Ухвала суду № 62316840, 27.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 743/987/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Сташків В.Б. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, у якому просила визнати протиправними дії Ріпкинського РО ПФУ щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Ріпкинське РО ПФУ призначити їй пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29 липня 2016 року.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2016 року позов задоволено.

Відповідач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача, при цьому вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом першої інстанції правильно установлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 1 серпня 1985 року по 10 лютого 1986 року працювала викладачем по класу бандури в Любецькій дитячій музичній школі; з 25 травня 1988 року по 1 січня 1989 року працювала керівником гуртка в Любецькому будинку піонерів, з 2 січня 1989 року по 30 вересня 1990 року працювала методистом в Любецькому будинку піонерів, з 1 жовтня 1990 року по 31 серпня 1994 року працювала директором Любецького будинку піонерів, з 1 вересня 1994 року по 17 вересня 1998 року працювала викладачем в Любецькій дитячій музичній школі, з 19 січня 1999 року по 8 квітня 2001 року працювала викладачем в Любецькій дитячій музичній школі, з 9 квітня 2001 року по 30 листопада 2005 року працювала на посаді т.в.о. директора Любецької дитячої музичної школи, з 1 грудня 2005 року по 28 липня 2016 р. працювала директором Любецької дитячої музичної школи.

29 липня 2016 року, по досягненні 50 річного віку, позивач звернулася до пенсійного органу із заявою, у якій просила про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому судом встановлено, що загальний трудовий стаж позивача, станом на 30 червня 2016 року, становив 33 роки 7 місяців 26 днів.

Розпорядженням начальника Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 4 серпня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до п. 2 Розділу ХV Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відмову мотивовано тим, що спеціальний стаж позивача складає 15 років 1 місяць 7 днів, тому підстави для призначення пенсії за вислугу років відсутні. При цьому відповідачем не зараховано до спеціального трудового стажу роботу позивача на посаді викладача та т.в.о. директора в позашкільних закладах з огляду на те, що такі посади не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Водночас, судом установлено, що відповідачем зараховано в спеціальний стаж періоди роботи позивача: з 25 травня 1988 року по 1 січня 1989 року керівником гуртка в Любецькому будинку піонерів, з 1 жовтня 1990 року по 31 серпня 1994 року директором Любецького будинку піонерів, з 1 грудня 2005 року по 28 липня 2016 р. директором Любецької дитячої музичної школи.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що під час вирішення спору було встановлено наявність у позивача спеціального стажу, необхідного для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає в себе, в тому числі, позашкільну освіту, яка згідно ст. 38 цього ж Закону є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про освіту» до позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Згідно з ч. 2 ст.54 Закону України "Про освіту" педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про позашкільну освіту" та Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші.)

Статтею 19 Закону України "Про позашкільну освіту", пунктом 25 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433, встановлено, що учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, зокрема, є педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, залучені до навчально-виховного процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту" права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей відносяться до категорії педагогічних працівників.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 4 листопада 1993 року, встановлено, що в музичних і художніх школах право на пенсію за вислугу років мають особи, які працювали, зокрема, на посаді викладача.

При цьому, суд правильно зауважив, що серед загальновживаних семантичних тлумачень зазначених слів педагог - це особа, яка веде викладацьку й виховну роботу або розробляє проблеми педагогіки; учитель (вчитель) - особа, яка навчає, викладає який-небудь навчальний предмет у школі; викладач - той, хто читає лекції, веде уроки в учбових закладах.

Семантичний зміст визначень «педагог», «вчитель», «викладач» є тотожними між собою. Відповідно особи, що обіймають зазначені посади, фактично здійснюють аналогічні професійні функції.

Аналіз наведених норм в сукупності та визначення понять «педагог», «вчитель», «викладач» дають підстави стверджувати, що в даному випадку формальний підхід до різниці в зазначенні посади позивачки в трудовій книжці та посад, що передбачені Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не може позбавляти особу права на призначення пенсії за вислугу років.

Місцевий суд цілком обґрунтовано вказав на те, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 47 рішення від 3 квітня 2008 року у справі «Корецький та інші проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований достатньо чітко для того, щоб вона могла передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані конвенцією.

Також, колегія суддів враховує, що у примітці 3 до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників вказано, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Так, Положенням про порядок нарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і хорони здоров'я, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 було передбачено, що в стаж вчителів та інших працівників освіти, зараховувалась робота по спеціальності в позашкільних дитячих установах.

Згідно із п.п. 1.1 Типового Положення про Будинок (Палац) піонерів та школярів,, затвердженого Наказом Міністерства освіти СРСР від 20.07.1987 р. № 135, Будинок (Палац) піонерів і школярів це багатопрофільний позашкільний заклад, що здійснює навчально-виховну роботу з учнями від 6 до 18 років.

Відповідно до Постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань від 7 січня 1977 року «Про затвердження кваліфікаційних характеристик посад керівних і педагогічних працівників дитячих дошкільних і позашкільних установ» були затверджені кваліфікаційні характеристики по посаді «методист позашкільної установи».

Враховуючи наведені правові норми та установлені під час вирішення спору обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стаж роботи позивача викладачем в Любецькій дитячій музичній школі з 1 вересня 1994 року по 17 вересня 1998 року та з 19 січня 1999 року по 8 квітня 2001 року, а також в Любецькому будинку піонерів у період з 2 січня 1989 року по 30 вересня 1990 року на посаді методиста підлягає зарахуванню в спеціальний стаж роботи, який дає право виходу на пенсію за вислугою років.

Також апеляційний суд погоджується і з висновком місцевого суду про наявність підстав для зарахування до спеціального стажу позивача періоду її роботи з 9 квітня 2001 року по 30 листопада 2005 року на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора Любецької дитячої музичної школи, оскільки обіймаючи названу посаду ОСОБА_2 виконувала трудову функцію директора зазначеного закладу, водночас Переліком № 909 посаду директора позашкільного закладу віднесено до посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки під час вирішення спору було встановлено, що спеціальний педагогічний стаж позивача становить більше 25 років 6 місяців, тому ОСОБА_2 на час звернення до відповідача з відповідною заявою мала право на призначення пенсії на підставі п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи (Другий абзац п. 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846).

Судом першої інстанції правильно встановлено і матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача до пенсійного органу - 29 липня 2016 року, остання не працювала на роботі, яка дає право на пенсію за віком, а тому підстав для відмови у її призначенні 29 липня 2016 року у пенсійного органу були відсутні.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача з 29.07.2016, то подальше працевлаштування позивача з 09.08.2016 на роботі, яка дає право на такий вид пенсії, в силу вимог п. 2.4 Порядку N 22-1 є підставою для припинення її виплати на час такої роботи та поновлення її виплати після звільнення з такої роботи.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Крім того, апелянт подаючи апеляційну скаргу, просив відстрочити сплату судового збору до вирішення справи апеляційним судом.

Назване клопотання було задоволене ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року.

Відповідно до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з положеннями пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2016 року встановлено в розмірі 1378,00 грн.

При цьому згідно із ч. 3 ст. 6 цього Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Так, у позовній заяві об'єднано дві самостійні вимоги немайнового характеру.

Враховуючи наведене, ставка судового збору за подання позову у даній справі становить 1102,40 грн. (1378*0,4)х2), тому сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1212,64 грн. (1102,4х110%).

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років - залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2016 року - без змін.

Стягнути з Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області (вул. Попудренка, 8, смт. Ріпки, 15000, ідентифікаційний код 40378544) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897; Банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО) 820019; Рахунок отримувача 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 1212,64 грн. (одна тисяча двісті дванадцять гривень 64 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 27 жовтня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.