Ухвала суду № 62317358, 24.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 р. Справа № 876/6311/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Каралюса В.М., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

за участі представника позивача: Віняра Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2016р. по справі № 813/2111/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМА" до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМА" звернулося в суд з позовною заявою до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 0005681302 від 11.05.2016 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2016р. по справі № 813/2111/16 позовні вимоги ТзОВ «ТЕМА» - задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0005681302 від 11.05.2016 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТзОВ «ТЕМА» відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки представника в судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності, згідно ч.4 статті 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ТЕМА» з метою застосування понижуючого коефіцієнту у березні, квітні 2015 року було виконано всі умови, встановлені Законом України «Про внесення змін до розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» №219-VIII від 02 березня 2015 року, у зв'язку з чим підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта у березні - 0,485, у квітні - 0,509.

Суму нарахованого ЄСВ за березень та квітень 2015 року своєчасно і у повному обсязі сплачено ТзОВ «ТЕМА» із застосуванням понижуючого коефіцієнту, а саме у березні 2015 року - 173983,24 грн., у квітні 2015 року - 177691,92 грн.

Однак, як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у звіті за березень та у звіті за квітень 2015 року у програмі « 1с-Звіт», за допомогою якої звіти відправляються до контролюючого органу, помилково було сформовано автоматичний розрахунок полів, через що після закриття звітів програма самостійно перерахувала звіти згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства, без врахування понижуючого коефіцієнта, тобто податковий орган отримав звіти з помилковими показниками.

З наведених підстав, у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за березень 2015 року у рядку 8 «Загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті» відображено 327493,09 грн., а у поданому звіті за квітень 2015 року у рядку 8 «Загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті» відображено суму 318343,64 грн.

Внаслідок допущених у попередніх звітних періодах помилок, ТзОВ «ТЕМА» у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за травень 2015 року було зменшено суму єдиного внеску у графі 7 на 294161,56 грн., та надано пояснення про зміст допущених помилок.

В подальшому, Личаківською ОДПІ скеровано до ТзОВ «ТЕМА» рішення № 0005681302, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до позивача штраф у розмірі 58107,65 грн. та за період з 21.04.2015 року до 22.06.2015 року пеню у розмірі 5760,90 грн..

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із п.п. 1, 4 ч.2 ст. 6 вказаного Закону, на платника єдиного внеску покладаються обов'язки: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Частиною 8 статті 9 цього ж Закону передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Однак, поруч із цим, з 13.03.2015 набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці».

Зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-5 такого змісту:

« 9-5. По 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за такою формулою:

коефіцієнт = СмБН(зо)2014/БН(зо), де:

СмБН(зо)2014 - середньомісячна база нарахування єдиного внеску для платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок / кількість звітних місяців платника в 2014 році / СмК(зо)2014;

БН(зо) - база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року / кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати;

СмК(зо)2014 - середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік - це сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати у кожному місяці в 2014 році / кількість звітних місяців платника в 2014 році;

СмП(зо)2014 - середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році - це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 рік / кількість звітних місяців платника в 2014 році / СмК(зо)2014;

СП(зо)м - середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці - це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 року / кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.

Якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.

Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.

Коефіцієнт не застосовується платниками єдиного внеску, вказаними в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які виплачують грошове забезпечення.

Розрахований коефіцієнт та розмір єдиного внеску зазначаються з трьома знаками після коми.

При розрахунку коефіцієнта показники за 2014 рік визначаються на підставі звітності платника єдиного внеску, яка подається відповідно до вимог цього Закону.

У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це в звіті.

Платник єдиного внеску, що застосував коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені Законом строки, позбавляється права в майбутньому застосувати коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу). Право на застосування коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).

Також, з 1 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовуються з коефіцієнтом 0,6».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що таким чином, положеннями зазначеного Закону платникам єдиного внеску надано право на зменшення навантаження на фонд оплати праці, шляхом застосування роботодавцем коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску.

Колегія суддів вважає, що з огляду на викладене, ТзОВ «ТЕМА» з метою застосування понижуючого коефіцієнту у березні, квітні 2015 року було виконано всі умови, встановлені Законом України «Про внесення змін до розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», у зв'язку з чим підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта у березні - 0,485, у квітні - 0,509.

Однак, у зв'язку із допущенням технічної помилки, після закриття звітів програма самостійно перерахувала звіти та при розрахунку суми єдиного внеску було зазначено суму єдиного внеску за березень 2015 року в розмірі - 327493,09 грн., а у квітні 2015 року - 318343,64 грн., без врахування понижуючих коефіцієнтів.

Відтак, ТзОВ «ТЕМА» було помилково завищено суму єдиного внеску у зв'язку з не врахуванням понижуючих коефіцієнтів, тобто належна сума єдиного внеску, яка підлягала сплаті, складала у березні 2015 року - 173983,24 грн., у квітні 2015 року - 177691,92 грн., сплата якої була здійснена вчасно і в повному обсязі, що відображено в інтегрованій картці платника і не спростовано відповідачем.

Крім цього колегія суддів апеляцйного суду зазначає, що у Розділі VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що у разі застосування понижуючого коефіцієнта платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначає про це в звіті.

Проте, додатком 4 (форма звіту) Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п. 3.1. розділу 3) до травня 2015 року не передбачено можливості зазначити інформацію про застосування понижуючого коефіцієнта та його розмір.

Лише наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.04.2015 року «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було затверджено форму звіту, яка передбачає можливість зазначення застосування понижуючого коефіцієнту.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач від незалежних від нього обставин не мав можливості зазначити у звіті за березень та квітень 2015 року застосування понижуючого коефіцієнту, а відтак рішення податкового органу не ґрунтується на нормах законодавства України та фактично призводить до нарахування штрафів за відсутності порушення законодавства.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160 ч.3, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У ХВ А Л И В:

Апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2016р. по справі № 813/2111/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді В.М.Каралюс

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2016 року.