Ухвала суду № 62317452, 25.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/7566/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Супрун О.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р., Петрика І.Й., Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання його скласти та надати довідку про підвищену заробітну плату, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 працюючого державного службовця відповідної посади (з зазначенням посадового окладу, рангу, премії та надбавки) за останнім місцем роботи на державній службі.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та з 28 вересня 2012 року отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу».

26 липня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про видачу довідки про заробітну плату для перерахування пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013.

Листом від 04.08.2016р. № 1059/04/С-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило ОСОБА_5 у видачі довідки про заробітну плату працюючого державного службовця, мотивуючи відмову тим, що на даний час відсутній будь-який порядок, визначений Кабінетом Міністрів України, який би встановлював умови та порядок проведення перерахунку призначених пенсій державним службовцям.

Вважаючи дії відповідача щодо ненадання довідки про заробітну плату протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) (у редакції станом на час призначення пенсії позивачці), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі статтею 37-1 Закону № 3723-XII, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

У свою чергу, частиною 2 статті 37-1 Закону № 3723-XII встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що призначення державним службовцям пенсій та їх перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, заробітна плата для перерахунку пенсії визначалась виходячи із заробітної плати працюючих державних службовців за тими ж посадами.

Пунктом 5 цієї Постанови було встановлено, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 закріплено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Згідно з п. 2.24 Порядку № 22.1 при призначенні (перерахунку) пенсії, відповідно до Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України для визначення розміру пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 4 цього Закону, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Таким чином, системний аналіз викладених правових норм надає підстави вважати, що обов'язок щодо видачі пенсіонеру довідки про заробітку плату державного службовця за посадою, яку він займав до виходу на пенсію, покладено на державний орган (установу, організацію, підприємство), в якому працювала особа до виходу на пенсію.

При цьому, до компетенції вказаного суб'єкту не належить безпосередньо вирішення питання про перерахунок пенсії.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач до виходу на пенсію перебувала на державній службі в ГУ ПФУ в Чернігівській області і звернулась до вказаного суб'єкту саме із заявою щодо видачі їй довідки про заробітну працюючого державного службовця за посадою, яку вона займала до виходу на пенсію, а отже, відповідач зобов'язаний був розглянути саме це питання і видати позивачу таку довідку.

Разом з тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було відмовлено позивачу в наданні запитуваної нею довідки з тих підстав, що в неї немає права на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючого державного службовця.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що вирішення питання про перерахунок пенсії позивача на підставі зазначеної довідки належить до компетенції територіального органу ПФУ, в якому позивач перебуває на обліку, тобто Чернігівського об'єднаного УПФУ, а не ГУ ПФУ у Чернігівській області, в якому позивач проходила державну службу до виходу на пенсію.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у видачі вказаної довідки, не тільки порушив її право на отримання такого документа, а й перевищив надані йому повноваження, що вказує на наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання таких дій протиправними та необхідність поновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області надати позивачу відповідну довідку.

Водночас, колегія суддів зазначає, що застосування саме такого способу захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим частиною 1 статті 2 КАС України, і не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки такі вже були ним реалізовані при вирішенні питання щодо видачі вказаної довідки на підставі заяви позивача і в даному випадку у ГУ ПФУ в Чернігівській області відсутня інша альтернативна поведінка.

При цьому, Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, передбачено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічний правовий підхід щодо відновлення порушеного права особи в разі відсутності у відповідача альтернативної поведінки застосовано Вищим адміністративним судом України при постановленні ухвали від 28 січня 2016 року у справі № 826/869/15.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14, висновок якого, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів також враховує й те, що у висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема передбачає, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Петрик І.Й. Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Петрик І.Й.

Сорочко Є.О.