "Панхім", не було зібрано фактичних даних, які б свідчили про фіктивність проведених господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи відповідача про відсутність у позивача під час перевірки актів приймання продукції за якістю форми № 14-НК, актів відібрання проб за формою № 2-НК, журналу реєстрації проб за формою № 3-НК, журналу реєстрації видачі для підтвердження факт переводу нафтопродуктів марки А92 на марки А80 та А 76 відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 року не можуть бути доказом порушення позивачем податкового законодавства, оскільки вказані акти стосуються контролю якості нафтопродуктів і не пов'язанні з обчисленням і сплатою податкових платежів та не можуть підтверджувати чи спростовувати правильність обчислення податкових зобов'язань.

Із акту перевірки вбачається, що у ньому не зафіксовано факту відсутності нафтопродуктів на зберіганні у ТзОВ фірма "Панхім" під час проведення операцій з переведення нафтопродуктів з однієї марки на іншу, а також факту реалізації переведених нафтопродуктів за ціною нижчою від ціни придбання.

Також з акту перевірки вбачається, що під час її проведення Луцькою ОДПІ зроблені висновки про заниження позивачем податкових зобов'язнь за період з 01.04.2012 по 31.12.2012 року, в тому числі за грудень 2013 року, з податку на додану вартість на загальну суму 3323736 грн., які не були нараховані при оподатковуваних операціях з реалізації нафтопродуктів, а саме бензину марки А-92 на підставі вибірково перевірених видаткових, податкових накладних, рахунків-фактур на відпуск товарів, реєстрів виданих податкових накладних, первинних документів, договорів, контрактів, декларацій з податку на додану вартість, а також в результаті встановлених порушень, описаних в пункті 3.1.1 Акту "Доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування".

З матеріалів справи вбачається, що перевіряючі під час податкової перевірки платника податків не встановили порушення податкового законодавства платником податків під час придбання бензину А-92 та реалізації бензину А-80 та А-76, про що свідчить акт перевірки №157/22-01/30733394 від 04.12.2014 року, зокрема розділи 3.1.1, 3.1.2, 3.2.1, 3.2.2. Під час проведення перевірки та в ході судового розгляду даної справи відповідачем реальність вчинення господарських операцій по придбанню платником податків бензину А-92 та реалізації бензину А-80 та А-76 під сумнів не ставилась.

Разом з тим судом першої інстанції вірно враховано висновок експертного економічного дослідження № 8233 від 24.03.2015 року та висновок судово-економічної експертизи №7430-7431 від 30.09.2015 року, якими не підтверджено встановлене актом Луцької ОДПІ №157/22-1/30733394 від 04.12.2014 року порушення ТзОВ фірма "Панхім" заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у контексті податкових спорів практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії"). Також, у рішенні у справі "Щокін проти України" (п.49) Європейський Суд з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом, чого у даному випадку податковим органом дотримано не було. У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає підставними до задоволення вимоги ТзОВ «Панхім» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ №0013172201, № 0013162201 від 24.12.2014 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу Луцької ОДПІ слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 41,160, 167, 195, 196, 198, 200, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року в справі № 803/853/15-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: І.І.Запотічний

Судді В.М.Каралюс

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 28.10.2016 року.